Провадження № 22-ц/803/2262/25 Справа № 202/10613/24 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
12 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення
за апеляційною скаргою адвоката Скиби Віталія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2024 року, -
У серпні 2024 року Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що КП «Дніпроводоканал» ДМР надає послуги водопостачання та водовідведення споживачам, які повинні оплачувати їх щомісяця. Між КП «Дніпроводоканал» ДМР та ОСОБА_1 встановились фактичні відносини з приводу надання послуг водопостачання та водовідведення, йому відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Сума заборгованості за надані послуги за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , станом на 31 травня 2023 року складає 79499,41 грн, тому просили суд увалити рішення яким стягнути вказану заборгованість та суму інфляційного збільшення, яка складає 11864,33 грн, 3% річних, що складають 1530,62 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Дніпроводоканал» ДМР заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 92894,36 грн, з яких 79499,41 грн - сума основного боргу; 1530,62 грн - сума 3 % річних; 11864, 33 грн - інфляційне збільшення. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Дніпроводоканал» ДМР витрати по сплаті судового збору в сумі 1514 грн з кожного. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Скиба В.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем надано розрахунок заборгованості на 4 осіб, хоча судом встановлено, що проживають у квартирі, а отже і користуються послугами позивача лише 2 особи, тобто заборгованість є безпідставно завищеною. Звертає увагу на пропуск строку позовної давності за вимогами по ст. 625 ЦК України. Крім того, до участі у справі в якості співвідповідача не залучено ОСОБА_4 , що унеможливлює розгляд справи. Вказував про те, що погоджується із висновком суду про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_3 та в частині перериванні строку позовної давності.
24 січня 2025 року КП «Дніпроводоканал» ДМР надало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказувало про те, що факт не проживання у квартирі до якої надаються послуги не було зафіксовано належним чином, а тому нарахування здійснено правильно за 4 зареєстрованих особи.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про часткове для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в частині частково задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 18 липня 2024 року.Також за вказаною адресою зареєстровано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Абоненту ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 .
Відповідачі свої зобов'язання по оплаті послуг з водовідведення та водопостачання не виконують, у зв'язку з чим заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення складає 92894,36 грн, з яких: 79499,41 грн - сума основного боргу; 1530,62 грн - 3% річних; 11864,33 грн - інфляційне збільшення.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що КП «Дніпроводоканал» ДМР належним чином виконувало взяті на себе зобов'язання, а відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійснювали їх повну оплату та мають заборгованість яка підлягає до стягнення у солідарному порядку у загальному розмірі 92894,36 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині розміру заборгованості, у зв'язку з наступним.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого уст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних права та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Статтею 509 ЦК України, передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК України наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинковихприміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Звертаючись до суду із позовом, КП «Дніпроводоканал» ДМР зазначало, що між ним та відповідачами, як зареєстрованими у квартирі, встановились фактичні відносини з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення у квартирі за адресою АДРЕСА_1 . За якою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Таким чином, сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно яких позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі були зобов'язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.
Відповідно до п.29 Правил № 630 « Про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води», які діяли до 01 травня 2022 року,споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.
Згідно п.33 Правил № 630 у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені у договорі. Також, споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку ) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору, відповідно до п.7 ч.45 Правил № 690 надання послуг з центрального водопостачання та централізованого водовідведення, які набрали чинності з 13 серпня 2019 року.
Згідно Правил № 690 споживач зобов'язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла ( іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб,які постійно проживають у житлі споживача,у випадках та порядку, передбачених договором.
Відповідно до п.1 пп.1.2.Порядку звільнення наймачів (власників) квартир(приватних будинків ) та членів їх сімей, за період їх тимчасової відсутності, від оплати за послуги холодного і гарячого водопостачання та водовідведення, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 26 лютого 2013 року № 82 (далі-Рішення № 82) та № 3884 від 20 грудня 2004 року (далі-Рішення № 3884),наймач (власник) квартири (приватного будинку) та члени його сім'ї,за період тимчасової відсутності ,мають право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного та гарячого водопостачання,водовідведення при дотриманні певних умов.
Відповідно до п.1.2. Рішення № 82 ,у разі тимчасової відсутності одного або декількох членів сім'ї, за умови подання протягом місяця в районі дільниці КП «Дніпроводоканал» документів ,що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім'ї: -заява про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім'ї із зазначенням періоду та місця перебування; - довідка підприємства-виконавця послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території про склад сім'ї із зазначенням усіх зареєстрованих осіб у квартирі (приватному будинку); - документів, що підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім'ї в іншому місця, відповідно до Закону України «Про свободу пересування «(документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути засвідчений печаткою); - для працюючих - довідка з місця роботи про перебування у відпустці, відрядженні (із зазначенням терміну відпустки, відрядження); - для виїжджаючих за межі України - копія документа із штампом про перетин кордону.
Відповідно до п.1.2. Рішення № 3844,при тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім'ї, за умови подання протягом місяця до правління житлово-будівельних кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та в КП «Дніпроводоканал» документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім'ї.
Відповідно до п.12.6 Рішення № 82 у разі не проведення періодичної повірки квартирних, будинкових, загальнобудинкових приладів обліку питної води або виявлення несправності приладів обліку, проводити розрахунки мешканцям за нормою водокористування, відповідно до ступеня благоустрою квартир та кількості зареєстрованих осіб (власників).
Відповідності до п.14 рішення № 3884, у разі відсутності споживача та не відключення холодної і гарячої води, не опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру та відсутності приладів обліку, споживач здійснює оплату згідно із встановленою нормою використання води з розрахунку на одного мешканця.
Відповідачами не надано доказів підтвердження відповідної заяви до позивача про зміну кількості зареєстрованих мешканців або тимчасову відсутність одного з членів сім'ї та заяви про опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру та не бажання користування послугами водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим нарахування за водопостачання та водовідведення здійснювалось позивачем правомірно та з дотриманням законодавства у сфері водопостачання та водовідведення.
Суд першої інстанції встановивши, що відповідач ОСОБА_3 проживає за іншою адресою дійшов висновку, про стягнення заборгованості солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , фактично адвокат Скиба В.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 погоджується із тим, що заборгованість не стягується з відповідача ОСОБА_3 тому в цій частині рішення суду не переглядається.
В той же час суд в оскаржуваному рішенні зазначивши про переривання строку позовної давності стягнув заборгованість за період з 1999 року по 2024 рік, та відмовив у задоволенні заяви відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності яка була подана до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення, з чим не може погодитися колегія суддів.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов'язок відповідача сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг щомісячно на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за наданими позивачем розрахунками заборгованість відповідачів виникла та була нарахована позивачем у розмірі 79499,41 грн за період з січня 1999 року по травень 2024 року.
Із розрахунку заборгованості встановлено, що оплата у розмірі 177 грн була здійснена у травні 2008 року. Потім оплата була здійснена у жовтні 2021 року у розмірі 380,02 грн.
Із зазначеними позовними вимогами КП «Дніпроводоканал» ДМР звернулось до суду 29 серпня 2024 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Дніпроводоканал» ДМР про стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення з відповідачів за період з січня 1999 року по вересень 2018 року включно, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права за цей період поза межами строку позовної давності. Доказів переривання строку позовної давності в період з січня 1999 року по вересень 2018 року з врахуванням здійсненої оплати лише у травні 2008 року, а потім у жовтні 2021 року, матеріали даної справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про незалучення до участі у справі в якості співвідповідача четвертої зареєстрованої за спірною адресою особи - неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відхиляються.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчасного попередження позивача про зміну у кількості зареєстрованих осіб за спірною адресою, нарахування проводились згідно діючих норм та тарифів з врахуванням кількості осіб .
Здійснивши розрахунок заборгованості, врахувавши здійснені за вказаний період оплати, із розрахунку на 4 зареєстрованих за спірною адресою осіб, заборгованість за період з жовтня 2018 року по травень 2024 року яка підлягає до стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 48514,46 грн.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
З огляду на наведене, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц.
Позивачем заявлено про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за період з липня 2018 року по січень 2022 року, втім з врахуванням пропуску строку позовної давності до вимог до жовтня 2018 року вказані вимоги підлягають до задоволення частково та вказану нарахуванні підлягають до стягнення за період з листопада 2018 року по січень 2022 року.
Сума інфляційного збільшення, яка підлягає до стягнення становить 6928,28 грн, та розраховується наступним чином.
У період з 01 жовтня 2018 року по 31 січня 2022 року індексація на суму 26085,15 грн [Сукупний індекс інфляції] = 101,70% ? 101,40% ? 100,80% ? 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% = 126,560% (за період Жовтень 2018 - Січень 2022) [Інфляційні нарахування] = 26085,15 грн (сума боргу) ? 126,560% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 26085,15 грн (сума боргу) = 6928,28 грн.
Сума 3 % річних до стягнення становить 720,14 грн, та розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році] Де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - проценти річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Період розрахункуКількість днівКількість днів в роціСума боргу за період (грн)Процентна ставка3% річних (грн)
01.10.2018 - 31.12.2018923651464,603,000%11,08
01.01.2019 - 31.12.20193653656418,593,000%192,56
01.01.2020 - 31.12.20203663668293,023,000%248,79
01.01.2021 - 31.12.20213653658832,313,000%264,97
01.01.2022 - 31.01.2022313651076,633,000%2,74
Разом1219 720,14
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог КП «Дніпроводоканал» ДМР до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача КП «Дніпроводоканал» ДМР судовий збір у розмірі 915,36 грн з кожного, за подання частково задоволеного позову.
З КП «Дніпроводоканал» ДМР на користь ОСОБА_2 підлягає судовий збір у розмірі 1795,91 грн, за подачу частково задоволеної апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу адвоката Скиби Віталія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2024 року в частині задоволених позовних вимог та в частині стягнення судового збору - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (ЄРДПОУ 03341305) заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2018 року по травень 2024 року у сумі 56162,88 грн, з яких 48514,46 грн - сума основного боргу; 720,14 грн - сума 3 % річних; 6928,28 грн - інфляційне збільшення.
В задоволені іншої частини позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовити.
В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (ЄРДПОУ 03341305) судовий збір по 915,36 грн з кожного.
Стягнути з Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (ЄРДПОУ 03341305) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1795,91 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошені 12 березня 2025 року.
Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.
Судді: