Справа № 438/2228/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/143/25 Доповідач: ОСОБА_2
10 березня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 23 грудня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дрогобич Львівської області, громадянина України, непрацюючого, з вищою освітою, не одружений, не маючого на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей, військовозобов'язаного, не адвоката, не депутата, раніше не судимого в силу статті 89 КК України, засуджений вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2024 року за частиною 1 статті 309 КК України (вирок не набрав законної сили), яким призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_8
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9
оскарженим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі частини 1 статті 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2024 року, та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.
Згідно з ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки:1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк пробаційного нагляду ухвалено обчислювати з дня постановки ОСОБА_7 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання речових доказів, судових витрат, арештованого майна.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 у порушення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року, із наступними змінами та доповненнями, згідно з яким заборонено незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин, не маючи на це спеціального дозволу, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу для власного споживання без мети буту, 25 листопада 2024 року приблизно о 08:00, перебуваючи на початку вулиці Коновальця у місті Бориславі Львівської області, на тротуарі дороги знайшов та привласнив поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору в ньому.
При цьому, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що вказана речовина рослинного походження містить наркотичний засіб - канабіс та, діючи умисно, вирішив її незаконно придбати, шляхом привласнення знахідки, та у подальшому зберігати для власного вживання без мети збуту. Для цього, ОСОБА_7 поклав вказаний фрагмент блістера із однією таблеткою білого кольору собі у ліву кишеню своєї куртки, у які був одягнений на той момент.
Після чого, того ж дня, приблизно о 08:30, проходячи поблизу будинку № 2, що розташований по вулиці Коновальця у місті Бориславі Львівської області, будучи зупинений працівниками Національної поліції, у ході спілкування із останніми повідомив, що зберігає при собі вказаний вище наркотичний засіб та в подальшому дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 1 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, під час огляду місця події у ОСОБА_7 вилучено поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка містить наркотичний засіб - канабіс. Кількість канабісу в перерахунку на суху речовину становить 8,885 грама, яку останній діючи умисно, незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання, наркотичного засобу без мети збуту.
На вказаний вирок заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок Бориславського міського суду Львівської області від 23.12.2024 щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України змінити, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.
Виключити із мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на застосування ст. 71 КК України при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання та повного приєднання йому невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 13.12.2024.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом повного складання цього покарання та покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.12.2024, вважати ОСОБА_7 засудженим за сукупністю кримінальних правопорушень до остаточного покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.
У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що при призначенні обвинуваченому остаточного покарання суд не врахував, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, вчинене ним до постановлення вироку Дрогобицького міськрайонного суду від 13.12.2024 р., внаслідок чого безпідставно застосував положення ст. 71 КК України. З наведеного вбачається, що ОСОБА_7 слід було призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у порядку, визначеному ч.ч. 1, 4 ст.70 КК України, з урахуванням покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду від 13.12.2024.
Натомість суд безпідставно застосував положення ст. 71 КК України, повністю приєднавши до покарання, призначеного за ч. 1 ст. 309 КК України, невідбуте покарання за вироком від 13.12.2024, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме до застосування закону, який не підлягає застосуванню - ст. 71 КК України та незастосування закону, який підлягає застосуванню - ч. 4 ст. 70 КК України.
ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, відтак, колегія суддів ухвалила слухати справу за його відсутності, за участі захисника - адвоката ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідь головуючого, виступ прокурора ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, захисника обвинуваченого - ОСОБА_9 , який не заперечив проти апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 не дотримано в повному обсязі.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 розглядалось судом першої інстанції в порядку ст.ст. 382 КПК України в порядку спрощеного провадження.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірним та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується і не може бути оскаржено.
Щодо призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, то слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 остаточне покарання, вищезазначених вимог не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше засуджений вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.12.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки. Вироком Бориславського міського суду від 23.12.2024 ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, яке він вчинив 25.11.2024, тобто до постановлення вироку Дрогобицького міськрайонного суду від 13.12.2024, що є підставою для застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України.
Водночас суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, у подальшому на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутого покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2024 року, визначив обвинуваченому остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 роки.
При призначенні обвинуваченому остаточного покарання суд не врахував, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, вчинене ним до постановлення вироку Дрогобицького міськрайонного суду від 13.12.2024, внаслідок чого безпідставно застосував положення ст. 71 КК України.
Відтак, колегія суддів погоджується із доводами прокурора, що ОСОБА_7 слід було призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у порядку, визначеному ч.ч. 1, 4 ст.70 КК України, з урахуванням покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду від 13.12.2024.
Натомість суд безпідставно застосував положення ст. 71 КК України, повністю приєднавши до покарання, призначеного за ч. 1 ст. 309 КК України, невідбуте покарання за вироком від 13.12.2024, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме до застосування закону, який не підлягає застосуванню - ст. 71 КК України та незастосування закону, який підлягає застосуванню - ч. 4 ст. 70 КК України.
У відповідності вимог п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 слід задоволити. Вирок Бориславського міського суду Львівської області від 23 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України слід змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання. Виключити із мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на застосування ст. 71 КК України при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання та повного приєднання йому невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 13.12.2024. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду 1 (один) рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом повного складання цього покарання та покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.12.2024, слід вважати ОСОБА_7 засудженим за сукупністю кримінальних правопорушень до остаточного покарання у виді пробаційного нагляду 3 (три) роки. У решті вирок суду слід залишити без змін.
ст.ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задоволити.
Вирок Бориславського міського суду Львівської області від 23 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання.
Виключити із мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на застосування ст. 71 КК України при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання та повного приєднання йому невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 13.12.2024.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду 1 (один) рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом повного складання цього покарання та покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.12.2024, вважати ОСОБА_7 засудженим за сукупністю кримінальних правопорушень до остаточного покарання у виді пробаційного нагляду 3 (три) роки.
У решті вирок суду залишити без змін.
Касаційна скарга на рішення суду може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4