Провадження № 22-ц/803/170/25 Справа № 178/618/23 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
12 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
за участю секретаря: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року, -
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України - МТСБУ про стягнення матеріальних та моральної шкоди. В обґрунтування позову посилався на те, що з відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 011054 від 15 вересня 2022 року, 13 вересня 2022 року о 05:30 годин в м. Кам'янське, по вул. Звенигородська 45, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Ford MONDEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований попереду автомобіль KIA K5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який внаслідок удару покотився вперед та зіткнувся з припаркованим попереду автомобілем Хюндай I30 реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди його автотранспорт КІА К-5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зазнав механічні пошкодження. Своїми діями Відповідач порушив п. 12.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Після чого залишив місце події, а саме пішов з місця до приїзду працівників поліції. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.10а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КупАП. Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська №208/4900/22 від 12 жовтня 2022 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та ст. 122-4 КупАП. 14 вересня 2022 року між ним та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір №14/09/2-2022ФЛ про проведення незалежного автотоварознавчого дослідження по оцінці автотранспорту. На виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_3 надано звіт №15-09-22Р про оцінку транспортного засобу від 13 листопада 2022 року. Згідно зазначеного звіту, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ОСОБА_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 146785,17 грн. 16 вересня 2022 року ним було подано заяву до МТСБУ про відшкодування завданих збитків на підставі страхового полісу винуватця ДТП ОСОБА_2 №210924538. Відповідно до платіжної інструкції № ЗНО0089368 від 09 грудня 2022 року йому було виплачено страхове відшкодування за ремонт автомобіля у розмірі 129108,89 грн. Ураховуючи те, що різниця між загальною сумою майнової шкоди, завданої йому внаслідок вищевказаної ДТП та розміром страхового відшкодування становить 17678,28 грн (146785,17 грн (завдана шкода згідно висновку експерта) - 129108,89 грн (страхове відшкодування)), просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь: майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, що становить різницю між загальною сумою майнової шкоди та сумою страхового відшкодування, в розмірі 17678,28 грн; з урахуванням всіх фізичних та душевних страждань, стягнути моральну шкоду у розмірі 100000 грн; стягнути витрати понесені на проведення експертизи в розмірі 3800 грн; судові витрати пов'язані з розглядом справи.
Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року, з врахуванням ухвали про виправлення описка від 07 січня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду завдану внаслідок ДТП у розмірі 17676,28 грн та витрати понесені на проведення експертизи у розмірі 3800 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10714,76 грн та сплачений судовий збір у сумі 1214,76 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем крім звіту №15-09-22Р про оцінку транспортного засобу від 13 листопада 2022 року, не надано жодного доказу різниці між фактично завданими збитками та сумою ремонту транспортного засобу. Позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння та визначення розміру моральної шкоди у розмірі 20000 грн. Крім того вказана сума є завищеною. Вказував, що відсутні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 10714,76 грн.
07 травня 2024 року адвокат Таліпова А.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказувала, що позивачем надано всі необхідні докази на підтвердження позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 вересня 2022 року о 05:30 годин в м. Кам'янське, по вул. Звенигородська 45, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Ford MONDEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований попереду автомобіль KIA K5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який внаслідок удару покотився вперед та зіткнувся з припаркованим попереду автомобілем Хюндай I30 реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди його автотранспорт КІА К-5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зазнав механічні пошкодження
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська №208/4900/22 від 12 жовтня 2022 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124 КУпАП, 122-4 КУпАП.
Відповідно до звіту №15-09-22Р про оцінку транспортного засобу від 13 листопада 2022 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ОСОБА_1 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 146785,17 грн.
За проведення вказаної експертизи позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 3800 грн.
16 вересня 2022 року позивачем подано заяву до МТСБУ про відшкодування завданих збитків на підставі страхового полісу винуватця ДТП ОСОБА_2 №210924538. Відповідно до платіжної інструкції № ЗНО0089368 від 09 грудня 2022 року позивачу було виплачено страхове відшкодування за ремонт автомобіля у розмірі 129108,89 грн. Різниця між загальною сумою майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок вищевказаної ДТП, та розміром страхового відшкодування становить 17678,28 грн (146785,17 (згідно висновку експерта) - 129108,89 (страхове відшкодування)).
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності в задоволеній частині.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення майнової шкоди,вартості проведення експертизи та судового збору, та моральної шкоди, проте не може погодитись з розміром стягнутої моральної шкоди та розміром стягнутих витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.
За правилами ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В силу ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до звіту №15-09-22Р про оцінку транспортного засобу від 13 листопада 2022 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ОСОБА_1 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 146785,17 грн.
Вказаний факт не спростовується доводами приведеними в апеляційній скарзі
Приписами підпункту а) п.41.1.ст.41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обумовлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідач чинного договору страхування на час здійснення ДТП не мав.
16 вересня 2022 року позивачем подано заяву до МТСБУ заяву про відшкодування завданих збитків на підставі страхового полісу винуватця ДТП ОСОБА_2 №210924538.
Відповідно до платіжної інструкції № ЗНО0089368 від 09.12.2022 позивачу було виплачено страхове відшкодування за ремонт автомобіля у розмірі 129 108,89 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоду завданої внаслідок ДТП у розмірі 17 676,28 грн
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Положеннями статті 23 ЦК України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Виходячи із засад розумності та справедливості, ураховуючи глибину душевних страждань позивача, взявши до уваги частково доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму стягнутої моральної шкоди із 20000 грн до 5000 грн, вказаний розмір на думку колегії суддів, є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав позивач у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тобто, суд першої інстанції частково задовольнивши позовні вимоги, помилково стягнув із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10714,76 грн (тобто усі заявлені до стягнення витати), до складу яких крім наданої правової допомоги, також було включено і судовий збір у розмірі 1214,76 грн який також стягнуто судом.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (висновок Верховного Суду в постанові від 19 грудня 2024 року, справа №604/424/23).
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, часткове задоволення позову, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст.376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року змінити в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши її з 20000 грн до 10000 грн та в частині стягнення витрат на правову допомогу зменшивши вказані витрати з 10714,76 грн до 4000 грн.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошені 12 березня 2025 року.
Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.
Судді: