Іменем України
10 березня 2025 року
м. Київ
справа №990/117/24
адміністративне провадження № П/990/117/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П. та Стеценка С.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Кірієнко Н.Є.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Леошко Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/117/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. 11 квітня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 22 лютого 2024 року №224/дс-24 про відмову в наданні рекомендацій для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області;
зобов'язати ВККС України повторно розглянути кандидатуру переможця конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів з питання надання рекомендацій ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області та ухвалити рішення щодо рекомендації про призначення кандидата суддею Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. В обґрунтуванні позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з висновками ВККС України, викладеними у рішенні № 224/дс-24.
3. Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні № 224/дс-24 відповідачем наведено загальні формулювання щодо невідповідності Бангалорським принципам поведінки суддів від 19 травня 2006 року та зазначено діяльність, яка нібито негативно характеризує кандидата на посаду судді як неприйнятну. Однак у рішенні не вказано, з огляду на положення частини дев'ятої статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), за якою саме ознакою критерію доброчесності позивач, як кандидат, не відповідає посаді судді.
4. ОСОБА_1 наголошує, що на час проведення конкурсу та співбесіди Положення про проведення конкурсу не містило ані положень про співбесіду, ані будь-яких критеріїв чи ознак, а тим більше - Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді). На думку позивача, це порушує принцип «належного урядування», оскільки фактично Комісія запровадила внутрішні процедури, які послаблюють прозорість і ясність її дій, створюють ризик виникнення помилок та сприяють юридичній невизначеності у правовідносинах.
5. Крім того, позивач зауважує, що оскаржуване рішення суперечить попереднім, не скасованим рішенням ВККС України. Він зазначає, що як кандидат на посаду судді, якого було зараховано до резерву та допущено до участі у відповідному конкурсі, він пройшов усі необхідні спеціальні перевірки. За їхніми результатами ВККС України не отримала інформації, яка б свідчила про його невідповідність вимогам до кандидата на посаду судді. Виходячи з цього, позивач вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідач повторно аналізує та оцінює обставини, які вже розглядалися під час попередніх перевірок, за результатами яких було зроблено висновок про відповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді.
6. Позивач також вважає, що підстави, використані ВККС України для ухвалення спірного рішення, є необґрунтованими. Зокрема, він зазначає, що звинувачення у недоброчесності через банкрутство товариства, в якому він працював директором, є маніпулятивними та безпідставними. Це пояснюється тим, що трудові відносини позивача з цим товариством припинилися за 10 місяців до подання відповідної заяви про банкрутство.
7. Крім того, посилання ВККС України на винесення щодо позивача судового наказу як доказ його недоброчесності є необґрунтованим, оскільки зазначений наказ не був пред'явлений до виконання, виконавче провадження не відкривалося, а законодавчі строки для його пред'явлення спливли 15 грудня 2019 року.
8. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що відсутність будь-яких кримінальних проваджень щодо нього, а також факти господарської діяльності товариства, що мали місце 10 років тому, не можуть бути підставами для сумнівів у його доброчесності.
9. Відповідач позовні вимоги не визнав. 12 червня 2024 року він надав Суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.
10. Відповідач підкреслює, що відповідно до законодавства основною метою діяльності Комісії є формування доброчесного та високопрофесійного суддівського корпусу.
11. Також відповідач акцентує увагу на тому, що доброчесність судді є надзвичайно важливою, зважаючи на роль судової влади у становленні правової держави. Доброчесність є ключовою категорією у формуванні враження про морально-етичні якості суддів.
12. ВККС України вважає, що дотримання критеріїв доброчесності забезпечує формування суспільної довіри до суддів та судової влади загалом. У контексті цього доводу вона посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/355/21. Згідно з ними, авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, а також від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус.
13. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, так само як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті. Це стосується й обставин, які можуть поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності та негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
14. У відзиві на позовну заяву зазначається, що оскаржуване у цій справі рішення ВККС України прийняте відповідно до норм частини третьої статті 79-5 Закону № 1402-VIII. Ця норма надає Комісії право за результатами співбесіди ухвалити вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації для призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики.
15. Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах позивач за результатами конкурсу претендував на зайняття посади судді, яка передбачає здійснення правосуддя, Комісія вважає за необхідне враховувати всі обставини, які можуть перешкоджати його діяльності на цій посаді, у тому числі й ті, що негативно характеризують кандидата.
16. Посилаючись на норми Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 2 листопада 2016 року № 141/зп-16 (зі змінами), відповідач зазначає, що під час проведення добору кандидатів на посаду судді ВККС України зобов'язана ретельно перевіряти інформацію, яка характеризує морально-етичні якості кандидата та його репутацію.
17. У зв'язку з наведеним ВККС України вважає, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
18. 02 вересня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ВККС України. Позивач обґрунтовує її тим, що ні з оскаржуваного рішення, ні з відзиву не випливає, якому саме критерію доброчесності, визначеному частиною дев'ятою статті 69 Закону № 1402-VIII, він не відповідає.
19. ОСОБА_1 наголошує, що у відзиві відповідач вкотре суперечить своїм попереднім рішенням, посилаючись на обставини та правовідносини 2016 року, тобто за рік до оголошення добору у 2017 році. Відповідач, дотримуючись принципу належного урядування та послідовності своєї позиції, міг висунути відповідні вимоги або витребувати пояснення від кандидата в період з 2017 по 2023 рік. Однак цього не було зроблено, і протягом добору та відповідних перевірок ці обставини не вважалися ознаками недоброчесності кандидата.
20. 30 вересня 2024 року від ВККС України надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду. Відповідач мотивує це тим, що листом ВККС України від 07 березня 2023 року № 36-1401/24 у відповідь на заяву від 28 лютого 2024 року (вхідний № 02ел-909/24) позивачу було надіслано засвідчену належним чином копію рішення ВККС України від 22 лютого 2024 року № 224/дс-24.
21. Повний текст цього рішення було опубліковано на сайті Комісії 15 березня 2024 року о 13:00. Таким чином, позивач отримав повний текст рішення 07 березня 2024 року, проте звернувся до суду лише 11 квітня 2024 року, що, на думку відповідача, свідчить про пропуск строку на звернення із позовом.
22. 05 листопада 2024 року ВККС України, на виконання протокольної ухвали від 07 жовтня 2024 року, надала Суду копію інформації, що згадується у довідці про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 від 14 лютого 2018 року.
23. 10 листопада 2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких було додано довідки, що містять відомості, які підтверджують відсутність фактів притягнення позивача до кримінальної відповідальності, а також зняття або непогашення судимості.
24. 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 також надав копію анкети кандидата на посаду судді апеляційного суду, датовану 25 вересня 2019 року.
25. 07 березня 2025 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, які містять копії запитів до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2025 року та до Першого правобережного відділу ДВС у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 лютого 2025 року, зі змісту яких вбачається факт ненадходження судового наказу № 200/17300/16-ц на виконання до відділу виконавчої служби.
ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
26. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 квітня 2024 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Берназюк Я.О., судді Кравчук В.М., Рибачук А.І., Стародуб О.П., Стеценко С.Г.
27. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 01 липня 2024 року на 11:30 год.
28. У судовому засіданні 29 липня 2024 року, що відбулося за участі позивача та представника відповідача, Судом протокольною ухвалою задоволено заявлене позивачем клопотання про витребування доказів у ВККС України відповідно до статті 80 КАС України, а саме: копію довідки про результати проведення спеціальної перевірки відносно кандидата ОСОБА_1 від 14 лютого 2018 року; копію запиту ВККС України про надання пояснень кандидатом від 16 лютого 2018 року; копію пояснень кандидата з додатками від 22 лютого 2018 року.
29. У судовому засіданні 07 жовтня 2024 року, що відбулося за участі позивача та представника відповідача, Судом розглянуто питання строку звернення позивача до Суду із цим позовом і підтверджено необгрунтованість мотивів відповідача про пропуск такого строку, а також протокольною ухвалою задоволено заявлене позивачем клопотання про витребування доказів у ВККС України відповідно до статті 80 КАС України, а саме: інформацію, яка згадується у довідці про результати спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_1 від 14 лютого 2018 року, в частині відповідей отриманих від чотирьох суб'єктів владних повноважень, а саме: Державної судової адміністрації України, Національної поліції України, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
30. Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке.
31. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 квітня 2017 року №28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
32. ОСОБА_1 11 травня 2017 року звернувся до ВККС України із заявою про допуск до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.
33. Рішенням ВККС України від 29 вересня 2017 року №151/дс-17 ОСОБА_1 допущено до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складання відбіркового іспиту як особу, яка не має трирічного стажу роботи на посаді помічника судді.
34. У грудні 2017 року ВККС України направила до Національної поліції України, Міністерства юстиції України, Міністерства освіти і науки України, НАЗК, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державної судової адміністрації України, військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України запити про перевірку відомостей стосовно особи, яка претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального та особливо відповідального становища.
35. На ці запити Комісія одержала таку інформацію:
від Національної поліції України - що станом на 14 грудня 2017 року позивач до кримінальної відповідальності, у тому числі за корупційні правопорушення, не притягувався та засудженим не значиться;
від Міністерства юстиції України - про відсутність інформації в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення, стосовно позивача;
від Міністерства освіти і науки України - про те, що диплом спеціаліста серії НОМЕР_2 , виданий позивачу, є дійсним;
від НАЗК - про невстановлення розбіжностей між відомостями, зазначеними у розділах 3 «Об'єкти нерухомості», 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї», 11 «Доходи, у тому числі подарунки», 15 «Робота за сумісництвом суб'єкта декларування» декларації та наявною у Національному агентстві інформацією, базами даних та встановлення розбіжностей у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» кандидатом зазначено автомобіль Chevrolet Evanda, 2005 р.в., та мотоцикл Yamaha JOG, 1997 р.в., інформація про які у Національному агентстві відсутня. Перевірка відомостей, які зазначаються у розділах 4 «Об?єкти незавершеного будівництва», 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», 7 «Цінні папери», 10 «Нематеріальні активи», 12 «Грошові активи», 13 «Фінансові зобов?язання», 16 «Членство суб?єкта декларування в організаціях та їх органах» декларації потребує пояснень суб?єкта декларування.
від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - про відсутність інформації щодо володіння позивачем значними пакетами акцій (10 відсотків і більше статутного капіталу) емітентів;
від Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації - про відсутність інформації, що перешкоджає зайняттю позивачем посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком.
від Державної судової адміністрації України - про відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень обвинувальних вироків суду, які набрали законної сили, стосовно позивача;
від військової частини НОМЕР_1 - про відсутність розбіжностей в облікових даних та записах військового квитка і наданих відомостей.
36. У процесі розгляду справи Судом також встановлено, що згідно довідок, виданих Міністерством внутрішніх справ України серії ІІА № 2725578 та серії ІІА № 2725823 ОСОБА_1 не знятої чи непогашеної судимості не має, а також станом на 17 лютого 2022 року до кримінальної відповідальності не притягався, в розшуку не перебуває.
37. Рішенням ВККС України від 12 червня 2018 року № 261/дс-18 ОСОБА_1 визнано таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді.
38. Рішенням ВККС України від 01 серпня 2023 року №45/зп-23 продовжено термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затверджено резерв на заміщення вакантних посад суддів.
39. Рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року №95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів.
40. ОСОБА_1 14 жовтня 2023 року звернувся до ВККС України із заявою про допуск до участі в оголошеному конкурсі як особа, яка відповідає вимогам статті 69 Закону №1402-VIII, перебуває в резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.
41. Рішенням ВККС України від 01 грудня 2023 року №11/дс-23 ОСОБА_1 допущено до участі в конкурсі, оголошеному рішенням від 14 вересня 2023 року №95/зп-23. У цьому рішенні зазначено, що за результатами опрацювання заяв та доданих матеріалів не встановлено обставин, що перешкоджають допуску позивача до участі у конкурсі.
42. Рішенням ВККС України від 19 грудня 2023 року №177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті відповідача рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року №95/зп-23, зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в якому ОСОБА_1 посів переможну позицію.
43. 22 лютого 2024 року ВККС України проведено співбесіду з позивачем, за результатами якої ухвалено рішення від 22 лютого 2024 року №224/дс-24, яким відмовлено у наданні рекомендації для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
44. Вказане рішення обґрунтовано сумнівами у доброчесності кандидата. ВККС України встановила, що ОСОБА_1 обіймав посаду директора ТОВ «Компанія з управління активами «ХЕДВЕЙ ЕССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ», але фактично не здійснював управління, що свідчить про фіктивну діяльність підприємства. Крім того, зазначена компанія в подальшому була ліквідована та визнана банкрутом, не маючи змоги покрити борги, що також могло свідчити про недобросовісне керування або номінальне виконання посадових обов'язків. При цьому ВККС України під час співбесіди з'ясовано, що наявність судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед КП «Дніпроводоканал» у сумі 7 099,52 грн за послуги водопостачання та водовідведення, що не погашена позивачем.
45. Не погоджуючись із вказаним рішенням ВККС України, ОСОБА_1 звернувся до Суду із позовом.
V. ОЦІНКА СУДУ
46. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, дійшов таких висновків.
47. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
48. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
49. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
50. Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
51. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
52. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
53. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
54. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
55. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
56. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).
57. Колегія суддів вказує, що спірним у цій справі питанням є правомірності та обґрунтованості рішення ВККС України від 22 лютого 2024 року №224/дс-24, яке прийняте стосовно ОСОБА_1 та має наслідком відмову в наданні рекомендацій для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
58. Вирішуючи заявлені у позовній заяві вимоги, колегія суддів виходить з такого.
59. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
60. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом № 1402-VIII.
61. За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачем кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
62. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
63. Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження ВККС України, до яких згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті належить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.
64. Відповідно до частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії:
1) рішення ВККС України про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів;
2) розміщення ВККС України на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС України, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік;
3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС України відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону;
4) здійснення ВККС України перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів;
5) допуск ВККС України осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту;
6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту;
7) встановлення ВККС України результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті;
8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону;
9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки;
10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів;
11) зарахування ВККС України кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб-сайті ВККС України;
12) оголошення ВККС України відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад;
13) проведення ВККС України конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді;
14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС України та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді;
15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.
65. Згідно із частиною першою статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС України щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.
66. Так, відповідно до частини п'ятої статті 73 Закону № 1402-VIII за результатами відбіркового іспиту ВККС України ухвалює попереднє рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору і оприлюднює це рішення на офіційному вебсайті ВККС України.
67. Згідно із частинами першою та четвертою статті 74 Закону № 1402-VIII для проведення спеціальної перевірки ВККС України не пізніше трьох робочих днів після ухвалення попереднього рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору надсилає до уповноважених органів запити про перевірку відповідних відомостей щодо вказаних осіб. Зазначені запити підписує голова або заступник голови ВККС України.
68. За результатами спеціальної перевірки ВККС України ухвалює рішення про направлення осіб, які відповідають установленим до кандидата на посаду судді вимогам, для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України.
69. Відповідно до частини п'ятої статті 77 Закону № 1402-VIII за результатами спеціальної підготовки кандидати отримують свідоцтво установленого ВККС зразка. Проходженням кандидатом спеціальної підготовки вважається успішне виконання програми підготовки.
70. Частинами першою, другою, сьомою статті 78 Закону № 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.
Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя.
Якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.
71. Відповідно до частин дев'ятої та десятої статті 78 Закону № 1402-VIII ВККС визначає рейтинг кандидатів на посаду судді відповідно до кількості набраних кандидатами балів за результатами кваліфікаційного іспиту. У рейтингу також окремо відображаються бали із завдань, якими перевіряють здатність кандидата бути суддею за відповідними спеціалізаціями.
72. ВККС зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту.
73. Згідно із частинами першою, восьмою, сімнадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно.
За результатами конкурсного добору ВККС України надсилає до Вищої ради правосуддя відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями.
74. Так, Судом встановлено, що рішенням ВККС України від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів та затверджено Умови подання документів та допуску до добору і відбіркового іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду, в якому Солодовников А.В. виявив бажання взяти участь.
75. Рішенням ВККС України від 01 серпня 2023 року №45/зп-23 продовжено термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затверджено резерв на заміщення вакантних посад суддів.
76. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в конкурсі, затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, та визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегій.
77. Рішенням ВККС України від 01 грудня 2023 року №11/дс-23 ОСОБА_1 допущено до участі в конкурсі, оголошеному рішенням від 14 вересня 2023 року №95/зп-23. У цьому рішенні зазначено, що за результатами опрацювання заяв та доданих матеріалів не встановлено обставин, що перешкоджають допуску позивачки до участі у конкурсі.
78. Рішенням ВККС України від 19 грудня 2023 року №177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті відповідача рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року №95/зп-23, зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в якому ОСОБА_1 посів переможну позицію.
79. Законом України від 9 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема, викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».
80. За змістом абзацу першого пункту 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений її рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри».
81. З огляду на вказане, Суд дійшов до висновку, що ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 за правилами, визначеними Законом № 1402-VIII в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року.
82. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30 травня 2024 року у справі № 990/3/24 та від 14 листопада2024 року у справі № 990/71/24.
83. Так, відповідно до частин першої та другої статті 79-5 Закону № 1402-VIII (тут і далі в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року) після визначення переможця конкурсу ВККС на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
За результатами співбесіди ВККС ухвалює: 1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; 2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
84. ВККС України ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (частина третя статті 79-5 Закону № 1402-VIII).
85. Згідно з частиною четвертою статті 101 Закону № 1402-VIII палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені ВККС, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.
86. Рішення ВККС України, палат та колегій ВККС України викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні (частина п'ята статті 101 Закону № 1402-VIII).
87. 22 лютого 2024 року ВККС України проведено співбесіду з позивачем, за результатами якої ухвалено рішення від 22 лютого 2024 року №224/дс-24, яким відмовлено у наданні рекомендації для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
88. Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
89. При цьому пунктом 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що рішення ВККС України оскаржуються відповідно до статті 88 цього Закону.
90. Так, частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
91. Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;
суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
92. Верховний Суд наголошує, що судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.
93. При цьому, якщо суд встановить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
94. У свою чергу, ВККС є уповноваженим суб'єктом з питань проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб'єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.
95. Відповідно до частини дев'ятої статті 69 Закону №1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
96. Відповідно до частин другої, третьої статті 79-5 Закону №1402-VIII ВККС може відмовити в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді виключно у разі наявності у неї обґрунтованого сумніву щодо відповідності цього кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики.
97. Підставою для ухвалення оскаржуваного у цій справі рішення ВККС України про відмову в наданні рекомендації для призначення позивача на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області слугували висновки ВККС України про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.
98. Таким чином, оцінюючи оспорюване рішення в аспекті його відповідності статті 79-5 Закону № 1402-VIII, Суд виходить з такого.
99. Оспорюване рішення ВККС України прийняла, реалізуючи її визначені законом повноваження у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, за результатами проведення співбесіди із позивачем, який посів перше місце за рейтингом до Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
100. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 14 листопада 2024 року у справі №990/139/24 наголосила, що повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою.
101. Жоден суб'єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.
102. Варто зауважити, що Закон № 1402-VIII не визначає переліку обставин у професійній діяльності та особистому житті кандидата на посаду судді, які можуть зумовити виникнення у ВККС України обґрунтованого сумніву щодо відповідності цього кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики, а отже, стати підставою для відмови ВККС надати рекомендацію про призначення цього кандидата на посаду судді.
103. Водночас у спірних правовідносин слід ураховувати, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
104. У Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17) Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
105. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
106. Європейська Комісія «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) схвалила Доповідь «Верховенство права» (далі - Доповідь), у якій до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).
107. У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення з достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.
108. Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді зазначено про те, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним з поняттям верховенства права.
109. Виходячи з практики ЄСПЛ за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
110. Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції ВККС України у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, які посіли перше місце за рейтингом до відповідного суду, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду ВККС України питання про надання чи відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як кандидатам на посаду судді, питання про рекомендування яких на посаду судді розглядалося ВККС, так і незалежному сторонньому спостерігачу.
111. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС, коли оцінювала відповідність цього кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики.
112. При цьому частиною третьою статті 79-5 та частиною п'ятою статті 101 Закону № 1402-VIII прямо передбачено обов'язок ВККС України вмотивувати рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
113. З огляду на викладене, Суд наголошує, що вмотивованість рішення ВККС України про відмову в наданні рекомендації щодо призначення кандидата на посаду судді є не лише формальним дотриманням вимог законодавства, а й ключовим елементом забезпечення принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав відмови в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді. Це означає, що рішення Комісії має містити чітке та логічне обґрунтування, яке дозволяє як самому кандидату, так і іншим зацікавленим особам зрозуміти мотиви такої відмови. Лише належним чином аргументоване рішення гарантує передбачуваність, виключає можливість свавільного підходу та сприяє підвищенню довіри до судової системи загалом.
114. Слід також зазначити, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 1402-VIII. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваного рішення ВККС України не є втручанням у її дискреційні повноваження.
115. Аналогічний підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2024 року у справі № 990/186/23, від 20 червня 2024 року у справі № 990/2/24 та від 25 лютого 2025 року у справі № 990/190/23.
116. Таким чином, Суд під час розгляду цієї справи має перевірити викладені в оспорюваному рішенні висновки ВККС України на предмет їхньої об'єктивності та обґрунтованості, оскільки це є ключовим питанням спору, що виник у цій справі.
117. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2025 року у справі № 990/74/24 наголосила, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
118. При цьому вимога щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб'єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.
119. Отже, визначальним критерієм правомірності рішення ВККС України про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді в аспекті його відповідності частині третій статті 79-5 Закону № 1402-VIII є встановлення Комісією обставин, які стали підставою для відмови в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, та мотивів, з яких ВККС України дійшла відповідних висновків.
120. Тобто у процедурі розгляду ВККС України питання про надання чи відмову у наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді негативне рішення має містити не лише посилання на визначені законом підстави відмови у наданні рекомендації, а й мотиви, з яких ВККС дійшла висновку про наявність обставин, з якими пов'язується обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності чи професійної етики.
121. Так, ВККС України відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе рекомендування цього кандидата для призначення на посаду судді.
122. Проте нормативне визначення підстав оскарження рішення ВККС щодо кандидата на посаду судді у зв'язку з тим, що рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, означає, що підстави відмови в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді не повинні бути формальними, номінальними чи декларативними.
123. Суд вказує, що змісту оспорюваного рішення та пояснень сторони відповідача, ВККС України ухвалила його, маючи сумніви щодо відповідності позивача як кандидата на посаду судді критерію доброчесності, взявши до уваги два факти:
(1) номінальне виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків директора ТОВ «Компанія з управління активами «ХЕДВЕЙ ЕССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ» та подальша ліквідація цього підприємства;
(2) наявність судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед КП «Дніпроводоканал» у сумі 7 099,52 грн за послуги водопостачання та водовідведення, що не погашена позивачем.
124. Варто зауважити, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
125. Зазначене викладене у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 9901/355/21 та від 30 травня 2024 року у справі № 990/3/24.
126. При цьому доброчесність як вимога до судді (кандидата на посаду судді) запроваджена в українське законодавство Законом № 1401-VIII, однак змісту цього поняття законами України не визначено.
127. У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів, йдеться про те, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, серед іншого з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
Так, одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід'ємною частиною діяльності суддів.
128. Щодо добору і підвищення по службі суддів у пункті 44 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки зазначено, що рішення, які стосуються добору та підвищення суддів по службі, мають ґрунтуватися на об'єктивних критеріях, які попередньо визначені законом чи компетентними органами влади. Прийняття таких рішень має базуватися на заслугах, з урахуванням кваліфікації, вмінь та потенціалу, необхідних для вирішення справ при застосуванні закону, зберігаючи повагу до людської гідності.
129. За визначенням терміна, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
130. Колегія суддів зазначає, що частина дев'ята статті 69 Закону № 1402-VIII встановлює умови визначення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, які законодавець пов'язує з наявністю / відсутністю обґрунтованих сумнівів у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
131. При цьому поняття «обґрунтовані сумніви» в адміністративному судочинстві означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (в цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях.
Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб'єктивними, вони повинні мати об'єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними), яка може бути перевірена і оцінена судом.
132. Як встановлено зі змісту спірного рішення та пояснень представника відповідача, ВККС України має сумнів щодо відповідності позивача як кандидата на посаду судді критерію доброчесності, у зв'язку з наявністю обставин перебування позивача у 2013 році на посаді директора ТОВ «Компанія з управління активами «ХЕДВЕЙ ЕССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ», що в подальшому, а саме 05 червня 2014 року було ліквідоване та визнане банкрутом, а також у зв'язку з наявністю судового наказу, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 01 грудня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
133. ВККС України зазначила, що ОСОБА_1 не надав пояснень щодо своїх посадових обов'язків на посаді директора відповідної юридичної особи. З огляду на подальшу ліквідацію та визнання банкрутом ТОВ «Компанія з управління активами «ХЕДВЕЙ ЕССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ», а також враховуючи, що позивач зазначив про відсутність фактичного управління з його боку, ВККС України дійшла висновку про наявність ознак фіктивної діяльності суб'єкта господарювання відповідно до статті 55-1 Господарського кодексу України.
134. Однак, Суд зазначає, що з аналізу статті 55-1 Господарського кодексу України вбачається, що визначальною ознакою фіктивного підприємництва є здійснення господарської діяльності без наміру її ведення або з метою прикриття незаконної діяльності (зокрема ухилення від оподаткування, здійснення шахрайських операцій тощо). Для встановлення факту фіктивності необхідною умовою є доведення наявності умислу керівника підприємства використовувати юридичну особу у протиправних цілях.
135. Проте ВККС України ані у оскаржуваному рішенні, ані у процесі розгляду справи не навела жодного доказу, що ОСОБА_1 мав відповідний умисел.
136. У рішенні ВККС України також не наведено доказів, що кандидат на посаду судді використовував вказану юридичну особу для ухилення від оподаткування або інших правопорушень; не встановлено, що кандидат порушував норми фінансового або корпоративного права; не підтверджено, що кандидат особисто ухвалював рішення, які призвели до фінансової неспроможності підприємства та подальшого визнання останнього банкрутом.
137. Отже, Суд звертає увагу на помилковому тлумаченні ВККС України норм господарського законодавства стосовно позивача, оскільки саме по собі виконання номінальних функцій керівника без реального управління підприємством не є правопорушенням та не може бути беззаперечним свідченням недоброчесності ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді.
Крім того, ліквідація компанії через банкрутство також не є свідченням фіктивної діяльності її керівника і жодним чином не доводить недоброчесність директора ( ОСОБА_1 ), якщо немає доказів його неправомірних дій.
138. Суд також зазначає, що відповідач не врахував той факт, що директором вказаного підприємства позивач був у період з листопада 2011 року по травень 2013 року, тобто задовго (4 роки) до початку добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного Рішенням ВККС України від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17.
139. Щодо з'ясованої ВККС України наявності факту видачі 01 грудня 2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 7099,52 грн і невчинення позивачем жодних дій, спрямованих на її погашення, що на думку ВККС України є самоусуненням від врегулювання питання заборгованості за комунальні послуги і в цілому викликає обґрунтовані сумніви у відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності і професійної етики, Суд вказує, що факт наявності заборгованості сам по собі не може свідчити про недоброчесність кандидата на посаду судді.
140. При цьому ВККС України не врахувала заявлений позивачем факт того, що борг виник унаслідок дій попередніх власників житла, а не через його власні дії або бездіяльність.
141. Крім того, у процесі розгляду справи Судом також встановлено, що відповідний судовий наказ до примусового виконання стягувачем не пред'являвся, відкриті виконавчі провадження з його примусового виконання відсутні.
142. На цій підставі Суд зазначає, що мотиви, наведені у оскаржуваному рішенні ВККС України щодо впливу судового наказу про стягнення заборгованості на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Факт наявності судового наказу сам по собі не може свідчити про недоброчесність кандидата, особливо з урахуванням того, що заборгованість виникла не з його вини, а цей судовий наказ взагалі не був пред'явлений до примусового виконання.
143. Таким чином, рішення ВККС України про відмову у наданні рекомендації кандидату на посаду судді не містить належного обґрунтування щодо невідповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності. ВККС України не довела, що зазначені нею у спірному рішенні обставини впливають на здатність ОСОБА_1 здійснювати правосуддя чесно та неупереджено, а її висновки ґрунтуються виключно на припущеннях. Відтак, рішення ВККС України є необґрунтованим та не містить належних мотивів, які б підтверджували невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.
144. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 вказала, що обґрунтованість рішення передбачає належну його аргументацію, яка охоплює з'ясування обставин, які мають значення для ухвалення цього рішення. У сукупності це все надає рішенню якості вмотивованого, тобто такого, яке дозволяє з достатньою чіткістю розуміти, чим керувався суб'єкт, що його ухвалив.
145. За правилами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
146. Тобто в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на останнього покладено обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, які були наявні та враховувались на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
147. Докази, надані відповідачем, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності рішень та дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
148. Таким чином, ВККС України під час розгляду справи не довела належними і допустимими доказами те, що сумнів у відповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності у ВККС України був обґрунтований. Не вбачається відповідного обґрунтування і зі змісту оскаржуваного рішення.
149. При цьому, Суд також зауважує, що обставини, які покладені в основу спірного рішення від 22 лютого 2024 року № 224/дс-24 вже існували і були відомі відповідачу, та повинні були враховуватися ВККС України у червні 2018 року під час прийняття рішення №261/дс-18, яким ОСОБА_1 визнано таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді.
150. У зв'язку із зазначеним, колегія суддів вважає передчасним висновок ВККС України про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, й тому ухвалене за результатами співбесіди спірне рішення не може вважатися обґрунтованим та вмотивованим, як того вимагають приписи частини третьої статті 79-5, частини першої статті 88, частини п'ятої статті 101 Закону № 1402-VIII, у зв'язку із чим це рішення підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.
151. Щодо позовних вимог в частині зобов'язати ВККС України повторно розглянути кандидатуру переможця конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів з питання надання рекомендацій ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області та ухвалити рішення щодо рекомендації про призначення кандидата суддею Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, Суд зазначає таке.
152. Повноваження Комісії, які реалізуються нею у межах процедури добору на зайняття вакантної посади судді, у тому числі щодо внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді, є дискреційними та належать до виключної компетенції ВККС як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою.
153. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
154. Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
155. ЄСПЛ, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Sigma Radio Television Ltd. v. Cyprus», заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Putter v. Bulgaria», заява № 38780/02, пункти 47- 56; у справі «Bryan v. the United Kingdom», заява №19178/91, пункт 44).
156. Також ЄСПЛ неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99); пункти 68-70) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
157. У світлі наведеного Суд вважає, що оскільки зобов'язання ВККС України ухвалити рішення щодо рекомендації про призначення ОСОБА_1 суддею Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області є виключною компетенцією ВККС України, яку адміністративний суд не має права перебирати на себе, то захист порушеного права позивача у запропонований ним спосіб буде втручанням у повноваження суб'єкта владних повноважень.
158. Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
159. За змістом абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
160. На переконання суду, враховуючи специфіку спірних правовідносин, які стосуються проведення ВККС України процедури добору та призначення на посаду судді, належним і ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 щодо надання рекомендацій для призначення кандидата суддею Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
161. Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
162. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
163. Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення підлягає частковому задоволенню.
Висновки стосовно розподілу судових витрат
164. Приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
165. За подання позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн, що відповідає розміру судового збору, передбаченого Законом України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою.
166. Таким чином, колегія суддів вбачає за необхідне присудити на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
167. Понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 266 КАС України, Суд
1. Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 лютого 2024 року № 224/дс-24 про відмову в наданні рекомендацій для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
3. Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 щодо надання рекомендації для призначення на посаду судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
6. Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Головуючий суддя Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
А.І. Рибачук
О.П. Стародуб
С.Г. Стеценко