Провадження № 22-ц/803/1829/25 Справа № 199/5587/24 Суддя у 1-й інстанції - АВРАМЕНКО А. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
13 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 05 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №637165376.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.
14 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №14/02/2022-01, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги до вищевказаного договору факторингу, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача, як боржника, за вищевказаним електронним кредитним договором у розмірі 86763,00 грн., з яких: 22000,00 грн. заборгованість по кредиту; 64763,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.
За умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати надані кредит в строки, передбачені кредитним договором, позивач вимушений звернутися до суду та просити стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 86763,00 грн. та судові витрати у справі.
Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2024 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 637165376 від 05 квітня 2021 року станом на 26 червня 2024 року в загальному розмірі 86763,00 грн., з яких: 22000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 64763,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., а всього 7422,40 грн.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позову та стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідачем не виконувались належним чином умови кредитного договору, право вимоги за яким перейшло від первісних кредиторів до позивача за договорами факторингу, та відповідно розподілу судових витрат.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд в порушення вимог діючого законодавства задовольнив вимоги кредитора та не звернув уваги на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості. Окрім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не набув права вимоги до відповідача, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими докази у справі перехід права грошової вимоги за договорами факторингу. Також вказує, що рішення суду першої інстанції не містить посилання на письмові повідомлення з доказами їх направлення про відступлення прав грошової вимоги, що свідчить про їх відсутність й вказане спростовує перехід права грошової вимоги до останнього.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із частиною 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 05 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено електронний кредитний договір №637165376, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За умовами вказаного кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 22000,00 грн. строком на 30 днів, зобов'язавшись його повернути згідно графіку розрахунків, сплативши 1,7% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Викладене підтверджується копією означеного договору з додатком, копією довідки про перерахування коштів, копією платіжного доручення, копією заявки на отримання коштів у кредит.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого з урахуванням на низку в подальшому укладених додаткових угод до нього, зокрема додаткової угоди №19 від 28 листопада 2019 року, додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди №27 від 31 грудня 2021 року, а також копії реєстру прав вимоги №141 від 06 липня 2021 року фактор набув належних клієнтові прав вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором №637165376 від 05 квітня 2021 року. Наведені обставини підтверджуються копіями договору факторингу, додаткових угод, реєстру прав вимоги, довідкою про відступлення прав вимоги від 21 червня 2024 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» як фактором, укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого з урахуванням на низку в подальшому укладених додаткових угод до нього, зокрема додаткової угоди №2 від 03 серпня 2021 року, додаткової угоди №3 від 05 серпня 2020 року, а також копії реєстру прав вимоги №7 від 28 жовтня 2021 року фактор набув належних клієнтові прав вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором №637165376 від 05 квітня 2021 року. Наведені обставини підтверджуються копіями договору факторингу, додаткових угод, реєстру прав вимоги.
14 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як клієнтом, та позивачем як фактором, укладено договір факторингу №14/02/2022-01, за умовами якого з урахуванням копію реєстру прав вимоги №1 від 14 лютого 2022 року фактор набув належних клієнтові прав вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором №637165376 від 05 квітня 2021 року. Наведені обставини підтверджуються копіями договору факторингу, додаткових угод, реєстру прав вимоги.
Судом встановлено, що кредитодавець свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі. В той же час, відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання із своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого у останнього перед кредитодавцем утворилась заборгованість станом на 26 червня 2024 року в загальному розмірі 86763,00 грн., з яких: 22000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 64763,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт набуття ним, як новим кредитором, належних первісному кредитору прав вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в розмірі заявленої до стягнення кредитної заборгованості, оскільки відповідачем порушено право позивача на повернення грошових коштів наданих у кредит, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора.
Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача.
Разом з тим, положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись з позовом до суду, на підтвердження переходу права вимоги ТОВ «Юніт Капітал» надало до суду лише бланки додатків до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а саме: форми реєстру прав вимоги, форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акту повернення права вимоги, а також додаткові угоди до договору факторингу 28 листопада 2018 року №28/1118-01, в яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи, 28 листопада 2019 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, за умовами якої сторони погодили, що строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26, за умовами якої сторони погодили продовжити строк дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 до 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» як фактором, укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого з урахуванням укладених додаткових угод до нього, зокрема додаткової угоди № 2 від 03 серпня 2021 року, додаткової угоди № 3 від 05 серпня 2020 року, а також копії реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року, фактор набув належних клієнтові прав вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором № 637165376 від 05 квітня 2021 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що правовідносини за кредитним договором №637165376, укладеним 05 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , виникли саме 05 квітня 2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, на який посилається позивач.
Отже, на момент укладення договору факторингу 28 листопада 2018 року, не могло бути предметом останнього право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором №637165376 від 05 квітня 2021 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором №637165376 від 05 квітня 2021 року, як ТОВ «Таліон Плюс», так і в подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Разом з тим, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» не доведено порушення його прав з боку відповідача та наявність у останнього права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 квітня 2021 № 637165376, який був укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Таліон Плюс».
На вищевикладене, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.
За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, слід стягнути із ТОВ “Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Юніт Капітал».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна