Провадження № 33/803/434/25 Справа № 203/5735/24 Суддя у 1-й інстанції - Черваньова Ю. М. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
11 березня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі за участю:
секретаря судового засідання Антоненко Д.О.
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Бойка Ю.О.
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої Ткачука В.А.
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 30 (тридцять) годин. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до встановлених судом обставин, 29.09.2024 року о 16.20 годині ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: погрожував фізичною розправою, висловлювався ненормативною лексикою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , - просить постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2024 року скасувати та винести нову постанову, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173 -2 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що наявні в матеріалах справи докази не доводять факту вчинення ним домашнього насильства, з них не вбачається за можливе встановити, які саме дії він вчиняв.
Акцентує увагу на тому, що Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка в подальшому змінила своє прізвище на дошлюбне “ ОСОБА_3 ».
Зазначає, що розгляд справи було проведено за його відсутності, чим було порушено п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді; особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, та захисника, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити; потерпілу та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши надані матеріали, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні а також інші обставини, які мають значення для справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного що приймається в конкретній справі. У постанові судді повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями п. 14 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону визначено, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи
Викладений у постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є передчасним, як і посилання на достатність доказів винуватості ОСОБА_1 .
Так, сутність інкримінованого останньому правопорушення, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №067185 від 29.09.2024 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягала у тому, що ОСОБА_1 о 16:20 годин 29.09.2024 року, перебуваючи за місцем свого проживання та реєстрації по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , яке полягало у погрозі фізичною розправою та висловлюваннях ненормативною лексикою (а.с. 1).
Протокол було складено за наслідками подання ОСОБА_2 заяви до органів поліції, в якій остання повідомила, що її колишній чоловік, вчинив у відношенні неї психологічне насильство, погрожує фізичним насильством (а.с. 2).
Відповідно до письмових пояснень самого ОСОБА_1 , починаючи з квітня 2024 року його колишня дружина забороняє йому спілкуватися з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , створює перешкоди в спілкуванні, обмежує доступ до квартири, в якій він зареєстрований та раніше мешкав (а.с. 3).
Відповідно до електронного рапорту, працівниками поліції було отримано заяву, зареєстровану ЄО № 29388 від 29.09.2024 року, а саме 29.09.2024 року о 16-20 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , заявник повідомив, що колишня дружина ОСОБА_2 та теща ОСОБА_5 не пускають останнього до квартири, не дають бачитися з дитиною ОСОБА_4 . За наслідками виїзду екіпажу поліції протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП були складені як щодо ОСОБА_1 , так і щодо ОСОБА_2 (а.с. 4, 5).
Інші докази в матеріалах провадження відсутні. У межах розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою винуватість категорично заперечував, вказуючи, що інкримінованих йому дій не вчиняв.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що в матеріалах справи, окрім показань самої потерпілої ОСОБА_2 , яка є заінтересованою особою, відсутні будь-які докази на підтвердження фактичних обставин, зазначених у протоколі про адміністративні правопорушення.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Зважаючи на наявність конфліктних відносин між ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 , які є колишнім подружжям, з приводу поділу спільного майна та виховання їх спільної дитини, висновок про винуватість ОСОБА_1 не може грунтуватися виключно на показаннях потерпілої ОСОБА_2 , за відсутності будь-яких інших об'єктивних доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність за стандартом “поза розумним сумнівом» наявності у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак і про відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене, вважаю за необхідне постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року у відношенні ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця