Справа №766/12019/19
н/п 1-кп/766/511/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
13.03.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурорів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
обвинувачених (в режимі відеоконференції): ОСОБА_6
ОСОБА_7
захисників: ОСОБА_8
ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона, проведеному в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 29.05.2019 за №12019230030001430 (об'єднаного з кримінальними провадженнями під №12019230040003451 від 19.10.2019, №12019230040001270 від 18.04.2019, №12020235040000562 від 23.09.2020, №12023230000000453 від 24.03.2023, №12024231030000536 від 19.05.2024) за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 186, ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, -
На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2024 відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє було продовжено ухвалою суду від 15.01.2025 строком до 15.03.2025.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.07.2024 відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє було продовжено ухвалою суду від 15.01.2025 строком до 15.03.2025.
І. Доводи клопотання сторони обвинувачення
Прокурором під час судового розгляду заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ризики наявні на час застосування саме такого запобіжного заходу не зменшились і не змінились, що свідчить про необхідність його подальшого застосування. Зазначив про можливість переховування обвинувачених від суду. Крім того, враховуючи обставини інкримінованих обвинуваченим протиправних дій не виключеним є продовження протиправної діяльності.
ІІ. Доводи сторони захисту
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 заперечили проти клопотання прокурора, просили суд відмовити у його задоволенні. Обвинувачений заперечив проти того, що має намір ухилятись від суду, оскільки свою вину по всіх епізодах протиправних дій визнає, має міцні соціальні зв'язки, тоді як захисник зауважив відсутність доказів щодо ризиків, зазначених стороною обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 заперечили проти клопотання прокурора, просили суд відмовити у його задоволенні. Так обвинувачений зазначив про наявність постійного місця проживання та міцні соціальні зв'язки.
ІІІ. Оцінка та висновки суду
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 терміну раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються в тому числі у вчиненні тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до восьми років.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування обвинувачених від суду;
- ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинувачених, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує:
- Ризик переховування обвинувачених від суду. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого роду кримінальних правопорушень нормами Кримінального кодексу України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали справи не містять жодних відомостей про міцність соціальних зав'язків обвинувачених, як то наявність неповнолітніх утриманців або сім'ї, постійного місця роботи або навчання, що у своїй сукупності створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачені у разі обрання відносно них запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможуть переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, оскільки достатні стримуючи фактори відсутні.
- Ризик незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Також обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд даного кримінального провадження перебуває на початковому етапі та суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків відомі обвинуваченим, оскільки останнім матеріали кримінального провадження було відкрито в порядку ст. 290 КПК України.
При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на початкових стадіях провадження (Рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі»).
- Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Так ОСОБА_7 хоча раніше до кримінальної відповідальності і не притягувався, проте використовуючи умови воєнного стану вчинив інкриміновані йому протиправні дії. На противагу викладеному ОСОБА_6 неодноразово раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває інше кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за вчинення ряду злочинів проти власності інших осіб, в тому числі і у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що свідчить про схильність останнього до вчинення такого роду протиправних дій, а незастосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою за наведених обставин створює передумови для подальшої протиправної діяльності ОСОБА_6 .
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_6 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності; на обліках у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває; відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв?язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_7 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, відомості про міцні соціальні зв'язки якого відсутні, на обліках у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, зазначені ризики не змінились після вирішення відповідного питання слідчим суддею на стадії досудового розслідування, крім того за відсутності процесуальної можливості застосування більш м'якого запобіжного з огляду на характер інкримінованих кримінальних правопорушень.
Обставини, на які посилаються захисники та обвинувачені не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинувачених запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинувачених ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного строком на 60 діб (до 11 травня 2025 року).
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, на 60 днів до «11» травня 2025 року включно.
Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, на 60 днів до «11» травня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: ОСОБА_10