Провадження № 1-кп/742/97/25
Єдиний унікальний № 742/3619/24
13 березня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження №12024270330000528 від 22.05.2024 та №12025275420000021 від 09.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Прилуки Чернігівської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, розлученого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає, раніше судимого 14.09.2017 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч.1 ст.185, ч.1, 2 ст.307, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 08.06.2022 у зв'язку з відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1, 3 ст.357 КК України, -
20.05.2024 близько 21 год. 55 хв. ОСОБА_4 , проходячи повз будівлю супермаркету «Сільпо», що за адресою: вул.Київська, 138, м.Прилуки, помітив на автомобільній стоянці поряд із вказаним магазином банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 з безконтактною технологією проведення платежів, яка того ж дня, близько 21:40 год. була втрачена ОСОБА_5 , 2005 р.н. та яка є персоніфікованою пластиковою карткою, що надає її власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливість безготівкової оплати товарів або послуг, а також отримання готівкових коштів у відділеннях банків та банкоматах, та яка відповідно до положень ст.1 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992, п.п. 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи коштів в Україні» №2346-ІІІ від 05.04.2001, ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-111 від 07.12.2000, Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.10.1998 №414, а також примітки до статті 358 Кримінального кодексу України є офіційним документом. У цей час ОСОБА_4 , усвідомлюючи явний протиправний характер своїй дій та керуючись корисливим мотивом, направленим на використання картки у власних цілях, підняв із землі вищевказану банківську картку та привласнив її собі, поклавши до кишені штанів. При цьому, знайшовши банківську картку, ОСОБА_4 не вчинив жодних дій щодо встановлення власника картки чи її повернення, а відразу ж направився у сторону найближчого магазину.
Крім цього, 07.01.2025 близько 20 годин 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в коридорі вдома у потерпілого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , в лівому внутрішньому кармані куртки потерпілого ОСОБА_7 виявив паспорт громадянина України, після чого у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на таємне заволодіння паспортом громадянина України. Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що паспорт є важливим особистим документом, втрата якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою незаконного заволодіння паспортом, шляхом вільного доступу, таємно викрав із лівого внутрішнього кармана куртки потерпілого ОСОБА_7 , паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 , виданий Прилуцьким МРВ УМВС України в Чернігівській області 3 травня 2001 року на ім'я ОСОБА_7 , після викрадення з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Разом з тим, 07.01.2025 близько 20 години 05 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в коридорі вдома у потерпілого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , відкривши паспорт громадянина України, котрий належить потерпілому ОСОБА_7 , виявив там банківську карту, яка належить ОСОБА_8 , після чого у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на таємне заволодіння банківською картою. Усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, переслідуючи особисті корисливі мотиви на заволодіння банківської картки, таємно викрав із лівого внутрішнього кармана куртки потерпілого ОСОБА_7 банківську карту АТ «Ощадбанк» з номером НОМЕР_3 , яка належить потерпілому ОСОБА_7 та відповідно до п.1.27 ст.1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», абз.2 ст.1 ЗУ «Про інформацію» є документом. У подальшому ОСОБА_4 викраденою банківською карткою розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив той факт, що 20.05.2024 ввечері на стоянці біля супермаркету «Сільпо» знайшов банківську картку, яку привласнив та розрахувався нею за товари у ряді магазинів, завдавши її власниці ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 1183 грн 40 коп.
Крім того, ОСОБА_4 також підтвердив той факт, що 07.01.2025 ввечері заволодів паспортом та банківською карткою свого знайомого ОСОБА_7 .
Свою вину у скоємому обвинувачений визнав повністю та щиро у цьому розкаявся.
Потерпілі до суду не з'явилися, але подали письмові заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, оскільки збитки їм відшкодовані у повному обсязі, а паспорт та картки повернуто (а.п.80, 82-84).
Показання обвинуваченого відповідають всім фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, отримавши згоду всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні паспортом громадянина України ОСОБА_7 , ОСОБА_4 вчинив кримінальне праворушення, передбачене ч.3 ст.357 КК України, а своїми умисними діями, які виразились у викраденні офіційних документів у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , ОСОБА_4 вчинив кримінальні праворушення, передбачені ч.1 ст.357 КК України.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та відшкодування заподіяних збитків у повному обсязі.
Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочинів.
Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує конкретні обставини справи, вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які є кримінальними проступками, сукупність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , та обставину, яка його обяжує, а також особу самого обвинуваченого (а.п.85-86, 93-94), який раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за майновий злочин (а.п.88-89, 99-100), на обліку Прилуцького РВ філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області не перебуває (а.п.92, 97), але протягом 2024 року шість разів притягувався до адміністративної відповідальності (а.п.101), за місцем проживання характеризується посередньо (а.п.87. 98), його стан здоров'я, зокрема те, що він не перебуває на обліку у лікаря-психіатра (а.п.90, 95), але з 2017 року перебуває на «Д» обліку у Прилуцькому наркологічному диспансерному відділенні через психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та інших психоактивних речовин, має синдром залежності (а.п.91, 96), а також його ставлення до вчиненого та щирість каяття, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень без ізоляції його від суспільства, як того просив у судовому засіданні прокурор, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде повністю відповідати як характеру скоєних ним кримінальних правопорушень, їхній суспільній небезпеці, так і особі обвинуваченого, а тому зможе належним чином посприяти виправленню ОСОБА_4 і запобігти вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільні позови в межах даного кримінального провадження не подавалися, оскільки викрадені паспорт ОСОБА_7 та банківські картки повернуто.
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів (а.п.78-84) слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.370-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 3 ст.357 КК України, та призначити покарання:
-за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки;
-за ч.3 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 3 (три) роки обмеження волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_4 не обирати.
Речові докази:
-паспорт громадянина України ОСОБА_7 та його банківську картку - залишити у його законному володінні;
-банківську картку ОСОБА_6 - залишити у її законному володінні.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення даного вироку, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копію вироку суду негайно вручити прокурору та засудженому.
Суддя ОСОБА_9