Справа № 753/14074/18 Головуючий у І інстанції Трусова Т.О.
Провадження №22-ц/824/4508/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
13 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила Артема Олеговича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписала заяву № б/н від 23 липня 2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 17000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Банк зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 01 липня 2018 року має заборгованість у розмірі 47372,85 грн, яку банк просив стягнути з останньої на свою користь, а також судові витрати в розмірі 1762,00 грн.
26 червня 2019 Дарницький районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення про задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі.
Ухвалою суду Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року заочне рішення скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 19395,81 грн та судовий збір в розмірі 722,42грн, що разом становить - 20118,23 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сучило А.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також, що рішення прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без надання належної оцінки доказам по справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що серед поданих позивачем документів відсутня згадана в оскаржуваному рішенні виписка по рахунку відповідача, яка підтверджує факт користування останньою кредитними коштами, а долучений позивачем розрахунки заборгованості не можуть бути взяті до уваги судом, як належні й допустимі докази, які підтверджують розмір заборгованості, оскільки такі розрахунки не містять жодної інформації яка б підтверджувала дійсне використання відповідачем кредитних коштів, а саме: ім'я клієнта банку, номер його картки чи номер карткового рахунку, номер його особового рахунку, код валюти, сума проведеної операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, як саме проводилось використання кредитних коштів - деталі операції (зняття готівки чи оплата послуг, зазначення терміналів та банкоматів, населених пунктів і вулиць де вони розташовані, місця поповнення карткового рахунку тощо).
Крім того, розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а являється лише інформаційним документом по факту нарахування пені в певні періоди часу.
Саме тому позивач мав надати виписку по рахунку, яка є первинним документом та за якою можна здійснити об'єктивну перевірку щодо достовірності даних, викладених у розрахунку заборгованості, встановити факт дійсного використання відповідачем кредитних коштів.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що в матеріалах справи жодної довідки про видачу кредитних карток, виписки по кожній картці/картковому рахунку або інших доказів того, що відповідачу видавалась будь-яка кредитна картка, виписка за якою можна ідентифікувати власника картки та надавача банківських послуг до суду подано не було.
18 грудня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від представника АТ КБ «Приватбанк» - Дурдинець Р.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року залишити без змін.
Зокрема, у відзиві зазначено, що разом із відзивом на заяву про перегляд заочного рішення, 06 лютого 2024 року банком надіслано на адресу Дарницького районного суду м. Києва ряд документів, серед яких виписка по рахунку; довідка про видані картки.
Згідно вказаної виписки по рахунку прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
Так, починаючи з 2014 року відповідач активно використовувала карту, розраховувалась кредитною карткою, здійснювала перекази, знімала готівку в банкоматі, здійснювала поповнення карти та використовувала її як карту для виплат, тобто поповнювала карту і розраховувалась в межах власних коштів. Але починаючи з травня 2017 року, використавши всі власні кошти, ОСОБА_2 почала використовувати кредитний ліміт, частково здійснювала погашення заборгованості, однак в повній мірі не виконала кредитні зобов'язання внаслідок чого утворилась заборгованість.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції).
Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк не довів наявність між сторонами домовленості про сплату процентів за користування кредитними коштами, а також щодо стягнення інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до заявлених вимог.
Натомість суд вважав доведеним фактичне отримання та використання коштів, відтак дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 липня 2014 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Зі змісту цієї анкети-заяви вбачається, що відповідачка ознайомилась і погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, зобов'язалась виконувати їх вимоги, регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку www.privatbank.ua та виявила бажання оформити на своє ім'я картку «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом в розмірі 17 000 грн.
На підставі цієї заяви банк відкрив відповідачці картковий рахунок та видав кредитну картку Універсальна (термін дії до 04/18)з встановленим на неї кредитним лімітом.
У подальшому відповідачці було видано ще п'ять кредитних карток, а саме: 22 вересня 2015 - PKMMD GOLD CHIP CREDIT INST, термін дії до 04/18; 02 лютого 2016 - Універсальна Gold, термін дії до 04/18; 12 квітня 2016 - Універсальна Gold, термін дії до 04/18; 03лютого 2016 - Універсальна Gold, термін дії до 05/18; 08 квітня 2016 - Універсальна Gold, термін дії до 09/18, а розмір доступного їй кредитного ліміту неодноразово змінювався.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, довідку про зміну умов кредитування, виписку по рахунку відповідачки.
Із позову вбачається, що відповідачка свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Згідно з умовами, визначеними пунктом 1.1.3.2.4. Умов та правил надання банківських послуг для банку передбачена можливість зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитний ліміт), зобов'язаний не менше ніж за сім днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картковим рахунком, згідно з пунктом 1.1.3.1.9, якщо протягом семи днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
Зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесення зміни шляхом використання різних каналів зв'язку серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.
Відповідно до пункту 2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом протягом пільгового періоду нарахування процентів здійснюється по ставці 0,01% від суми операцій за рахунок кредиту. В разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені витрати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання).
В разі якщо, в дату нарахування відсотків згідно цих умов, клієнт використовує всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків. Згідно ст. 212 ЦК України, в разі, якщо будь-яка прострочка заборгованості за кредитом є більшою 90 днів - починаючи з 91-го дня вся (загальна) заборгованість за кредитом є прострочкою.
За порушення клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни (пункт 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг).
Згідно з умовами, визначеним пунктом 2.1.1.12.10 Умов та правил надання банківських послуг банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або в певній частці у разі невиконання клієнтом своїх боргових та інших зобов'язань за договором.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг на підставі яких відповідачка при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Клієнт зобов'язаний контролювати достатність коштів на картковому рахунку, необхідних для списання банком комісії за проведення операцій по карткових рахунках, передбачених тарифами (пункт 2.1.5.6 Умов).
Згідно розрахунку, поданого АТ КБ «Приватбанк», відповідачка має заборгованість, яка станом на 01 липня 2018 року становить 47 372,85 грн, яка включає в себе заборгованість по кредиту (тіло кредиту) в розмірі - 19 395,81 грн; заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 6 024,32 грн; пеня - 19 220,68 грн; штраф - 500 грн (фіксована частина); штраф - 2 232,04 грн (процентна складова).
З наданої позивачем виписки про рух коштів вбачається, що починаючи з вересня 2015 року відповідачка користувалася кредитними коштами і періодично вносила платежі на погашення заборгованості.
Останній платіж на погашення кредиту ОСОБА_1 здійснила у червні 2017 року в сумі 935 грн, після чого будь-які сплати на користь банку припинила.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У Анкеті-заяві підписаної сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що серед поданих позивачем документів відсутня виписка по рахунку відповідачки, яка підтверджує факт користування останньою кредитними коштами не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявна банківська виписка, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5, з виписки чітко вбачається, що відповідачка користувалась кредитними коштами, знімала кошти в банкоматах, однак використані кредитні кошти банку не повернула (т. 1 а.с.163-183).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції неправильно встановлено факт видачі кредитних карток, оскільки матеріали справи жодної інформації про видачу карток не містять, апеляційний суд відхиляє, так як із довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 26 січня 2024 року вбачається, що на підставі заяви банк відкрив відповідачці картковий рахунок та видав кредитні картки (т. 1 а.с. 162).
Таким чином, судова колегія вважає доведеним факт користування ОСОБА_1 наданими кредитними коштами.
Посилання апелянта на недоведеність розміру заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачкою не було доведено належними і допустимими доказами її твердження про неправильний розмір заборгованості, зокрема не було надано суду власного розрахунку та документів на підтвердження сплати нею заборгованості, а також не заявлялося клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи щодо з'ясування таких питань.
Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Тому, у зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) мають бути стягнуті з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила Артема Олеговича залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар