13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 160/17496/22
адміністративне провадження № К/990/10626/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №160/17496/22 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради; Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання знесення об'єкта самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила,-
Дніпровська міська рада та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому позивачі просили:
- зобов'язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований ним об'єкт будівництва загальною площею 1353,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:03:185:0035.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 задоволено позовні вимоги. Зобов'язано ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно побудований об'єкт будівництва загальною площею 1353,9 кв.м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:03:185:0035 за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.202 залишено без змін.
18.10.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №160/17496/22.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.09.2024 року по справі №160/17496/22 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі №160/17496/22.
29.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/17496/22, в частині позовних вимог до нього про зобов'язання знесення об'єкта самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила. Разом із заявою подано клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в обґрунтування якого вказано, що про судове рішення, на яке йдеться посилання в заяві про перегляд, як на нововиявлену обставину, заявник дізнався в день ухвалення Дніпровським апеляційним судом постанови у справі №201/4933/23 про залишення рішення суду першої інстанції без змін, рішення набрало законної сили 11.06.2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення відмовлено та заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі №160/17496/22 повернуто заявнику без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та прийняте нове рішення про задоволення клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 в адміністративній справі №160/17496/22 залишено без змін.
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд» 12.03.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025, та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі №160/17496/22 та залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 160/17496/22 за позовом Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів 1, 2 - ОСОБА_2 , третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів 1, 2 - ОСОБА_3 , про зобов'язання знесення об'єкта самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила з підстав пропуску 30-денного строку, який встановлений п. 1 ч. 1 ст. 363 КАС України.
Так, згідно тексту заяви ОСОБА_1 заяві від 29.10.2024 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник вказує на необізнаність про існування рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1031 від 02.12.2022 «Про вжиття заходів щодо безпечного користування об'єктом благоустрою міста» яким, зокрема, доручено інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради спільно з Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради вжити заходів щодо безпечного користування об'єктом благоустрою міста, відгородивши бетонними блоками із захисним бар'єром та хвірткою ділянку відповідно до графічного матеріалу (додаток), яка межує із самочинним будівництвом за адресою: м.Дніпро, вул.Лабораторна, 89, що створює загрозу для життя та здоров'я людей, як на нововиявлену обставину для перегляду рішення.
Підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є наявність саме тих обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи №160/17496/22 (подання позову - 03.11.2022, рішення у справі ухвалено - 17.04.2023), вищевказане рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1031 від 02.12.2022 «Про вжиття заходів щодо безпечного користування об'єктом благоустрою міста» існувало, знаходилось у вільному доступі на сайті міської ради, а тому могло бути відомо заявнику.
Крім того, в заяві від 29.10.2024 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 не заперечує того факту, що йому з кінця листопада 2022 року стало відомо про встановлені бетонні блоки, що відгородили ділянку, яка межує із самочинним будівництвом за адресою: Лабораторна, 89, м.Дніпро.
Як зазначалось вище, рішення по справі №160/17496/22 було ухвалено 17.04.2023 року, тобто на час розгляду справи у заявника була реальна можливість повідомити завчасно суд про вказані обставини.
Таким чином, станом на 02.12.2022 ОСОБА_1 знав про наявність вказаних обставин, був обізнаний про існування рішення виконкому, яке сам же і оскаржував в іншому провадженні, зустрічного позову у справі №160/17496/22 не подавав.
Із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами звернувся 29.10.2024 року, тобто з пропущенням 30-денного строку, який встановлений пунктом 1 частини першої статті 363 КАС України.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 11.06.2024 у справі №201/4933/23, якою залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про задоволення його позовних вимог до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 02.12.2022 року №1031 «Про вжиття заходів щодо безпечного користування об'єктом благоустрою міста» є тією нововиявленою обставиною для перегляду рішення у справі №160/17496/22.
Проте, навіть з дати набрання постановою Дніпровського апеляційного суду від у справі №201/4933/23 законної сили 11.06.2024 року, заявник все одно пропустив визначений пунктом 1 частини першої статті 363 КАС України строк звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки таке звернення відбулось лише у жовтні 2024 року.
Посилання заявника на перебування справи №160/17496/22 в період часу з листопада 2023 року по вересень 2024 року у провадженні Верховного Суду не є поважною причиною для поновлення строку звернення, оскільки розгляд справи касаційним судом не заважає поданню до суду першої інстанції заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а є лише підставою для зупинення судом першої інстанції провадження з розгляду такої заяви до повернення справи із суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За правилами частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Частиною першою статті 363 КАС України встановлено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Колегія суддів, враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 364 КАС України до заяви додається у разі пропуску строку на подання заяви клопотання про його поновлення.
Між тим, у поданому клопотанні про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, заявник не вказав жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду, а зміст заяви полягає виключно в непогодженні з висновками суду та твердженнях про обізнаність про нововиявлені обставини лише з моменту винесення Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська рішення від 06.03.2024 року у справі №201/4933/23, яке набрало законної сили 11.06.2024 року.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Скаржник, повинен бути обізнаний з порядком та строками оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії»).
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та поверненні заявнику вказаної заяви без розгляду.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Отже, суд першої інстанції з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку та правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростували висновків суду першої інстанції, а зводились до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку, що заявником у поданому клопотанні поважних причин пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами невказано та матеріали клопотання не містять доказів наявності таких обставин поважності пропуску строку на звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, та дійшли вірного висновку, що підстави для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду із відповідною заявою відсутні, доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
В силу вимог частини 4 статті 366 КАС України, крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Відтак, суди дійшли до вірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для відкриття провадження за розглядом заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не виправдовують безпідставність порушення процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на звернення із заявою а про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (процесуальна поведінка), та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини 4 статті 366 КАС України, крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.20224 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №160/17496/22 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради; Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання знесення об'єкта самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді Т.Г. Стрелець
Л.В. Тацій