Справа №757/30367/21 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1363/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
06 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №42020100000000117 від 31.03.2020 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364-2, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисника ОСОБА_10 ,
захисників (в режимі ВКЗ) ОСОБА_11 , ОСОБА_12
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364-2, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України - повернуто прокурору.
Повертаючи обвинувальний акт суд вказав, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить конкретного формулювання обвинувачення та конкретної правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону, який діяв на час інкримінованих ним діянь. Зокрема, відповідно до обвинувального акту діяння, які інкримінуються обвинуваченим, вчинені ними у 2020 році, однак правова кваліфікація діяння останніх не містить посилання на редакцію Закону, який діяв на час вчинення інкримінованих їм діянь та зазначення яких безпосередньо впливає на визначення об'єктивної сторони складу інкримінованих кримінальних правопорушень.
Також судом зазначено, що висунуте ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України не може вважатися конкретним, оскільки в ньому не зазначено конкретно яку саме роль останній займав, та які саме дії вчиняв. Також у висунутому ОСОБА_8 обвинуваченні зазначаються різні ролі ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів при одних і тих самих діях, як виконавця, організатора так і підбурювача. У висунутому ОСОБА_9 обвинуваченні не зазначено, в чому полягає його роль як виконавця та не конкретизовано в якій саме спосіб ним було здійснення підбурювання (умовляння, підкуп, погрози, примусу).
Окрім того, формулювання обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті не може вважатися конкретним, оскільки в ному зазначено різні особи представника ТОВ «ТБВ «ЕДЕЛЬВЕЙС», а саме ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.01.2024 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020100000000117 направити на новий судовий розгляд до Печерського районного суду м. Києва зі стадії підготовчого судового засідання.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор вказує, що питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження судом не оцінюються обставини. На стадії підготовчого провадження суд не наділений правом оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінальних правопорушень та, більше того, наявність чи відсутність їх складу, а також надавати оцінку доказам, що були зібрані на стадії досудового розслідування.
Крім того, як зазначає апелянт, позиція суду щодо неконкретності обвинувачення ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, так як у ньому не зазначено, яку саме роль останній займав, та які саме дії вчиняв, а у висунутому ОСОБА_9 обвинуваченні не зазначено, в чому полягає його роль як виконавця та не конкретизовано, в який саме спосіб ним було здійснено підбурювання (умовляння, підкуп, погрози, примусу), не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 338 КПК України, відповідно до якої: дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення.
Також в апеляційній скарзі йдеться, що чинний КПК України містить положення про висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (ст. ст. 338-340 КПК), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК).
Отже, як вказує апелянт, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.
Окрім іншого, прокурор вказує, що підстава для повернення обвинувального акта, яка полягає і в різних даних про особу представника потерпілого ТОВ «ТБВ «ЕДЕЛЬВЕЙС», зокрема « ОСОБА_15 » та « ОСОБА_14 » є надуманою, оскільки « ОСОБА_14 » жодного разу не зазначений в процесуальному рішенні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її, думку захисників та обвинувачених, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право із стадії підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким закінчується досудове розслідування.
Імперативно встановлені вимоги до відомостей, які обвинувальний акт повинен містити, передбачені п.п. 1-9 ч. 2 ст. 291 цього Кодексу, а саме: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Аналіз наведених норм кримінального процесуального закону дає підстави стверджувати, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
Будь-яких інших підстав для повернення обвинувального акту прокурору законом не передбачено.
При цьому, в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, проте, відносно формулювання обвинувачення та інших складових обвинувального акта немає в законі будь - яких застережень чи вимог.
Оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, то відповідно, формулювання обвинувачення та інші відомості викладається у такому виді, як це вважає необхідним прокурор. Спосіб же викладення формулювання обвинувачення та правильність зазначення інших відомостей може бути предметом оцінки суду лише під час судового розгляду кримінального провадження, який відповідно, до вимог ст. 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Як убачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні № №42020100000000117 від 31.03.2020 щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , то він відповідає вимогам ст. 291 КПК України та містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону. Зокрема, фактичні обставини справи, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону про кримінальну відповідальність та формулювання висунутого ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364-2, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК Україниобвинувачення.При цьому, наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення. Долучено до обвинувального акта і розписку обвинувачених та їх захисників про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Отже, цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, і будь - яких перешкод для призначення його до судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
Що стосується наведених судом першої інстанції підстав повернення обвинувального акта прокурору, зокрема, зазначення про неконкретність висунутого ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України щодо його ролі та вчинюваних дій, а також не конкретизовано в якій саме спосіб ОСОБА_9 було здійснення підбурювання (умовляння, підкуп, погрози, примусу) та в чому полягає його роль як виконавця, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки, повертаючи обвинувальний акт з зазначених підстав, суд першої інстанції вдався до аналізу формулювання висновків, фактично оцінивши обставини, які підлягають доказуванню в ході судового розгляду кримінального провадження по суті.
Водночас, зміст формулювання обвинувачення як складової частини обвинувального акта підлягатиме доведенню під час судового розгляду, і у випадку, передбаченому ст. 338 КПК України може бути змінений прокурором. Натомість, повертаючи обвинувальний акт прокурору, при цьому, співставляючи формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України на стадії підготовчого засідання. Тобто, суд фактично надав оцінку доведеності обвинувачення, сформульованому в обвинувальному акті прокурором, що має досліджуватись і встановлюватись судом під час безпосередньо здійснення судового провадження, а не на стадії підготовчого засідання.
Відповідно до правової позиції касаційного суду в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 15.04.2024 року (справа №753/25892/21; провадження №51-3076кмо23, в ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій».
Також, колегія суддів бере до уваги позицію, висловлену у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №273/1053/17 та від 10.09.2020 у справі №504/3802/15-к, про те, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Як вбачається з обвинувального акта, кваліфікація дій обвинувачених зазначена з урахуванням часу вчинених кримінально-карних дій, у відповідності до приписів ч.2 ст.4 КК України, відповідно до якої кримінальна відповідальність і карність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
Таким чином, посилання суду першої інстанції, як на підставу повернення обвинувального акту прокурору, те, що обвинувальний акт не містить зазначення редакції Закону, який діяв на час вчинення інкримінованих обвинуваченим діянь є неспроможними, до того ж, вказана вимога не передбачена ст. 291 КПК України. Більш того, як вбачається з диспозиції та санкції Закону про кримінальну відповідальність, які інкриміновані кожному з обвинувачених, то зміни в ці норми були внесені вже в той час, коли обвинувальний акт перебував на розгляді в суді першої інстанції.
Що стосується іншої підстави повернення прокурору обвинувального акта, а саме, зазначення в обвинувальному акті різного прізвища представника потерпілого, то з обвинувального акту слідує, що ОСОБА_13 є представником потерпілої юридичної особи - ТОВ «ТБВ «ЕДЕЛЬВЕЙС», прізвище зазначеного представника вказано і при формулюванні обвинувачення, тому посилання суду на зазначення різних прізвищ є неспроможними. Більш того, навіть за умови, допущенної органом досудового розслідування технічної описки в одній букві прізвища представника потерпілого, на переконання колегії суддів, ця обставина жодним чином не перешкоджає захисту зрозуміти суть висунутого обвинувачення та захищатися від нього у судовому засіданні і така технічна описка не може негативно вплинути на розуміння обвинуваченими суті висунутого обвинувачення та не впливає на реалізацію права обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на захист від пред'явленого обвинувачення.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що рішення суду про повернення обвинувального акта прокурору, прийняте за результатами підготовчого судового засідання, не може бути визнане законним та обґрунтованим, оскільки при його постановленні не були дотримані вимоги кримінального процесуального закону.
З огляду на встановлені в ході апеляційного перегляду обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 3 ч. 1ст. 409 КПК України є підставою для скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2024 року щодо повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № №42020100000000117 від 31.03.2020 щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, в зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2024 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364-2, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, повернуто прокурору - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4