12 березня 2025 року
м. Київ
справа №460/11169/24
адміністративне провадження № К/990/7618/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Тацій Л.В., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі №460/11169/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У 2024 році ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу за період з 01 липня 2021 року державної пенсії в передбаченому законом розмірі як інваліду ІП групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, починаючи з 01 липня 2021 року.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 позовну заяву позивача залишено без руху для зазначення поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025, позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, за період з 01.07.2021 по 18.03.2024 - повернуто позивачу.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 24.02.2025 надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі №460/11169/24, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати.
У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист.
У касаційні скарзі скаржник вказує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права та без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 815/1226/18 та постанові Верховного Суду від 25.05.2023 року у справі № 620/3968/21, від 17.04.2024 у справі №460/20412/23.
Верховний Суд зазначає, що аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, на яку зроблено посилання в касаційній скарзі, не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, оскільки, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, зокрема, вирішувалося питання щодо застосування положень статтей 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) до спорів, що виникли у зв'язку із поновленням виплати раніше призначеної (нарахованої) пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» громадянці України, яка проживає за її межами, на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
Крім того, у справі №620/3968/21 позивачка обґрунтовувала у позові протиправність дій Пенсійного органу тим, що вона отримувала підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-XII, однак 01.01.2015 виплату такого підвищення було припинено, а з 17.07.2018 зазначену виплату поновлено не було.
Предметом спору у справі №460/20412/23 є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а саме, згідно із статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №230/96-ВР).
Таким чином, вказані скаржником постанови Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та оскаржувані судові рішення прийняті за різних фактичних обставин справи, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у цій справі.
Законодавче обмеження строку на апеляційне оскарження судових рішень, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Будь-яких реальних обставин, які б слугували об'єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з даним позовом в частині заявлених вимог за період з 01.07.2021 - 18.03.2024 у межах встановленого у КАС України строку позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтею 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі №460/11169/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: Л.В. Тацій
В.М. Шарапа