Провадження № 22-ц/803/2694/25 Справа № 752/7864/24 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
12 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.,
за участю секретаря: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2024 року,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 17 лютого 2018 року між нею та АТ «А-Банк» було укладено договірні відносини, вона отримала платіжну кредитну карту НОМЕР_1 , на якій було встановлено кредитний ліміт у розмірі 25000 грн, що наданий банком для потреб клієнта. 22 листопада 2021 року в другій половині дня на її номер телефону НОМЕР_2 надійшов дзвінок із номеру 466 та невідомий чоловік, який представився працівником мобільного оператора повідомив, що відбудеться оновлення тарифів. Після вищезазначеної короткої розмови, номер мобільного телефону перестав працювати. Цього ж дня вона звернулася до відділення оператора мобільного зв'язку "Київстар" для відновлення сім-картки, де їй повідомили, що сім-карта була перевипущена невідомим способом. Після відновлення сім-картки на неї почали приходити різні повідомлення з текстом про зняття кредитних грошових коштів з кредитної картки, відкритої в АТ «А-Банк». Згідно виписки по картці/рахунку, 22 листопада 2021 року з рахунку/картки позивача перераховані кредитні грошові кошти в сумах: о 15:34:09 год. на банківську у НОМЕР_3 АТ «Таскомбанк», о 15:43:27 год. на банківську картку НОМЕР_3 АТ «Таскомбанк», о 15:44:30 год. на "MoneyveoP2PdebMC, MoneyveoP2PdebMC, Kyiv, U Переказ коштів з картки АТ «А-Банк», о 15:43:40 год. на " MoneyveoP2PdebMC, MoneyveoP2PdebMC, Kyiv, U Переказ коштів з картки АТ «А-Банк». Загальна сума, несанкціонованих переказів кредитних коштів, з урахуванням комісії банку, склала 16018,17 грн. Вказувала, що жодних рахунків, відритих в АТ «Таскомбанк» вона не має, а тому звернулась до АТ «А-Банк» із письмовою заявою щодо несанкціонованого списання кредитних коштів з її банківської картки, та поновлення кредитних коштів на них. Однак, відповідачем безпідставно відмовлено в оскарженні, оскільки у знятті коштів винна вона. При цьому будь яких доказів, які 6 підтверджували її вину в розголошенні банківських реквізитів карток, банком надано не було. Також, вона звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно неї шахрайських дій. За фактом викладених у даній заяві дій, здійснюється досудове розслідування, відомості про яке внесені до ЄРДР за номером кримінального провадження 12021046730000803, в рамках якого її визнано потерпілою. Вона не розголошувала третім особам реквізити своєї банківської картки банку АТ «А-Банк», а відмова у відновленні кредитних коштів на її рахунках є безпідставною, необґрунтованою тому просила суд ухвалити рішення, яким: визнати дії АТ «А-Банк» протиправними та такими, що призвели до порушення прав ОСОБА_1 , як споживача банківських послуг; визнати нечинними транзакції від 22 листопада 2023 року щодо переказу коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 в сумах: 5000 грн (200 грн - комісія за переказ коштів) на картковий рахунок НОМЕР_3 АТ «Таскомбанк», 5000 грн (200 грн - комісія за переказ коштів) на картковий рахунок НОМЕР_4 АТ «Таскомбанк», 3891 грн (155,64 грн - комісія за переказ коштів) на рахунок MoneyveoP2PdebMC, MoneyveoP2PdebMC, Kylv, U Переказ коштів з картки АТ «А-Банк», 1501 грн (60,04 грн - комісія за переказ коштів) на рахунок MoneyveoP2PdebMC, MoneyveoP2PdebMC, Kylv, U Переказ коштів з картки АТ «А-Банк», неналежними переказами та зобов'язати АТ «А-Банк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, шляхом їх відновлення на картковому рахунку НОМЕР_1 ; скасувати нарахування АТ «А-Банк» клієнту ОСОБА_1 по кредитним коштам в сумі 16018,17 грн на картковому рахунку НОМЕР_1 проценти за користування кредитними коштами в тому числі неустойки (штрафи, пеня), комісії з дня здійснення неналежного переказу.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано АТ «А-Банк» відновити залишок коштів на картковому рахунку (кредитній картці) ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 , до стану в якому вони були до проведення операцій (транзакцій) 22 листопада 2021 року, тобто на 21 листопада 2021 року. Зобов'язано АТ «А-Банк» зупинити нарахування відсотків, комісій та інших штрафних санкцій, в тому числі неустойки (штрафи, пеня) ОСОБА_1 по картковому рахунку (кредитній картці) номер НОМЕР_1 на суму неналежних переказів 15392 грн (з урахуванням комісій 16007,68 грн), проведених 22 листопада 2021 року та здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 по картковому рахунку НОМЕР_1 , починаючи з 22 листопада 2021 року, що утворилася внаслідок проведення операцій (транзакцій) 22 листопада 2021 року. Стягнуто з АТ «А-Банк» на користь держави судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що як вбачається з матеріалів позовної заяви та кримінальної справи, позивачка фактично сама надала шахраям доступ до свого мобільного номеру, що в подальшому і стало причиною щодо втрати нею інформації для операцій. До банку позивачка до проведення шахрайських операцій, щодо злому телефону не зверталась. Той факт, що позивачка звернулась до поліції з заявою, жодним чином не доводить вину Банку. Позивачка, у разі визнання її потерпілою, має право на звернення до обвинуваченого з цивільним позовом в рамках кримінального провадження.
18 січня 2025 року адвокат Бобокал Р.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що відповідачем не надано суду доказів які б підтвердили, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині без змін, з наступних підстав.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» із Анкетою-Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. 19 лютого 2018 року сторонами підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який містить який містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, зокрема, інформацію щодо суми/ліміту кредиту, строку кредитування, мету отримання кредиту, спосіб та строк надання, процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.
На підставі укладеного Договору позивачка отримала платіжний інструмент, а саме: кредитну картку номер - НОМЕР_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 є держателем платіжної картки АТ «А-Банк» № НОМЕР_1 (гривні).
У період часу з 15 год 34 хв. до 15 год 43 хв. 22 листопада 2021 року невідомі особи своїми шахрайськими діями заволоділи грошовими коштами, з карткового рахунку, відкритого у банку на ім'я ОСОБА_1 , шляхом перерахування грошових коштів, загальна сума яких, становить 15392 грн (з урахуванням комісій 16007,68 грн), а саме: 5000 грн + 200 грн - комісія за переказ коштів, на картковий рахунок НОМЕР_3 АТ «Таскомбанк»; 5000 грн + 200 грн - комісія за переказ коштів, на картковий рахунок НОМЕР_4 АТ «ТАСКОМБАНК»; 1501 грн + 60,04 грн - комісія за переказ коштів, на рахунок MoneyveoP2PdebMC , MoneyveoP2PdebMC, Kylv, U Переказ коштів з картки АТ «А-Банк», 3891 грн + 155,64 грн - комісія за переказ коштів на рахунок MoneyveoP2PdebMC , MoneyveoP2PdebMC, Kylv, U Переказ коштів з картки АТ «А-Банк».
23 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась до правоохоронного органу із заявою про кримінальне правопорушення (ЖЄО № 30293 від 23 листопада 2021 року) та 25 листопада 2021 року відомості про те, що невстановлена особа, шахрайським шляхом, з відкритих рахунків ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами в АТ «А-Банк» на суму 16020 гривень, внесені до ЄРДР за № 12021046730000803, за попередньою кваліфікацією за частиною 1 статті 190 КК України, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За фактом заволодіння грошовими коштами 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» із заявою щодо несанкціонованого кредитних коштів з її банківських карток, проведення службового розслідування та повернення грошових коштів, втрачених внаслідок шахрайських дій.
АТ «А-Банк» надано ОСОБА_1 відповідь № 20.1.0.0.0/7-20211207/113 від 17 грудня 2021 року, про відмову у поверненні коштів, з посиланням на те, що відповідно до Умов та Правил надання послуг в А-Банку клієнт зобов'язаний інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати картки, PIN-коду, sim-картки мобільного телефону або отримання звістки про їх незаконне використання. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться з клієнтом та/або третіми особами з відома або без відома клієнта при використанні мобільних додатків для здійснення фінансових операцій. Отже, відповідальність за погашення кредитних зобов'язань, які виникли в результаті доступу третіх осіб до особистих даних клієнта, накладається на клієнта до моменту визначення винних осіб та їх притягнення до відповідальності, в рамках законодавства України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до частин сьомої - дев'ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16,від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.
У Постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2021 року по справі № 711/11121/18, Суд також зробив висновок про необхідність встановлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Суд також дійшов висновку, що у зв'язку з неправомірним, без волевиявлення позивача, збільшенням кредитного ліміту, переказом грошових коштів на іншу картку через IVR-меню та зняттям готівки в банкоматах суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про зобов'язання банку припинити нарахування відсотків, пені, щомісячних платежів та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення спірних операцій (транзакцій), та відновити залишок коштів на картковому рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням спірних фінансових операцій.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку їх здійснення покладається як на банк, так і на користувача такого засобу, однак на останнього така відповідальність може бути покладена у разі доведення, що саме його дії чи бездіяльність призвели до втрати, незаконного використання належної йому інформації, яка дає змогу ініціювати відповідні платіжні операції.
З матеріалів справи вбачається, що згідно виписки по рахунку позивачки, 22 листопада 2021 року з рахунку/картки позивачки перераховані кредитні грошові кошти о 15:34:09 год. на банківську у НОМЕР_3 АТ «Таскомбанк», о 15:43:27 год. на банківську картку НОМЕР_3 АТ «Таскомбанк», о 15:44:30 год. на "MoneyveoP2PdebMC, MoneyveoP2PdebMC, Kyiv, U Переказ коштів з картки АТ «А-Банк», о 15:43:40 год. на " MoneyveoP2PdebMC, MoneyveoP2PdebMC, Kyiv, U Переказ коштів з картки АТ «А-Банк». Загальна сума, несанкціонованих переказів кредитних коштів, з урахуванням комісії банку, склала 16018,17 грн.
В постанові Верховного суду від 06 вересня 2023 року у справі №686/30030/21 зазначено: «що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача (про який зазначає банк), не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною та пенсійною картками.
Крім того, як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи те не заперечується відповідачем, втрата коштів сталася за участю третіх невстановлених осіб. При цьому, суд враховує, що виявивши безпідставне списання (переказ) коштів, позивачка звернулася до відповідача із заявою про проведення перевірки та повернення несанкціоновано перерахованих коштів, а також до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке 25 листопада 2021 року внесені до ЄРДР з номером кримінального провадження 12021046930000803, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Відповідно до відповіді ПрАТ «Київстар» вих. № 6753641933/03/03/02 від 09 лютого 2022 року на запит №09-02-22 від 09 лютого 2022 року, до 18:10 год. 22 листопада 2021 року телефонний номер НОМЕР_2 використовувався знеособлено (анонімно), а в подальшому зареєстрований за абонентом передплаченого зв'язку - ОСОБА_1 як абонентом не був зареєстрований, а тому колегія суддів вважає, що відповідачем належними доказами не доведено передання позивачем інформації стосовно ПІН-коду стороннім особам, навпаки встановлено, що вказану інформацію від нього запросив робітник Банку, а тому в даному випадку неможливо встановити, вину позивача у переданні інформації саме стороннім особам.
Посилання Банку на ту обставину, що позивач порушив умови договору, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, суд відхиляє, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Відповідач не довів того, що ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та яким надана відповідна правова оцінка.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку
Вступна та резолютивна частини проголошені 12 березня 2025 року.
Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.
Судді: