про залишення касаційної скарги без руху
13 березня 2025 року
м. Київ
справа №440/10247/24
адміністративне провадження №К/990/9945/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №440/10247/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 01.10.2024 у задоволенні позову відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.02.2025 апеляційну скаргу позивача задовольнив частково, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 Постанови №185 та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 26.02.2024. Позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.03.2023 по 25.02.2024 залишив без розгляду.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій
До Верховного Суду 07.03.2025 через підсистему "Електронний Суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025, в якій позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на застосування судом апеляційної інстанції положень статті 42 Закону №1058-IV, Порядку №124, Постанов №127, №118, №168, №185 у правовідносинах стосовно перерахунку пенсії у зв'язку з щорічною індексацією, застосування збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без урахування висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №200/422/24, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24, від 28.01.2025 у справі №120/1483/24.
Скаржник доводить, що судами не враховано нездійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у 2019 році із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої з заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт), у розмірі 1,17, у 2020 році із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,11, у 2021 році із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,11, у 2022 році із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,14, у 2023 році із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,197, а також у 2024 році із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,0796.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував коефіцієнт збільшення показника середньої з заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, лише з 26.02.2024 та у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 Постанови №185. Вважає, що застосуванню цього коефіцієнту передує застосування коефіцієнтів за 2019-2023 роки шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 Постанови №168. У зв'язку з цим просить провести виплату недоотриманих сум пенсій, починаючи з 26.02.2024.
Позивач зауважує про неврахування судами правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, в якій зазначено, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Скаржник покликається на те, що при проведенні перерахунку пенсій відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з щорічною індексацією згідно з постановами Уряду, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону №1058-IV. В свою чергу Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.
Скаржник також посилається на підстави касаційного оскарження, передбачене підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Ця справа є винятково важливою для самого скаржника, оскільки її пенсія є єдиним джерелом її доходу.
Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сума судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 1937,92 грн (3028,00 *0,4*200%*0,8).
Скаржником не надано доказу сплати судового збору, у зв'язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню.
Разом з касаційною скаргою скаржник заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд має право звільнити позивача від сплати судового збору або зменшити його розмір, якщо предметом позову є захист соціальних прав особи. Скаржник звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з пенсійних виплат, що безпосередньо належить до категорії соціальних прав, а тому вважає підстави для звільнення від сплати судового збору обґрунтованими.
На підтвердження заявленого клопотання скаржник зазначає, що єдиним джерелом доходу позивача є пенсія, яка станом на дату подання касаційної скарги складає 8254,42 грн. Відсутність будь-якого доходу об'єктивно унеможливлюють сплату судового збору.
Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору, Суд виходить із такого.
За змістом частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на наявний у матеріалах справи протокол призначення пенсії, оскільки відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" доказом неможливості сплати судового збору може бути лише довідка податкового органу про доходи за попередній календарний рік (2023 рік) та довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за той самий період.
Верховний Суд також наголошує, що підставою для звільнення від сплати судового збору у зв'язку зі скрутним майновим становищем є обов'язкова умова, за якої розмір судового збору перевищує 5 відсотків річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а не суб'єктивні твердження про недостатній рівень доходів.
Відсутність зазначених документів позбавляє суд можливості належним чином оцінити фінансовий стан скаржника, що унеможливлює задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Отже, для можливості звільнення скаржника від сплати судового збору, заявнику необхідно надати докази, які свідчать про його майновий стан за попередній календарний рік.
Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України "Про судовий збір", не є умовою для звільнення від сплати судового збору чи зменшення його розміру, Суд не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору чи зменшення його розміру.
При цьому Суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання документа про сплату судового збору.
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №440/10247/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.
Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб