Справа № 361/4467/23
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/710/2025
13 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Спасової Лілії Миколаївни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 5 лютого 2024 року (суддя Цимбал І.К.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
у червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №732626582 в розмірі 35 570грн, а також судові витрати по справі.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 4 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 732626582. Відповідно до реєстру боржників № 137 від 8 червня 2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №732626582.
Позивач посилався на те, що 20 жовтня 2022 року між ним та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а він прийняв належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.
Позивач стверджував, що відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, він набув право грошової вимоги до відповідачки у сумі 35 570грн, з яких: 10 000грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 570грн - заборгованість за відсотками.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 5 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 570грн та судовий збір в розмірі 2 684грн, а всього стягнуто 38 254грн.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Спасова Л.М. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав доведеними.
Представник відповідачки зазначає, що ОСОБА_1 кредитний договір 4 квітня 2021 року з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» не укладала, жодних грошових
коштів за цим договором не отримувала, вперше ознайомившись зі змістом цього договору вже під час розгляду справи судом. Відповідачка ніколи не проживала за адресою, вказаною у договорі, не користувалась зазначеними в ньому електронною поштою та номером телефону, повністю заперечує отримання будь-яких електронних повідомлень від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та направлення повідомлень на їх адресу.
Представник відповідачки стверджує, що ОСОБА_1 стала жертвою шахрайських дій, оскільки у березні-квітні 2021 року вона надсилала своїй знайомій на ім'я ОСОБА_2 фотокопію свого паспорта для купівлі квитків, однак наразі вона не може зв'язатись з ОСОБА_2 ні по телефону, ні у соціальних мережах. У зв'язку з даним фактом, 9 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420211020200000059, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Представник відповідачки вважає, що позивачем не надано доказів того, що відповідачкою вчинялись будь-які дії, спрямовані на укладення кредитного договору, та отримувались кредитні кошти від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» у розмірі 10 000грн.
Крім цього, представник відповідачки посилається на те, що додані позивачем до матеріалів справи копії документів не були належним чином засвідчені, з урахуванням вимог ст. 95 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу генеральний директор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Ревунов Р.О. просить залишити апеляційну скаргу без задолення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що кредитний договір № 732626582 від 4 квітня 2021 року був укладений між ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачкою у електронній формі, підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладення договору у письмовій формі. При цьому, сам факт звернення відповідачки до правоохоронних органів не може бути належним доказом неукладення нею спірного кредитиного договору.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно договору № 732626582 від 4 квітня 2021 року, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язалось надати ОСОБА_1 кредит на суму 10 000грн на умовах строковості, зворотності, плановості, а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту «Смарт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (с.с.6-8).
Згідно п. 1.2 цього договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.
Пунктом 1.4. договору визначено, що за кориристування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів від сум кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 4.4 цього договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 732626582 (с.с.9-10, 11).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 732626582 у відповідачки станом на 30 квітня 2023 року наявна заборгованість у сумі 35 570грн, з яких: 10 000грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 570грн - заборгованість за відсотками (с.с.12).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка порушила умови договорів, що призвело до виникнення заборгованості.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам справи та наданим доказам.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на
рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін,
у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Кредитний договір № 732626582 від 4 квітня 2021 року у визначеному законом порядку недійсним не визнавався, тому відсутні правові підстави вважати його неправомірним.
Разом з цим, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15, від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17, від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17.
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9
Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав суду копію паспорта споживчого кредиту продукту "Смарт" до договору № 732626582 від 4 квітня 2021 року, копію кредитного договору № 732626582 від 4 квітня 2021 року разом з додатком № 1 (графік розрахунків), копію договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, витяг з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року та розрахунок заборгованості.
Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач не надав належних та допустимих доказів у підтвердження перерахування ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на користь відповідачки кредитних коштів у розмірі 10 000грн, як це передбачено умовами кредитного договору № 732626582.
У постанові Верховного Суду від 9 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 зазначено, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов'язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, що позивачем надані належні та достатні докази у підтвердження позовних вимог.
Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що саме відповідачка повинна надати докази того, що вона не отримувала кредитних коштів та надати виписку з свого банківського рахунку, колегія суддів вважає безпідставними, так як вимоги про стягнення заборгованості заявлені позивачем, а відтак саме позивач повинен довести виконання кредитодавцем зобов'язань за кредитним договором про видачу кредиту.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного отримання кредитних грошових коштів відповідачкою або перерахування на рахунок відповідачки кредитних коштів, а відтак позивачем не доведено, що у відповідачки виникло зобов'язання з повернення коштів за кредитним договором № 732626582 та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, не оцінені надані позивачем докази, неправильно застосовані норми матеріального права, допущено порушення норм процесуального парва, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України відповідачці за рахунок позивача підлягає відшкодуванню сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Спасової Лілії
Миколаївни задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 5 лютого 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 4 026грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І.Ящук