Справа № 587/1001/25
14 березня 2025 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170040001769 від 31 січня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, військовослужбовця, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
Органами досудового розслідування встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.03.2024 за №74 старшого сержанта ОСОБА_5 головного сержанта 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 09.03.2024 № 41-РС, призначено на посаду головного сержанта 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 12.03.2024 справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.03.2022 № 3, капітана ОСОБА_6 , призначено на посаду командира 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 23.03.2022 року прийняв справи та посаду і приступив до виконання обов'язків за посадою.
Згідно положень ст. ст. 29 - 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_6 за своїм службовим становищем та військовим званням є безпосереднім начальником для головного сержанта ОСОБА_5 .
Під час проходження військової служби за мобілізацією головний сержант ОСОБА_5 відповідно положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця , наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази , забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь», і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Однак, головний сержант ОСОБА_5 являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Військової присяги, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, близько 11 години 59 хвилин 31.01.2025, перебуваючи на території тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , у присутності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відкрито відмовився виконати наказ у формі бойового розпорядження т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_9 №162дск від 30.01.2025, доведений командиром 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , капітаном ОСОБА_6 , щодо спільного виконання бойових (спеціальних) завдань на ПВ «УРАН», тобто про переміщення в район виконання бойового завдання, для виконання службових обов'язків, посилаючись на низький морально-психологічний стан.
Відкрита відмова головного сержанта ОСОБА_5 , виконати письмовий наказ - бойове розпорядження т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 №162 дск від 30.01.2025, потягла за собою підрив дисципліни підрозділу, зниження рівня бойової готовності, невиконання завдань за призначенням.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто інше умисне невиконання наказу начальника, вчинене в умовах воєнного стану.
14 березня 2025 року між обвинуваченим ОСОБА_5 за участю його захисника ОСОБА_4 та прокурором сумської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_3 укладено Угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. ст. 469, 472 КПК України.
Зі змісту даної угоди слідує, що сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 402 КК України. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинний понести ОСОБА_5 .
Так, відповідно до умов угоди, сторони враховуючи тяжкість злочину, який відноситься до тяжких злочинів та пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, місцем роботи, несенням військової служби, має ряд військових нагород, відсутність потерпілих, має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження, одружений, погодили покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 58 КК України основне покарання, призначене ОСОБА_5 , у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки замінити на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 роки з відрахуванням 20 відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
В угоді про визнання винуватості передбачені наслідки її укладення, затвердження, а також наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним або обвинуваченим.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Обвинувачений в судовому засіданні вказав, що він розуміє надані законом права, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження даної угоди, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 також просила затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки вона не суперечить вимогам закону.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що угода відповідає вимогам Кримінально-процесуального законодавства, тому може бути затверджена і обвинуваченому слід призначити узгоджене в угоді покарання.
Суд шляхом проведення опитування прокурора, обвинуваченого, його захисника, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим та цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Умови угоди не суперечать вимогам КПК та/або закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна, умови угоди не порушують інтересів суспільства, прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, відсутні, наявні фактичні підстави для визнання обвинуваченим винуватості.
Оскільки укладена сторонами угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом, враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, пом'якшуючі покарання обставини, суд дійшов висновку про можливість його затвердження.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 01 лютого 2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 грн. Відповідно до вказаної ухвали строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, а саме 15 год 10 хв. 31.01.2025.
03.02. 2025 року ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави, що підтверджуються платіжною інструкцією про внесення застави.
Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).
Судом установлено, що з моменту звільнення із-під варти та на день ухвалення вироку, тобто в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_5 виконав покладенні на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені ст. 182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю - ОСОБА_10 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.349, 369, 370, 373,374 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 14 березня 2025 року укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 , з участю його захисника ОСОБА_4 з одного боку, та прокурором Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону ОСОБА_3 , з іншого.
Визнати винним ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України,у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України основне покарання, призначене ОСОБА_5 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки замінити на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
На підставі ст. 72 КК України у строк виконання покарання зарахувати час попереднього ув'язнення ОСОБА_5 , а саме з 31.01.2025 року по 03.02.2025 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - заставу.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку суду до виконання.
Заставу в розмірі 60560,00 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок), внесену 03.02.2025 року за ОСОБА_5 , відповідно до ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 01.02.2025 року, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю - ОСОБА_10 .
Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до встановленої законом відповідальності.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1