Провадження № 22-ц/803/2142/25 Справа № 183/14150/23 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
12 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.,
за участю секретаря: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки
за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новомосоковської районної державної адміністрації
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2024 року, -
У грудні 2023 року керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»» (далі - ДП «Ліси України»), про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Новомосковською окружною прокуратурою Дніпропетровської області виявлені порушення вимог законодавства при передачі земельних ділянок державного лісового фонду у приватну власність. Прокурор зазначає, що рішенням 16 сесії 4 скликання Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 6 від 01 жовтня 2004 року ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою та надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі вказаного рішення сесії Піщанської сільської ради Кагдіній Н.Г. надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 185899 від 09 грудня 2004 року, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-04-12602665, кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:013:0153. У подальшому, на підставі підробленого Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 040994, від 16 березня 2010 року, виданого ОСОБА_3 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, розробленої Новомосковським РКП БТІ «Інвентаризатор», зроблено поділ вказаної земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1223285500:03:013:0014. Крім того, 13 червня 2016 року до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про зміну права власності на зазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу № 1943 від 13 червня 2023 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких останній набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014. 03 жовтня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,2 га, кадастровий номер 1223285500:03:013:0014, що розташована на території Орлівщинської сільської ради, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Зазначену реєстрацію здійснено на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 200/11246/18 від 16 серпня 2018 року, відповідно до якого, скасовується державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, та поновлено право власності ОСОБА_2 шляхом визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га (попередній номер 1223285500:03:013:0153), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідно до договору дарування земельної ділянки від 01 серпня 2023 року ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 отримала земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, зазначені відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 949693612232). Таким чином на теперішній час власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 . Відповідно до інформації філії ДП «Ліси України» «Новомосковське лісове господарство» земельна ділянка з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014 згідно з планово-картографічною документацією входить до складу земель державного лісового фонду України та розміщена в кварталі НОМЕР_1 виділ 7 Новомосковського лісництва, відноситься до земель лісогосподарського призначення, тобто земель державного лісового фонду. Вилучення цієї земельної ділянки із складу Держлісфонду не погоджувалось, цільове призначення не змінювалося, землевпорядна документація на цю земельну ділянку до лісгоспу не надходила. Таким чином, заволодіння вищевказаною земельною ділянкою лісогосподарського призначення відбулося з порушенням вимог земельного та лісового законодавства України, а саме ст. 1, 7 Лісового кодексу України та ст. 19, 55, 57, 84, 122,149 Земельного кодексу України. Оскільки спірна земельна ділянка, що передана у приватну власність відповідачки, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, при наданні спірної земельної ділянки зміни цільового призначення землі з «лісогосподарського» на «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» не відбулось, земельна ділянка у землекористувача не вилучалася, порядок відшкодування втрат лісогосподарського виробництва належним чином не визначався та не затверджувався, просив суд ухвалити рішення, яким: усунути перешкоди у здійсненні Новомосковською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення кадастровий номер 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації з правом постійного користування ДП «Ліси України» із незаконного володіння ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні Новомосковською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, проведеної за ОСОБА_1 на підставі рішення приватного нотаріусу Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондара М.О. № 68684921від 01 серпня 2023 року (номер запису про право 51198740); скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,2 га, кадастровий номер 1223285500:03:013:0014 у Державному земельному кадастрі; cтягнути з відповідача на їх користь сплачений судовий збір.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації - відмовлено.
В апеляційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новомосоковської районної державної адміністрації посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що враховуючи місце розташування земельної ділянки, залісненість та перебування її у користуванні ДП «Ліси України», земельна ділянка належить до речей, що обмежені у цивільному обороті, а отже у приватній власності перебувати не може. При наданні спірної земельної ділянки зміни цільового призначення землі з «лісогосподарського» на «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» не відбулось, земельна ділянка у землекористувача не вилучалася, порядок відшкодування втрат лісогосподарського виробництва належним чином не визначався та не затверджувався.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у липні-серпні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області з заявою про вибір земельної ділянки та виготовлення проекту відводу в приватну власність земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .
10 серпня 2004 року на засіданні 15 сесії 24 скликання Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області було прийняте рішення № 17-15/ХХIV, згідно з яким була розглянута заява ОСОБА_2 та надана згода на вибір земельної ділянки та виготовлення проекту відведення в приватну власність земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .
На підставі рішення № 17-15/ХХIV від 10 серпня 2004 року у Новомосковській райдержадміністрації була створена комісія, до складу якої увійшли: заступник голови Новомосковської райдержадміністрації ОСОБА_5 , начальник Новомосковського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_6 , головний архітектор району Прилєпіна Г. Д., голова Піщанської сільської ради Мазниця М. П., головний санлікар району Плачков С. Ф., директор Новомосковського «ДЕРЖЛІСПГОСЗАГУ» Смільський С. О., начальник екологічної інспекції Гапоненко П. І.
У зазначеному складі комісією був складений «Акт вибору і обстеження земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_2 ». Відповідно до тексту зазначеного акту, комісія визначила, що земельна ділянка до складу земель Новомосковського ДЕРЖЛІСГОСПЗАГУ не входить та в господарських цілях не використовувалась, земельна ділянка придатна для відводу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Цей акт засвідчений особистими підписами кожного члена комісії, а також гербовими печатками кожного державного органу, інтереси якого вони представляли в комісії.
Додатками до акту були виготовлені - «Креслення до Акту вибору і обстеження земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_2 » та «Проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_2 із земель житлової і громадської забудови с.Піщанка Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в районі АДРЕСА_1 ». Зазначені додатки, кожен окремо були засвідчені особистими підписами кожного члена комісії, а також гербовими печатками кожного державного органу, інтереси якого вони представляли в комісії.
14 вересня 2004 року начальник Новомосковського районного відділу земельних ресурсів Бондарєв М. М. підписав та завірив гербовою печаткою висновок № 9-1518, згідно з яким: «Відділ земельних ресурсів, розглянувши матеріали попереднього погодження та проекту відведення земельних ділянок громадянам (згідно списку) із земель житлової і громадської забудови с. Піщанка Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків в районі АДРЕСА_1 , та враховуючи згоду Піщанської сільської ради на відбір земельної ділянки та виготовлення проектної документації (рішення 15-ї сесії 24-го скликання № 17-15/ХХIV від 10.08.2004 року) відділ вважає за можливе погодити місце розташування земельних ділянок громадянам (згідно креслення) наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства. Власники земельних ділянок по використанню земельних ділянок повинні дотримуватись вимог чинного законодавства згідно умов Земельного кодексу України. Обмеження та обтяження на використання земельних ділянок відсутні. 1. ОСОБА_7 - 0,200 га; 2. ОСОБА_2 - 0,200 га; 3. ОСОБА_8 - 0,053 га; 4. ОСОБА_9 - 0,070 га; 5. ОСОБА_10 - 0,200 га.».
15 вересня 2004 року директор Новомосковського ДЕРЖЛІСПГОСПЗАГУ С.О. Смільський підписав та завірив печаткою «Новомосковського ДЕРЖЛІСГОСПЗАГУ» висновок № 149, згідно з яким: «Новомосковський ДЕРЖЛІСГОСПЗАГ, розглянувши матеріали попереднього погодження та проекту відведення земельних ділянок громадянам (згідно списку) із земель житлової і громадської забудови с. Піщанка Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків в районі АДРЕСА_1 , та враховуючи згоду Піщанської сільської ради на відбір земельної ділянки та виготовлення проектної документації (рішення 15-ї сесії 24-го скликання № 17-15/ХХІV від 10.08.2004 року) Новомосковський ДЕРЖЛІСГОСПЗАГ вважає за можливе погодити місце розташування земельних ділянок громадянам (згідно креслення) наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства. Власники земельних ділянок по використанню земельних ділянок повинні дотримуватись вимог чинного законодавства згідно умов Земельного кодексу України. 1. ОСОБА_7 - 0,200 га; 2. ОСОБА_2 - 0,200 га; 3. ОСОБА_8 - 0,053 га; 4. ОСОБА_9 - 0,070 га; 5. ОСОБА_10 - 0,200 га.».
15 вересня 2004 року головний державний архітектор Новомосковського районну Дніпропетровської області Прилепіна Г. Д. підписала та завірила гербовою печаткою висновок № 310, згідно з яким: «Відділ архітектури та містобудування, розглянувши матеріали попереднього погодження та проекту відведення земельних ділянок громадянам (згідно списку) із земель житлової і громадської забудови с. Піщанка Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків в районі АДРЕСА_1 , та враховуючи згоду Піщанської сільської ради на відбір земельної ділянки та виготовлення проектної документації (рішення 15-ї сесії 24-го скликання № 17-15/ХХIV від 10.08.2004 року) відділ архітектури та містобудування вважає за можливе погодити місце розташування земельних ділянок громадянам (згідно креслення) наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства. Власники земельних ділянок по використанню земельних ділянок повинні дотримуватись вимог чинного законодавства згідно умов Земельного кодексу України. 1. ОСОБА_7 - 0,200 га; 2. ОСОБА_2 - 0,200 га; 3. ОСОБА_8 - 0,053 га; 4. ОСОБА_9 - 0,070 га; 5. ОСОБА_10 - 0,200 га.».
20 вересня 2004 року головний лікар Новомосковської районної санітарно- епідеміологічної станції Плачков С.Ф. підписав та завірив гербовою печаткою висновок № 2282, згідно з яким: «Новомосковська санепідемстанція, розглянувши матеріали попереднього погодження та проекту відведення земельних ділянок громадянам (згідно списку) із земель житлової і громадської забудови с. Піщанка Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків в районі АДРЕСА_1 , та враховуючи згоду Піщанської сільської ради на відбір земельної ділянки та виготовлення проектної документації (рішення 15-ї сесії 24-го скликання № 17-15/ХХIV від 10.08.2004 року) Новомосковська санепідемстанція вважає за можливе погодити місце розташування земельних ділянок громадянам (згідно креслення) наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства. Власники земельних ділянок по використанню земельних ділянок повинні дотримуватись вимог чинного законодавства згідно умов Земельного кодексу України. 1. ОСОБА_7 - 0,200 га; 2. ОСОБА_2 - 0,200 га; 3. ОСОБА_8 - 0,053 га; 4. ОСОБА_9 - 0,070 га; 5. ОСОБА_10 - 0,200 га.».
20 вересня 2004 року начальник Новомосковської регіональної державної екологічної інспекції Гапоненко П. І. підписав висновок № 302, згідно з яким: «Новомосковська регіональна державна екологічна інспекція, розглянувши матеріали попереднього погодження та проекту відведення земельних ділянок громадянам (згідно списку) із земель житлової і громадської забудови с. Піщанка Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків в районі АДРЕСА_1 , та враховуючи згоду Піщанської сільської ради на відбір земельної ділянки та виготовлення проектної документації (рішення 15-ї сесії 24-го скликання № 17- 15/ХХГУ від 10.08.2004 року) Новомосковська регіональна державна екологічна інспекція вважає за можливе погодити місце розташування земельних ділянок громадянам (згідно креслення) наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства. Власники земельних ділянок по використанню земельних ділянок повинні дотримуватись вимог чинного законодавства згідно умов Земельного кодексу України. 1. ОСОБА_7 - 0,200 га; 2. ОСОБА_2 - 0,200 га; 3. ОСОБА_8 - 0,053 га; 4. ОСОБА_9 - 0,070 га; 5. ОСОБА_10 - 0,200 га.».
Рішенням 16 сесії 4 скликання Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 6 від 01 жовтня 2004 року ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою та надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі вказаного рішення сесії Піщанської сільської ради ОСОБА_2 надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 185899 від 09 грудня 2004 року, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-04-12602665, кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:013:0153.
У подальшому, на підставі підробленого Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 040994 від 16 березня 2010 року, виданого ОСОБА_3 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, розробленої Новомосковським РКП БТІ «Інвентаризатор», зроблено поділ вказаної земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1223285500:03:013:0014.
13 червня 2016 року до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про зміну права власності на зазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу № 1943 від 13 червня 2023 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких останній набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014.
03 жовтня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,2 га, кадастровий номер 1223285500:03:013:0014, що розташована на території Орлівщинської сільської ради, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Зазначену реєстрацію здійснено на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 200/11246/18 від 16 серпня 2018 року, відповідно до якого скасовується державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, та поновлено право власності ОСОБА_2 шляхом визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га (попередній номер 1223285500:03:013:0153), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 01 серпня 2023 року ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 отримала земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, зазначені відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 949693612232).
За інформацією філії ДП «Ліси України» «Новомосковське лісове господарство» № 188 від 22 травня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014 згідно з планово-картографічною документацією входить до складу земель державного лісового фонду України та розміщена в кварталі 75 виділ 7 Новомосковського лісництва, відноситься до земель лісогосподарського призначення, тобто земель державного лісового фонду. Вилучення цієї земельної ділянки із складу Держлісфонду не погоджувалось, цільове призначення не змінювалося, землевпорядна документація на дану земельну ділянку до лісгоспу не надходила.
Прокурором надано копії запитів та відповідей на них від секретаріату Кабінету Міністрів України, з яких вбачається, що Кабінетом Міністрів рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із користування державного підприємства «Новомосковське лісове господарство» (філії «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України») земельної ділянки з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га не приймалися.
Згідно з повідомленням філії «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України» № 679/27.3-2023 від 18 грудня 2023 року відповідно до матеріалів лісовпорядкування, земельні ділянки з кадастровими номерами 1223285500:03:013:0014 та 1223285500:03:013:0015 обліковуються: Квартал 75 виділ 2 категорія лісів - рекреаційно-оздоровчі, лісові культури 10 С (де Сз - Сосна звичайна), сухостій, вік 64 роки, висота 23 м+, діаметр 30 см+, бонітет 1А, в підрості - 9Акб1Дз (де Акб - акація біла, Дз - дуб звичайний), 19 років, висота 3м+, запас - 1 тис.шт.га. Квартал 75 виділ 7 категорія лісів - рекреаційно-оздоровчі, лісові культури 10 Сз (де Сз - Сосна звичайна), сухостій, вік 56 років, висота 20 м+, діаметр 28 см+, бонітет 1А.
Відповідно до вимог Лісового кодексу (п.5 розділ VII Прикінцеві положення) документами, що підтверджують право власності державних лісогосподарських підприємств на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Новомосковське лісове господарство» Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (виконаних Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект» ДП «Харківська лісовпорядна експедиція у 2014 році) вказані земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні Філії «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Державне підприємство «Новомосковський лісгосп» було створено відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 № 133 на базі Новомосковського лісгоспзагу, який був створений в 1959 році відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.10.1959 № 1551, який, в свою чергу був організований в 1929 році на базі держлісфонду Новомосковського лісництва, а також лісів місцевого значення.
Перше лісовпорядкування лісів, які входять до складу Новомосковського держлісгоспу, як окремого об'єкту, було проведено в 1936-1938 роках. До 1936 року лісовпорядкування проводилось в різні роки тільки в найбільш крупних лісових ділянках. Наступні лісовпорядні роботи проводились у 1950, 1961, 1971, 1981, 1991, 2004, 2013.
Вилучення зазначених земельних ділянок із складу Держлісфонду не погоджувалось, цільове призначення у встановленому Законом порядку не змінювалось, землевпорядна документація на дані земельні ділянки до лісгоспу не надходила.
Під час опрацювання даних Публічної кадастрової карти України Філією «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України» встановлено, що земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні Філії, відповідно до матеріалів лісовпорядкування, розташовані в Новомосковському лісництві, квартал 75 виділи 7, 2, є землями Державного лісового фонду України.
Проте, згідно з відкритими даними земельного кадастру України на зазначених земельних ділянках державної власності, земельні ділянки площею 0,2 га кожна, передані у приватну власність та їм присвоєні кадастрові номери 1223285500:03:013:0014 (попередній номер 1223285500:03:013:0153) та 1223285500:03:013:0015 (попередній номер 1223285500:03: 013:0154).
Оскільки згоди на вилучення із користування Філія не надавала, фактично незаконно було припинено право постійного користування цими земельними ділянками державного лісового фонду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у разі задоволення вимог про витребування земельної ділянки (а не усунення власнику перешкод у здійснення права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, спірна земельна ділянка лісового фонду підлягає поверненню у володіння особі, яка стверджує про порушення своїх прав. Натомість прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).
До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).
Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.
Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також статтями 56, 57 ЗК України.
Про зазначене вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53).
Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відносяться до земель лісового фонду, перебуває у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі, здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом її повернення на користь держави, в особі Новомосковської районної державної адміністрації з правом постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Ліси України», із незаконного володіння ОСОБА_1 ; усунення перешкод у здійсненні Новомосковською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, проведеної за ОСОБА_1 на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондара М.О. №68684921 від 01 серпня 2023 року (номер запису про право 51198740); скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,2 га, кадастровий номер 1223285500:03:013:0014 у Державному земельному кадастрі, що відповідає негаторному позову.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що рішення про вилучення земельної ділянки із державної власності не приймалось, то Новомосковська районна державна адміністрація приймаючи рішення від 10 серпня 2004 року «Про згоду на вибір відводу земельної ділянки та виготовлення проекту відводу земельної ділянки в приватну власність» та від 01 жовтня 2004 року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки в приватну власність», якою передано земельну ділянку з кадастровим номером (на теперішній час) 1223285500:03:013:0014 у власність ОСОБА_2 , власником якої на теперішній час є ОСОБА_1 , діяла не на підставі, не в межах своїх повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, зокрема ЗК України та ЛК України.
Указані обставини в ході розгляду справи не спростовані належними та допустимими доказами, посилання відповідача лише на наявні погодження державних органів при відведенні спірної ділянки не може бути прийнято до уваги суду в якості доказів дотримання відповідної процедури.
Суд першої інстанції фактично встановив, що незаконно було припинено право постійного користування спірною земельною ділянкою державного лісового фонду.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) і усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).
Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16 (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).
Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним з позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).
Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.
З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.
Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
При вирішенні спору суд першої інстанції, встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду, незаконно вибула з володіння держави, а право власності на земельну ділянку наразі зареєстроване за відповідачкою, дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок, не підлягає до задоволення у зв'язку з обранням прокурором неналежного способу захисту права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду.
У цьому контексті колегія суддів погоджується із вказаним висновком та зауважує, що витребування земельних ділянок у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, а також пропорційності втручання у його право власності у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, можливо, і дотримання позовної давності.
У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, враховуючи, що держава протиправно позбавлена права володіння земельними ділянками.
Подібні висновки висловленні у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 707/2475/22, від 24 січня 2024 року у справі № 707/2465/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 707/3047/22, 10 квітня 2024 року у справі № 369/4557/22 (провадження № 61-16382св23), 11 червня 2024 року у справі № 370/600/22 (провадження № 61-781св24), 04 грудня 2024 року у справі № 485/1500/21 (провадження № 61-15251св23).
Судова практика у спірній категорії справ є сталою.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до власного тлумачення прокурором норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новомосоковської районної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошені 12 березня 2025 року.
Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.
Судді: