Провадження № 22-ц/803/2002/25 Справа № 183/1554/24 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
13 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року у складі судді Парфьонова Д.О.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2024 року ТОВ «ФК «ФІНТРАНС УКРАЇНА» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 03 вересня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 4718765 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 11600,00 грн. на строк 14 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 1,90% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 договору.
17 січня 2023 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАНС УКРАЇНА» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 17.01./23-Ф, за умовами якого до ТОВ «ФК «ФІНТРАНС УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту не виконав, кредит в обумовлений термін зі сплатою процентів, не повернув.
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені договором про надання споживчого кредиту, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34521,60 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11600,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 22921,60 грн. та одночасно вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року позов ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість за договором №4718765 про надання споживчого кредиту від 03 вересня 2021 року, яка утворилася станом на 09 лютого 2024 року, у загальному розмірі 14685,60 грн., з яких: 11600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3085,60 грн. - заборгованість по процентам.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» судові витрати в розмірі 6676,40 грн., які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4254,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 600,00 грн, оскільки відповідачем не виконувались належним чином умови кредитного договору, останнім не надано доказів про належне виконання взятих на себе зобов'язань ні первісному, ні новому кредитору. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із неправомірності проведення нарахування процентів внаслідок спливу визначеного договором строку кредитування.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду в частині залишених без задоволення вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує що між сторонами були узгоджені умови договору, відповідач зобов'язався повернути грошові кошти у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що проценти за користування кредитом слід стягнути за 14 днів, в той час, як за умовами договору строк кредитування встановлений до 13 січня 2022 року, що є останнім днем дії кредитного договору, з урахуванням пролонгації та автопролонгації договору.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині без змін, з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що 03 вересня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 4718765 про надання споживчого кредиту, підписаний останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За умовами кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 11600,00 грн (п. 1.3. кредитного договору); строк кредиту 14 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору (п. 1.4.). Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5.). За п.1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2. договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.
За умовами кредитного договору, зокрема: п.1.5.2, знижена процентна ставка 0,95 % в день; п. 1.6. визначено мету отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п. 1.7. орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою 46737,43% річних; 1.7.2. за зниженою ставкою 2493,29% річних; 1.8. орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 1.8.1. за стандартною ставкою 14685,60 грн. 1.8.2. за зниженою ставкою 13142,80 грн.
Також п. 2.1, 2.4 кредитного договору погоджено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. договору.
За умовами кредитного договору, зокрема п. 3.1, 3.3 нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5.1 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду товариству, що застосування зниженої процентної ставки відповідно до пп.1.5.2. договору залежить від того чи отримає споживач індивідуальну знижку від товариства на стандартну процентну ставку, та у випадку такого отримання споживач погоджується, що застосування зниженої ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим договором чітко визначені відповідно до домовленості сторін, та не вимагають підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.
За умовами кредитного договору, зокрема п. 4.1 строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) договору.
Разом з цим, пунктом 4.2 кредитного договору визначено порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача (далі - пролонгація). Зокрема, споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із вказаних нижче способів: перед здійсненням платежу здійснити в особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в особистому кабінеті в розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв'язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов'язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений споживачем платіж буде розцінений товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом. Товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі. У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пп.4.2.2 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті.
За умовами кредитного договору, зокрема п. 4.3 сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2.договору. Вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки, воля сторін передбачена в п.4.2 договору виражена за допомогою технічного засобу зв'язку, а в п.4.3 договору - письмово цим договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 ЦК України до письмової форми правочину.
При цьому, за змістом п. 1.1 кредитного договору укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
Згідно з відомостями кредитного договору щодо сторін, номери телефонів ОСОБА_1 вказано: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 . Email: ІНФОРМАЦІЯ_1 Контактні дані третьої особи: НОМЕР_8 (Мій другий номер).
Окрім того, 03 вересня 2021 року о 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С580563 таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Паспорт споживчого кредиту, які містять умови кредиту, процентні ставки.
Згідно з довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» вих. № 2353 від 20 січня 2023 року підтверджене зарахування коштів клієнту на платіжну картку № НОМЕР_1 в сумі 11600,00 грн. за № 986263736, 03 вересня 2021 року на підставі укладеного між ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Договору № 087/20-П про надання послуг з переказу платежів.
З квитанції до платіжної інструкції №18873-1327-202894824, вбачається перерахування коштів кредитором у розмірі 11600,00 грн з призначенням платежу: кредитні кошти від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» поповнення карток НОМЕР_1 , Банк отримувача ПАТ «ПУМБ».
Інформація про зарахування коштів на суму 11600,00 грн. на рахунок саме відповідача за карткою НОМЕР_1 , 31 грудня 2021 року підтверджується також і отриманою на ухвалу суду відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 03 червня 2024 року, з якої вбачається, що власником вказаної картки є ОСОБА_1
01 жовтня 2021 року на номер телефону: НОМЕР_2 кредитором направлено повідомлення про продовження кредиту за кредитною ставкою 1,9% до 15 жовтня 2021 року.
16 жовтня 2021 року кредитором складено повідомлення ОСОБА_1 про заборгованість за кредитним договором станом на 16 жовтня 2021 року в сумі 34521,60 грн., з яких 11600,00 грн. - кредит, 22921,60 грн. проценти.
Відповідно до карти обліку кредитного договору від 03 вересня 2021 року № 4718765, укладеного з позичальником ОСОБА_1 загальна сума заборгованості на 16 січня 2023 року становить 34521,60 грн., з яких основного боргу 11600,00 грн. та 22921,60 грн. (за зниженою процентною ставкою 1542,80, стандартною процентною ставкою 26007,20, сплачено 4628,40) - нараховані проценти. При цьому, в період з 03 вересня 2021 року по 16 вересня 2021 року щоденно нараховані проценти позичальнику за зниженою ставкою (110,20 грн.); 17 вересня 2021 року сплачено 1542,80 грн., з 18 вересня 2021 року нараховувалися проценти по 220,40 грн. щоденно до 13 січня 2022 року, 01 жовтня 2021 року сплачено 3085,60 грн., з 14 січня 2022 року будь-яке нарахування відсутнє.
Судом встановлено, що 17 січня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, укладений договір факторингу № 17.01/23-Ф, за умовами якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. Права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акту прийому-передачі Реєстру Боржників. Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, передбаченої п.3.3. цього Договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів.
Разом з цим, між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на виконання договору факторингу № 17.01/23-Ф було укладено Акт прийому передачі Реєстру боржників.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17.01/23-Ф, 17 січня 2023 року позивачу за № 1959 передано право вимоги до відповідача на суму 34521,60 грн.
17 січня 2023 року на адресу madmike035@gmail.com, кредитором відповідачеві направлене повідомлення про відступлення права вимоги до нового кредитора позивача.
Таким чином, право вимоги перейшло до позивача від кредитодавця на підставі цивільно-правової угоди.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У розумінні положень ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 ЦК України).
Водночас, умовами укладеного між сторонами Кредитного договору передбачено можливість пролонгації договору за ініціативою споживача на строк 14 днів, у тому числі шляхом сплати споживачем нарахованих процентів. Надана суду картка обліку договору вказує на сплату позивачем 17 вересня 2021 року 1542,80 грн., що становить розмір процентів нарахованих за період з 03 вересня 2021 року до 17 вересня 2021 року (110,20 * 14) та сплату 01 жовтня 2021 року 3085,60 грн., що становить розмір процентів нарахованих за період з 17 вересня 2021 року до 01 жовтня 2021 року (220,40 * 14). Таким чином, відповідачем двічі надано пропозицію кредиторові за власною ініціативою про продовження кредитного договору на 14 днів і продовжено строк дії договору до 15 жовтня 2021 року.
Згідно із ч. 1, 2, п. 9 ч. 3, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Так, наведені у п. 1.5.1, 4.1, 4.3.1 умови кредитного договору щодо пролонгації без згоди позичальника, а також встановлення п. 4.3.2 про надання згоди споживача на автопролонгацію договору є суперечливими, так як пунктами 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що строк кредиту становить 14 днів та у договорі не вказано іншої умови, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку, передбаченому п. 4 цього договору для можливості висловити незгоду з автопролонгацією. Більш того, сторонами передбачена відповідальність за прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору.
Оскільки сторони продовжили строк дії кредитного договору до 15 жовтня 2021 року, тому починаючи з зазначеної дати, як первісний кредитор так і позивач не мали права нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі процентів, встановлених договором.
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) вказано, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
З наданого розрахунку вбачається, що первісним кредитором проценти нараховані і поза межами строку кредитного договору не в розмірі 3 % річних, а в розмірі, встановленому п. 1.5.1 кредитного договору. Вимоги про стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних позивачем не заявлено. При цьому, умовами договору з урахування пролонгації за волі споживача встановлено строк повернення кредиту та процентів до 15 жовтня 2021 року.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна