Справа № 683/1913/24
2/683/34/2025
04 березня 2025 року м.Старокостянтинів.
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі : головуючого - судді Андрощука Є.М.
з участю секретаря Бадаєвої Н.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Старокостянтинові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
12 червня 2024р. ОСОБА_1 звернулась до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_3 в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - на земельну ділянку з кадастровим номером 6824286700:07:005:0020, площею 3,0427 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на земельну ділянку з кадастровим номером 6824286700:07:005:0025 площею 3,2054 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік та батько відповідача - ОСОБА_4 та після його смерті відкрилась спадщина, що складається з двох земельних ділянок з кадастровим номером 6824286700:07:005:0020 площею 3,0427 га та кадастровим номером 6824286700:07:005:0025 площею 3,2054 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач вказує, що позбавлена можливості нотаріально оформити свої спадкові права після смерті чоловіка, скільки листом від 25 квітня 2024 року №615/02-14 державний нотаріус Старокостянтинівської державної нотаріальної контори повідомила про неможливість видання свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу частку на її ім'я, оскільки на день відкриття спадщини окрім позивача разом із спадкодавцем був зареєстрований їх син і заяви про прийняття спадщини окрім ОСОБА_1 більше ніхто не подавав. За місцем реєстрації померлого ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , на день його смерті були зареєстровані його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . В зв'язку з цим, на думку державного нотаріуса син ОСОБА_3 прийняв спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 понад 10 років не проживав разом із своїм батьком до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 і де він проживав та проживає позивачу - невідомо, оскільки син їх не відвідував, на поховання свого батька не приїжджав, також не було його і після смерті батька. Таким чином сам факт реєстрації місця проживання відповідача за місцем проживання спадкодавця не може слугувати доказом прийняття спадщини.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, з вищенаведених підстав.
Відповідач в судове засідання не з'явивсь, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, тому суд, за згодою позивача, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, заслухавши позивача та його представника адвоката Вонсовича М.М., допитавши свідків, дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, ст.1216 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За приписами ст.1218 цього ж Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача та батько відповідача - ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про його смерть серія НОМЕР_1 від 06.06.2023; паспортними даними позивача НОМЕР_2 від 13.12.2001; даними свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 серія НОМЕР_3 від 12.06.1979; даними довідки відділу з питань реєстрації місця проживання виконкому Старокостянтинівської міськради №3616 від 21.09.2023.
Встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, в тому числі і на дві земельні ділянки з кадастровим номером 6824286700:07:005:0020 площею 3,0427 га та кадастровим номером 6824286700:07:005:0025 площею 3,2054 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.09.2014 за р.№2-1958, витягу з Держреєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26854380 від 16.09.2014, витягів з Держземкадастру про земельну ділянку № НВ-0000730592024 та №НВ-0000730712024 від 21.03.2024, державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №591574 від 03.04.2006.
Статтею 1270 ЦК установлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.
Згідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України п.23 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
З наведено вбачається, що сама по собі реєстрація місця проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.
Разом з тим, положеннями ст.ст.1269, 1270 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців.
В постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі №641/3893/20 сформовано правові висновки стосовно порядку прийняття спадщини особою яка фактично не проживала зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, проте була з ним зареєстрована за однією адресою. Також сформовано правовий висновок стосовно способу захисту порушеного права при наявності даних обставин, а саме: При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово- експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, ч.1 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Тобто положення ст.29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у ст.33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17 провадження № 61-39308св18 вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27.02.2019 у справі № 471/601/17-ц провадження №61-38452ск18, від 10.04.2020 у справі №355/832/17 провадження №61-27212св19, від 19.052021 у справі №937/10434/19-ц провадження № 61-3620св210.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказали, що є сусідами позивача, тривалий час знайомі з її сім'єю та їм достовірно відомо, що син позивача - ОСОБА_3 виїхав з місця постійного проживання та не проживав з батьками не менше 10 років і на даний час його місце знаходження - не відоме.
Також, як вбачається з матеріалів копії спадкової справи №443/2023 від 11.10.2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 його син - відповідач у справі ОСОБА_3 не звертався з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті батька.
Натомість, як вбачається з відповіді на звернення завідуючої Старокостянтинівською держнотконторою Заворотної Т.В. №615/02-14 від 25.04.2024 позивачу було відмовлено у нотаріальному оформленні її спадкових прав після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , оскільки на день його смерті разом з спадкодавцем були зареєстровані його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та на думку державного нотаріуса син спадкодавця ОСОБА_3 прийняв спадщину на підставі ч.3 ст.268 ЦК України якою встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Натомість, як зазначено вище, судом встановлено, що хоча місце проживання відповідача ОСОБА_3 і було зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 , однак останній на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - там не проживав, а тому ОСОБА_3 як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька, а отже, не набув права на спадкове майно.
Відповідно до п.23 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню та слід визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 6824286700:07:005:0020, площею 3,0427 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на земельну ділянку з кадастровим номером 6824286700:07:005:0025 площею 3,2054 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-80, 89, 141, 244-246, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 6824286700:07:005:0020, площею 3,0427 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на земельну ділянку з кадастровим номером 6824286700:07:005:0025 площею 3,2054 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 13 березня 2025 року.
Суддя Є.М. Андрощук