Справа № 130/179/25
Провадження № 22-ц/801/711/2025
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Голота Л. О.
12 березня 2025 рокуСправа № 130/179/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 130/179/25 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про визнання, що договір від січня не може бути договором від березня того самого року,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.01.2025, постановлену у складі судді Заярний А. М. в приміщенні суду в м. Жмеринка, -
21.01.2025 ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом (вх № 747) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (далі - ТОВ «Енера Вінниця») про визнання, що договір від січня не може бути договором від березня того самого року.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.01.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (вх № 1564/25 від 7.02.2025), в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, судом не враховано, що позов подано на підставі постанови Вінницького апеляційного суду від 12.06.2024. Суд обмежив право позивача на доступ до правосуддя.
19.02.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 1947) ТОВ «Енера Вінниця», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що поданий ОСОБА_1 позов спрямований на створення штучних підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, відтак у відкритті провадження за цим позовом слід відмовити, оскільки спірні правовідносини не є цивільними. Такі відносини виникли з приводу переоцінки доказів, які були предметом розгляду в інших справах, розглянутій в порядку цивільного судочинства № 130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21, № 130/2539/21, № 130/3245/23, № 130/3412/23, № 130/1613/24, № 130/257/24. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити існування чи відсутність існування договірних відносин з приводу споживання електроенергії та умови такого споживання, встановлення факту невиконання (не належного виконання) умов договору постачання електричної енергії, протиправність дій чи бездіяльності відповідача ТОВ «Енера Вінниця», а також завдання позивачу моральної шкоди, тощо ОСОБА_1 мав у згаданих вище цивільних справах на відповідній стадії процесу, а не заявляючи окремий позов після того, як рішення у зазначених справах набрало законної сили після їх перегляду в апеляційному порядку. Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати фактичні обставини справи поза межами процесу, де ці питання були розглянуті, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що ці питання мав вирішити суду у цивільному провадженні по справах № 130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21, № 130/2539/21, № 130/3245/23, № 130/3412/23, № 130/1613/24, № 130/257/24, які були розглянуті як у суді першої інстанції так і в апеляційному порядку, та рішення суду в яких набрали законної сили.
Зазначені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим з огляду на наступне.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17 звернула увагу на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (аналогічні висновки ВП ВС викладені, зокрема, у постановах від 13.06.2018 у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 28.04.2020 у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданню цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України) (пункт 30, 31, 41, 42).
Установлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просив визнати, що договір від січня 2019 року не може бути договором від березня 2019 року того самого року, фактичною підставою позову зазначив постанову Вінницького апеляційного суду від 12.06.2024 по справі № 130/257/24, тобто просив дослідити існування договірних відносин між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 ..
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції, дослідивши справи № 130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21, № 130/2539/21, № 130/3245/23, № 130/3412/23, № 130/1613/24, № 130/257/24 встановив, що питання наявності чи відсутності договірних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Енера Вінниця» були предметом судового розгляду судами першої та апеляційної інстанції у цих справах і саме в них сторони були вправі надавати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, прийшов до правомірного висновку про те, що поданий у цій справі ОСОБА_1 позов спрямований на створення штучних підстав для перегляду судових рішеннь, які набрали законної сили.
Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати фактичні обставини справи поза межами процесу, де ці питання були розглянуті, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що ці питання мав вирішити суд у цивільному провадженні по справах № 130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21, № 130/2539/21, № 130/3245/23, № 130/3412/23, № 130/1613/24, № 130/257/24, які були розглянуті як у суді першої інстанції так і в апеляційному порядку, та рішення в яких набрали законної сили.
Апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що даний його позов має інший предмет і стосується договору від 02.01.2019, який раніше не був наданий відповідачем, так як предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а не конкретний письмовий доказ, на підставі якого ця вимога пред'являється.
З досліджених судом першої інстанції матеріалів справи, судових рішень в інших справах між цими сторонами випливає, що ОСОБА_1 дійсно намагається отримати іншу, ніж в судових рішеннях, які набрали законної сили, правову оцінку правовідносин, що склалися між ним і відповідачем ТОВ «Енера Вінниця».
З огляду на викладені обставини та позицію Великої Палати Верховного Суду, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, норми процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не має.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.01.2025 у даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський
Повний текст постанови складено 13.03.2025.