Справа № 374/233/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5173/2025
13 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тараненка Артема Ігоровича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на заочне рішення Ржищівського міського суду Київської області від 07 листопада 2024 року у складі судді Павленка Р.М.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (далі - ТОВ "Юніт Капітал") звернулося у суд із позовом, у якому просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 284 грн 18 коп та судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 01 лютого 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 866179752 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт товариства - www.moeyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перевіривши особисті дані відповідача та платіжну картку, з метою ідентифікації, надало останній грошові кошти в розмірі 6 800 грн шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_1.
Відповідач зобов'язався повернути вказану суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом, проте свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 14 284 грн 18 коп, з яких 6 793 грн 96 коп - заборгованість по кредиту; 7 490 грн 22 коп - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, та в подальшому, 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року - додаткові угоди до даного договору факторингу, предметом якого є відступлення прав вимоги.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
14 червня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 14/06/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Крім того, зазначив, що ТОВ "Юніт Капітал" було надано професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір якої становить 5 000 грн.
Заочне рішення Ржищівського міського суду Київської області від 07 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ТОВ "Юніт Капітал" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно оцінив надані позивачем докази й наполягав на тому, що отримав право вимоги до відповідача, посилаючись на зміст договорів факторингу з додатковими угодами до нього.
Крім того вказано, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника.
Також зазначено, що укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Таким чином, право вимоги за кредитним договором № 866179752 від 01 лютого 2022 року передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Акта прийому-передачі Реєстру Боржників, який оформлений належним чином.
Також позивач просив стягнути на його користь судовий збір, понесений у судах першої та апеляційної інстанції та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається зі справи, 01 лютого 2022 року ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінанства допомога» уклали кредитний договір № 866179752, пунктом 1 якого визначено, що Товариство зобов'язується надати Позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 6800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3, п. 1.4 або п. 1.5 цього Договору (а.с. 134-140).
Пунктом 1.1 Кредитного договору визначено, що невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "Смарт" ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства www.moneyveo.ua.
Вказаний Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 103-109).
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с. 41).
У подальшому між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01 (а.с. 65-71).
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 42).
У п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року (а.с. 94-100).
Предметом цього Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 284 грн 18 коп (а.с. 77-80).
14 червня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу №14/06/24, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором (а.с. 86-88).
За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до п. 1.2. Договору перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 14/06/24 від 14 червня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 284 грн 18 коп.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, вважав позовні вимоги недоведеними в повному обсязі через відсутність доказів переходу права вимоги за договором до позивача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
Отже, долучені до справи договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до позивача не перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 866179752 від 01 лютого 2022 року.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так і їх сукупність належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 дійсно отримав кредит у ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та в подальшому перехід прав за кредитним договором вимог до нових кредиторів: спочатку до ТОВ "Таліон Плюс", пізніше до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", а в подальшому до позивача ТОВ "Юніт Капітал".
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на наведені у позові обґрунтування позивача та належним чином не оцінив долучені до справи докази, відтак, дійшов хибного висновку, що до позивача не перейшло право вимоги за кредитним договором № 866179752 від 01 лютого 2022 року, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 01 лютого 2022 року укладено кредитний договір № 866179752, за умовами якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов'язалося надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 6 800 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Таким чином сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з копією виписки з особового рахунку ОСОБА_1 його заборгованість перед відповідачем становить 14 284 грн 18 коп (а.с. 40).
Відповідно до реєстру боржників від 14 червня 2024 року до договору факторингу № № 14/06/24 від 14 червня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 14 284 грн 18 коп, з яких заборгованість по тілу кредиту 6 7 93 грн 96 коп, по відсоткам 7 490 грн 22 коп (а.с. 86-88).
Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частини третя, шоста, сьома, дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжними дорученнями. Стороною відповідача не надано належних доказів не надходження кредитних коштів на свій рахунок та доказів на спростування обставин, на які посилається позивач у позовній заяві.
Суму заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано, так само не спростовано розрахунок заборгованості, який надано позивачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження заявлених вимог і заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, належним чином не оцінив надані сторонами докази, надав неправильну правову оцінку доводам та доказам позивача, ухвалене судове рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, скасував оскаржуване рішення суду, у повному обсязі задовольнив позовні вимоги позивача, то наявні підстави для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат у судах першої та апеляційної інстанцій.
Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підтвердження понесених витрат в суді першої інстанції позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17 червня 2024 року, акт прийому передачі наданих послуг за вказаним договором, відповідно до якого адвокатом надано наступні послуги: складання позовної заяви 2 год - 4 000 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника - 1 год 500 грн, надання усної консультації стосовно складання позовної заяви - 1 год 500 грн (а.с. 89-92).
Крім того, також долучено додаткову угоду № 2 від 17 червня 2024 року пунктом 44 підтверджено надання правничої допомоги ОСОБА_1 (а.с. 117).
За надання послуг в суді апеляційної інстанції у справі містить акт прийому передачі наданих послуг за складання апеляційної скарги за 2 год необхідно сплатити 4 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності".
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Вказані правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18 липня 2024 року у справі № 638/6000/22, від 05 червня 2024 року у справі № 750/14000/21, від 09 квітня 2024 року у справі № 753/23342/21.
Враховуючи, що апеляційний суд задовольнив позовні вимоги ТОВ "Юніт Капітал", відповідач під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не заявляв клопотання про зменшення позивачу витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність, доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджено сплату позивачем судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 422 грн 40 коп за подання апеляційної скарги у сумі 3 633 грн 60 коп та надання позивачу професійної правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій на суму 9 000 грн (5 000 грн та 4 000 грн), то відповідач має відшкодувати позивачу усі понесені ним судові витрати.
Сума відшкодування судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги загалом становить 6 056 грн, сума витрат на професійну правничу допомогу 9 000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Тараненка Артема Ігоровича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 07 листопада 2024 року скасувати на ухвалити нове судове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 284 грн 18 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (ЄДРПОУ 43541163) Капітал" судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 6 056 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 000 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: