Провадження № 22-з/803/98/25 Справа № 201/8380/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
12 березня 2025 року м. Дніпро
12 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
за участю секретаря: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
заяву адвоката Чміль Юлії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеопс А» та Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про поділ спільного майна подружжя
за апеляційними скаргами адвоката Чміль Юлії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2024 року, -
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Чміль Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково. Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 травня 2024 року в частині задоволення прозову ОСОБА_2 про виділ їй у власність домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , разом з земельною ділянкою площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 та визнання за нею права особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 за адресою: АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «Хеопс А» та АТ КБ «ПриватБанк», про поділ спільного майна подружжя в частині виділення у власність та визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 11929,66 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 11929,65 грн.
16 січня 2025 року адвокат Чміль Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до апеляційного суду з заявою про винесення додаткового рішення по зазначеній справі. У заяві просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 27500 грн.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши та обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Аналогічне роз'яснення міститься й в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст.220 ЦПК України воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч.3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі«East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Справа була розглянута 15 січня 2025 року. В апеляційній скарзі було заявлено про стягнення витрат на правову допомогу та вказано про те, що відповідні докази їх понесення будуть надання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Заява про ухвалення додаткового рішення була подана 16 січня 2025 року.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача ОСОБА_1 у даній справі представляє адвокат Чміль Ю.В., яка діє на підставі ордеру серії АЕ №1295976 від 26 червня 2024 року та договору про надання правової допомоги №24/06-24 від 24 червня 2024 року
В апеляційній скарзі ставилося питання про стягнення судових витрат. Докази понесення яких було долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення.
Так до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено акт від 15 січня 2025 року про надання правової допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги №24/06-24 від 24 червня 2024 року, з якого встановлено, що адвокатом здійснено: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів Клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи, витрачений час - 4 години, вартість - 8000 грн; складання апеляційної скарги у тому числі формування пакету документів та подання до суду, вартість - 6000 грн; участь в судовому засіданні 15 січня 2025 року, вартість - 3500 грн. Крім того гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 10000 грн. Загалом 27500 грн.
Оскільки апеляційна скарга Чміль Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволена частково, з врахуванням фактично виконаної адвокатом відповідача роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, колегія суддів вважає за можливе стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 20000 грн.
Керуючись ст.ст.133,137,141,270 ЦПК України, -
Заяву адвоката Чміль Юлії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 20000 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошені 12 березня 2025 року.
Повний текст додаткової постанови складено 13 березня 2025 року.
Судді: