13 березня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29950/23
Провадження № 22-ц/820/489/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Ковальова А.І.,
з участю ОСОБА_1 та її представника адвоката Мілашевського М.Г.,
представника ОСОБА_2 адвоката Корченюка А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року, суддя Продан Б.Г., та ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року, суддя Продан Б.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та визнання права власності,
встановив:
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимогах, просила визнати об'єктами спільної сумісної власністю подружжя автомобілі марки: «BMW Х6», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 ; «CHRYSLER 300», 2012 pокy випуску, номер кузова НОМЕР_3 , сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 ; «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , синього кольору, д.н.з. НОМЕР_6 ; «BMW 318І», 1984 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 , сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_8 ; «BMW 138I», 1983 року випуску, номер кузова НОМЕР_9 , червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_10 ; «ВМW 320І», 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_11 , сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_12 ; «ВМW 318Сі», 1986 року випуску, об'ємом двигуна 1754 куб.см., в порядку поділу спільного майна подружжя.
Залишити у власності ОСОБА_2 наступні автомобілі: «BMW 318І», 1984 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 ; «BMW 138I», 1983 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10 ; «ВМW 320І», 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_12 ; «ВМW 318Сі», 1986 року випуску, об'ємом двигуна 1754 куб.см., припинивши на ці транспортні засоби право спільної сумісної власності подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 на її користь 780631 грн. грошової компенсації вартості частки транспортних засобів: марки «BMW Х6», 2008 року випуску; «CHRYSLER 300», 2012 pокy випуску; «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», 2004 року випуску; «BMW 318І», 1984 року випуску; « НОМЕР_13 », 1983 року випуску; « НОМЕР_14 », 1995 року випуску, «ВМW 318Сі», 1986 року випуску, об'ємом двигуна 1754 куб.см.
Також просила стягнути з відповідача судові витрати, зокрема, витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позову вказала, що з 17.05.2013 року перебували з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду 11.12.2023 року.
Спірні автомобілі було придбано у шлюбі, однак частину з них відповідач відчужив без її згоди, а інша частина, зокрема, автомобілі «BMW 318І», 1984 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , «BMW 138I», 1983 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10 , «ВМW 320І», 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_12 , «ВМW 318Сі», 1986 року випуску, об'ємом двигуна 1754 куб.см., знаходяться у користуванні відповідача, їй невідомо їх місце знаходження та технічний стан.
В грудні 2023 року відповідач ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати об'єктами спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль «BMW 318і», д.н.з. НОМЕР_15 , автомобіль «BMW 318і», д.н.з. НОМЕР_10 та автомобіль «ВМW 318 СІ», об'ємом 1754 куб.см., 1986 року випуску.
В порядку поділу майна подружжя автомобілі «BMW 318і», д.н.з. НОМЕР_15 та «BMW 318і», д.н.з. НОМЕР_10 , право власності на які зареєстровано за ним, залишити у його власності. Автомобіль «BMW 318 СІ», з об'ємом двигуна 1754 куб.см., який перебуває у власності ОСОБА_1 , залишити у власності останньої.
Стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості майна в сумі 17530 грн. Стягнути з відповідача судові витрати, зокрема, на правничу допомогу.
В обґрунтування зустрічного позову вказав, що в період шлюбу сторони набули у власність автомобілі «BMW 318і», д.н.з. НОМЕР_15 , вартістю 56230 грн. та «BMW 318і», д.н.з. НОМЕР_10 , вартістю 49380 грн., право власності на які зареєстровано за ним, автомобіль «BMW318 СІ», об'єм двигуна 1754 куб.см., вартістю 70550 грн., який перебуває у власності ОСОБА_1 .
Ці автомобілі слід залишити у власності того, на чиє ім'я вони зареєстровані, а різницю між вартістю відповідного майна в сумі 17530 грн. стягнути з нього на користь ОСОБА_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.12.2024 року первісний та зустрічний позови задоволено частково.
Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: автомобіль «БМВ Х6», 2008 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 557940 грн.; автомобіль «Крайслер 300», 2012 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_4 , вартістю 456802 грн.; автомобіль «Мерседес Віто», 2004 року випуску, синього кольору, номерний знак НОМЕР_6 , вартістю 216820 грн.; автомобіль «БМВ», 1984 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_15 , вартістю 56230 грн.; автомобіль «БМВ», 1983 року випуску, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_10 , вартістю 49380 грн.; автомобіль «БМВ», 1995 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_12 , вартістю 153540 грн., які зареєстровані за ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину даних автомобілів.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість автомобілів, в сумі 745356 грн.
Автомобілі залишено у власності ОСОБА_2 .
У мотивувальній частині рішення суд зауважив, що спірні транспортні засоби були придбані сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі та відчужені відповідачем за первісним позовом без згоди бувшої дружини, кошти за реалізацію яких не було використано в інтересах сім'ї, доказів зворотного суду не надано. Автомобілі є неподільним майном, а ОСОБА_1 погодилася на отримання грошової компенсації вартості половини транспортних засобів.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.01.2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду у зв'язку із пропуском процесуального строку для подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про визнання спільним сумісним майном та стягнення на користь ОСОБА_1 вартості автомобілів «BMW X6», 2008 року випуску, «CHRYSLER 300», 2012 року випуску, «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», 2004 року випуску, «BMW 3201», 1995 року випуску, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким поданий ним зустрічний позов задовольнити, залишити у його власності автомобілі «BMW 318I», 1983 року випуску, « НОМЕР_16 », 1984 року випуску; залишити у власності ОСОБА_1 автомобіль «BMW 318CI», 1986 року випуску; стягнути з нього на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя 17530 грн. грошової компенсації.
На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що автомобілі «BMW Х6», 2008 року випуску, «СHRYSLER 300», 2012 pокy випуску, «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», 2004 року випуску, «BMW320I», 1995 року випуску, були придбані та відчужені в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Кошти, отримані від їх продажу, було використано в інтересах сім'ї, зворотного позивач за первісним позовом не довела, відтак вартість вказаних автомобілів не може враховуватися при поділі майна подружжя.
Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту права у вигляді визнання майна спільним сумісним подружжя є неефективним, оскільки належним та ефективним способом захисту є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі.
Судом неповно досліджено обставини справи, не викликано для допиту свідків, про яких було ним заявлено. Суд не перевірив інформацію щодо одного із спірних автомобілів, про поділ якого ставилось питання в позовній заяві ОСОБА_1 , у зв'язку з чим вирішив спір щодо неіснуючого майна.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОСОБА_1 зазначила про її необґрунтованість та правильність встановлення судом першої інстанції усіх обставин справи.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_1 просила судове рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування скарги вказала, що докази на підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правничу допомогу були надані нею під час розгляду справи в суд першої інстанції, відтак висновок суду про неподання доказів у встановлений процесуальним законом строк є помилковим.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 пропущено процесуальний строк на подання до суду доказів про понесення витрат на правничу допомогу у зв'язку із чим судом вірно постановлено ухвалу про залишення відповідної заяви без розгляду.
В апеляційному суді учасники справи підтримали подані ними апеляційні скарги, проти апеляційних скарг один одного заперечили.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.05.2013 року. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.12.2023 року, яке набрало законної сили 16.01.2024 року, шлюб між сторонами розірвано (т. 1, а.с. 7, 235).
В період шлюбу сторони набули у власність наступні автомобілі:
- «BMW Х6», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 557940 грн., який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 та був відчужений останнім 14.11.2023 року на користь ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 16, 163);
- «CHRYSLER 300», 2012 pокy випуску, номер кузова НОМЕР_3 , сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 456802 грн., який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 та був відчужений останнім 23.09.2023 року на користь ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 187, 223);
- «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , синього кольору, д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 216820 грн., який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 та був відчужений останнім 22.03.2023 року на користь ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 116-117, 218);
- «BMW 318І», 1984 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 , сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_8 , вартістю 56230 грн., який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 та перебуває у його володінні;
- «BMW 138I», 1983 року випуску, номер кузова НОМЕР_9 , червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_10 , вартістю 49380 грн., який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 та перебуває у його володінні;
- «ВМW 320І» 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_11 , сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_12 вартістю 153540 грн., який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 та був відчужений останнім на користь ОСОБА_6 08.12.2021 року, (т.1, а.с. 8, 16, 51, 56);
- ВМW 318СI», 1986 року випуску, об'ємом двигуна 1754 куб.см., вартістю 70550 грн., який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 та перебуває у володінні ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 16, 197, 205).
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення міститься у статті 368 ЦК України.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18).
Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, і характер такого зв'язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім'ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю мін ними (ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СК України).
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Ключовим для вирішення питання про компенсацію одним із подружжя іншому компенсації вартості відчуженого спільного сумісного майна є не лише наявність на це письмової згоди іншого з подружжя, а використання виручених від продажу грошових коштів не в інтересах сім'ї чи на її потреби.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.062018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 38), від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17 (пункт 72), від 13.10.2020 року у справі №369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26.01.2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 55), від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 року у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 року у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 року у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.31)).
Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58)).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63)).
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 відчужив спільне сумісне рухоме майно подружжя, а саме, автомобіль марки «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 557940 грн., автомобіль марки «CHRYSLER 300», д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 456802 грн., автомобіль марки «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 216820 грн., автомобіль марки «ВМW 320І», д.н.з. НОМЕР_12 , вартістю 153540 грн., без згоди на той час своєї дружини, ОСОБА_1 , оскільки зворотного матеріали справи не містять і відповідач за первісним позовом цього не спростував.
ОСОБА_2 , обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності підстав для стягнення компенсації вартості часток вказаних автомобілів, виходив із того, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами тієї обставини, що отримані внаслідок відчуження вказаних транспортних засобів кошти були використані ним не на потреби сім'ї.
Вказані доводи є помилковими, оскільки факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.
Відповідний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 30.01.2019 року у справі №158/2229/16-ц (провадження №61-19420св18), від 10.06.2022 року у справі №544/856/20 (провадження №61-21406св21), від 01.03.2023 року у справі №359/10855/19, від 13.02.2023 року у справі №161/13240/21.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що отримані від реалізації спірного рухомого майна кошти були витрачені в інтересах сім'ї, такі докази ОСОБА_2 до суду першої інстанції не надав, тому ОСОБА_1 має право на компенсацію вартості 1/2 частки спірних автомобілів у встановленому судом першої інстанції розмірі, який було визначено з урахуванням дійсної їх вартості на час розгляду справи згідно з наданою суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 інформацією, яку сторони не оспорюють.
Також, як вбачається з матеріалів справи, у володінні ОСОБА_2 перебувають автомобілі «BMW 318І», 1984 року випуску, вартістю 56230 грн., та «BMW 138I», 1983 року випуску, вартістю 49380 грн., які зареєстровані за ОСОБА_2 , а також автомобіль «ВМW 318СI», 1986 року випуску, вартістю 70550 грн., який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 .
Доводи ОСОБА_1 про те, що автомобіль «ВМW 318СI», 1986 року випуску, вартістю 70550 грн., перебуває у володінні ОСОБА_2 , а вона ним не користується, матеріалами справи не підтверджено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості частки автомобілів, зареєстрованих за ОСОБА_2 , оскільки у випадку, якщо один із подружжя, який не користується спірним майном, просить суд виплатити йому грошову компенсацію вартості його частки у вказаному майні, згідно з вимогами статей 60, 61, 70, 71 СК України, необхідно присудити відповідну компенсацію за рахунок іншого із подружжя, який цим майном користується, незалежно від його згоди (постанови Верховного Суду від 25.05.2020 року у справі №347/955/16, Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №209/3085/20).
Так, враховуючи, що у сторін у спільній власності наявні три автомобілі, ОСОБА_1 не довела, що автомобілем «ВМW 318СI», 1986 року випуску, зареєстрованим на її ім'я, користується ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що право приватної власності на вказаний автомобіль, вартістю 70550 грн., в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, слід визнати за ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції не встановив вищевказаних обставин та не надав в цій частині об'єктивної оцінки доводам сторін, які вони навели у своїх заявах, не навів мотиви, якими він керувався при неврахуванні вищевказаного автомобіля при поділі майна подружжя та дійшов помилкового висновку щодо вартості спірного майна подружжя та, відповідно, вартості часток кожного з подружжя та її компенсації іншому з подружжя.
Колегія суддів погоджується також із доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 та зазначає, що заявлення в позовній заяві окремої вимоги про визнання спірних об'єктів спільним сумісним майном не є ефективним способом захисту та не здатне забезпечити захист прав власника.
При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі №523/14489/15-ц).
Враховуючи вищенаведене, з огляду на неповне встановлення судом усіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким первісний та зустрічний позови слід задовольнити частково.
Так, враховуючи вартість спірних транспортних засобів, які були відчужені ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 , що становить 1385102 грн., вартість двох спірних автомобілів, які підлягають залишенню в особистій приватній власності ОСОБА_2 , що становить 105610 грн., а також вартість спірного автомобіля, який необхідно залишити у власності ОСОБА_1 , вартістю 70550 грн., розмір грошової компенсації, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , становитиме 710081 грн. (1385102 грн./2+((105610 грн.+70550 грн.)/2-70550 грн.)).
Стосовно перегляду ухвали суду щодо залишення без розгляду клопотання представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Максима Мілашевського «Ін-Легіс» було укладено договір про надання правової (правничої), далі-Договір, допомоги.
Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. Договору вартість послуг складає 1000 грн. за 1 год. витраченого часу на виконання робіт (послуг) по наданню правової допомоги. Вартість послуг сплачується клієнтом на рахунок адвокатського бюро «Максима Мілашевського «Ін-Легіс» на підставі виставленого розрахунку протягом 5 днів від дня ознайомлення з розрахунком. Оплата здійснюється після ухвалення рішення судом першої чи апеляційної інстанцій протягом 5 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) від 09.11.2023 року, АБ «Ін-Легіс» надало, а замовник ОСОБА_1 прийняла наступні юридичні послуги: вивчення документів, наданих ОСОБА_1 , консультація з питань порушеного права - 0,5 год., вартістю 1000 грн., укладення договору про надання правової допомоги - 0,5 год., вартістю 1000 грн., підготовка та направлення адвокатського запиту (РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області) - 0,5 год., вартістю 1000 грн., підготовка запиту та отримання довідки про оціночну вартість рухомого майна - 0,5 год., вартістю 1000 грн., складання позовної заяви та підготовка необхідного пакету документів, направлення позовної заяви до суду - 0,5 год., вартістю 1000 грн., підготовка заяви про забезпечення позову - 0,5 год., вартістю 1000 грн., підготовка клопотання про витребування доказів - 5 год., вартістю 5000 грн. Загальна вартість наданих юридичних послуг за Договором становить 8000 грн. без ПДВ (т. 1, а.с. 28-29).
Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 19.02.2024 року, АБ «Ін-Легіс» надав, а замовник ОСОБА_1 прийняла такі юридичні послуги: підготовка клопотання про витребування доказів, - 1 год., вартістю 2000 грн., підготовка запиту та отримання інформації від прикордонної служби України, - 0,5 год., вартістю 1000 грн., участь у судовому засіданні Хмельницького апеляційного суду (участь, прибуття до суду) - 0,5 год., вартістю 1000 грн., підготовка запиту та отримання довідки про оціночну вартість рухомого майна (19.02.24), - 0,5 год., вартістю 1000 грн., вивчення наданих документів в кількості 150 стор. (РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області) - 2 год., вартістю 4000 грн., підготовка заяви про збільшення позовних вимог - 3 год., вартістю 6000 грн., направлення заяви про збільшення позовних вимог стороні та до суду - 0,5 год., вартістю 1000 грн. Загальна вартість наданих юридичних послуг згідно з актом становить 16000 грн., загальна вартість наданих юридичних послуг за договором про надання правничої допомоги становить 24000 грн. без ПДВ (т. 1, а.с. 229-230).
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).
Судом апеляційної інстанції установлено, що 20.01.2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із запереченнями щодо стягнення правничих витрат на користь ОСОБА_1 , також зазначивши, що остання пропустила строк на подання відповідних доказів до суду першої інстанції.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування в даній справі, складність застосування норм права та збору доказів, складення позовної заяви загальним обсягом 5 сторінок, інших процесуальних документів, зокрема, заяви про забезпечення позову, 2 клопотань про витребування доказів, заяви про збільшення позовних вимог обсягом 6 сторінок, заяви про ухвалення додаткового рішення в суді першої інстанції, а також участі адвоката в судових засіданнях в апеляційній інстанції 15.01.2024 року тривалістю 29 хв., 14.02.2024 року тривалістю 26 хв., участі в суді першої інстанції 03.05.2024 року тривалістю 03 хв., 20.08.2024 року тривалістю 8 хв., 12.09.2024 року тривалістю 37 хв., 05.11.2024 року тривалістю 55 хв., 18.12.2024 року тривалістю 01 год. 31 хв., колегія суддів вважає, що посилання ОСОБА_2 на завищення розміру правничої допомоги, заявленої ОСОБА_1 до відшкодування, є обґрунтованим, заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на правничу допомогу не є розумним та справедливим, не відповідає складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг та підлягає зменшенню до 12000 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням вищевикладеного, а також тієї обставини, що ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції докази понесення витрат на правничу допомогу в порядку ст. 141 ЦПК України, на що суд першої інстанції уваги не звернув, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду підлягає частковому задоволенню, оскаржувану ухвалу слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вирішити питання стягнення відповідних судових витрат з ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов до ОСОБА_2 задоволено на 90,97% (710081 грн./780631 грн.*100%), ОСОБА_1 на стадії розгляду судом першої інстанції справи було сплачено судового збору в загальній сумі 8343,11 грн. (6132 грн.+536,80 грн.+1674,31 грн.), з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в суді першої інстанції в розмірі 7589,72 грн. (8343,11 грн.*90,97%), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 10916,40 грн. (12000 грн.*90,97%).
Оскільки зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підлягає задоволенню на 09,03% (100%-90,97%), з останньої на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в суді першої інстанції, сплачений за подання зустрічної позовної заяви в розмірі 159,07 грн. (1761,60 грн.*09,03%), а також за перегляд судового рішення судом апеляційної інстанції в розмірі 1454,19 грн. (16104 грн.*09,03%).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання спільним майном подружжя автомобіля марки «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіля марки «CHRYSLER 300», д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», д.н.з. НОМЕР_6 , автомобіля марки «BMW 318І», д.н.з. НОМЕР_8 , автомобіля марки «BMW 138I», д.н.з. НОМЕР_10 , автомобіля марки «ВМW 320І», д.н.з. НОМЕР_12 , автомобіля марки «ВМW 318СI», 1986 року випуску, з об'ємом двигуна 1754 куб.см., а також в частині стягнення грошової компенсації частини вартості автомобілів, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання спільним майном подружжя автомобіля марки «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіля марки «CHRYSLER 300», д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI», д.н.з. НОМЕР_6 , автомобіля марки «BMW 318І», д.н.з. НОМЕР_8 , автомобіля марки «BMW 138I», д.н.з. НОМЕР_10 , автомобіля марки «ВМW 320І», д.н.з. НОМЕР_12 , автомобіля марки «ВМW 318СI», 1986 року випуску, з об'ємом двигуна 1754 куб.см., відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість частини автомобілів в сумі 710081 грн.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання об'єктами спільного сумісного майна подружжя автомобіля марки «BMW 318І», д.н.з. НОМЕР_8 , автомобіля марки «BMW 138I», д.н.з. НОМЕР_10 , автомобіля марки «ВМW 318СI», 1986 року випуску, з об'ємом двигуна 1754 куб.см., скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання об'єктами спільного майна подружжя автомобіля марки «BMW 318І», д.н.з. НОМЕР_8 , автомобіля марки «BMW 138I», д.н.з. НОМЕР_10 , автомобіля марки «ВМW 318СI» 1986 року випуску, з об'ємом двигуна 1754 куб.см., відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені в суді першої інстанції по сплаті судового збору в розмірі 7589,72 грн. а також витрати на правничу допомогу в розмірі 10916,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 159,07 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 1454,19 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 березня 2025 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова