Справа № 759/18263/21 Головуючий у І інстанції П'ятинчук І.В.
Провадження №22-з/824/225/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
(додаткова)
13 березня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Конопліцького Ігора Васильовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,
У серпні 2021 року позивач звернувся до з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БМ ТРАНС» суму матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 107 444,04 грн, покласти на відповідача судові витрати в розмірі 2 270,00 грн судового збору та витрати на проведення перекладу у розмірі 1 035,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БМ ТРАНС» суму матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 107 444,00 грн, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн та витрати на оплату послуг перекладача у розмірі 1 035,00 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конопліцького Ігоря Васильовича задоволено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ТОВ «БМ ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «БМ ТРАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн.
15 вересня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - Конопліцького І.В. про ухвалення додаткового рішення.
Заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір від 05 грудня 2021 року № 01/02 на правничу допомогу згідно з яким адвокат Конопліцький І.В. представляв інтереси відповідача при розгляді справи № 759/18263/21 у судах першої та апеляційної інстанцій.
Оскільки постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «БМ ТРАНС» відмовлено, тому представник просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопліцький І.В., про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопліцький І.В.,задоволеночастково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 рокускасовано, справу направленона новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у даній справі, перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, врахувавши висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року, судова колегія вважає, що дана заява підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно положень ч. 1, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
П. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з тим, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані ч. 4 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 6, 7 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 137, ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Згідно з п.п. 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Ст. 29 Закону №5076-VI визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно зі ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції позивач користувався правовою допомогою адвоката Конопліцького І.В., з яким 05 грудня 2021 року уклав договір про надання правової допомоги № 01/02.
Згідно Договору про надання правової допомоги №01/02 від 05 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
П.4 вказаного договору врегульовано порядок оплати послуг адвоката.
Так, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору.
Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є Додатком 2 до цього Договору.
Згідно акту наданих послуг правової допомоги у справі №759/18263/21 від 15 вересня 2023 року адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги: правова допомога у справі №759/18263/21 у суді першої та апеляційної інстанції, кількість годин - 13, загальна сума витрат на правову допомогу - 13 000 грн.
До заяви про ухвалення додаткового рішення представник відовідача також долучив рахунок фактуру від 15 вересня 2023 року № 01/02, а також розрахункову квитанцію від 15 вересня 2023 року № 02/07.
Крім того, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано детальний розрахунок вартості наданих послуг правничої допомоги у справі № 759/18263/21 з розрахунком щодо кожної окремої послуги із зазначенням витраченого часу та вартості (а. с. 153 зворот).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі 904/4507/18 висловлено правову позицію щодо «гонорару успіху»: він може включатись до витрат на професійну правничу допомогу та підлягає розподілу, про що свідчить практика ЄСПЛ. Головні критерії: розумність цих витрат та їхня необхідність (пункти 5.42, 5.44 Постанови).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі 756/2051/16-ц).
Відповідно до договору, який позивач уклав з адвокатом - Конопліцьким І.В., вартість правової допомоги залежала від витраченого часу та від обсягу послуг.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Таким чином, оскільки, адвокат - Конопліцький І.В. виконав роботу у вигляді надання правової допомоги, тому судова колегія вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
Зі змісту ст. ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу,а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конопліцький І.В. на електронну адресу Київського апеляційного суду подав заяву про розподіл судових витрат у разі задоволення апеляційної скарги у справі №759/18263/21.
15 вересня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з ТОВ «БМ ТРАНС» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Жодних заперечень з цього приводу сторона позивача не висловила, про що свідчить їх відсутність в матеріалах справи.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн колегія суддів вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом - Конопліцьким І.В., обсягом послуг під час розгляду даної справи, як в суді першої так і в апеляційної інстанції відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат та стягнення з ТОВ «БМ ТРАНС» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн, у зв'язку із чим приймає додаткову постанову у порядку ст. ст. 270 та 381 ЦПК України.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Конопліцького Ігоря Васильовичапро ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС»(код ЄДРПОУ 35129486, місце знаходження: м. Київ, вул. Жмеринська, 26) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Д.О.Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар