справа № 755/4748/23
головуючий у суді І інстанції Галаган В.І.
провадження № 22-ц/824/433/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
13 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просило суд: стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 65 884 грн 26 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 10 976 грн 36 коп., 3 % річних у розмірі 4 658 грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 грн.
Позов обґрунтовано тим, що надання послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення в буд. АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідачі є споживачами указаних послуг, однак з жовтня 2016 року не вносили плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення та з серпня 2017 року - плату за постачання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість станом на 23 лютого 2022 року у розмірі 65 884 грн 26 коп., з яких: за послугу з централізованого опалення - 36 926 грн 56 коп., за послугу з постачання гарячої води - 28 957 грн 70 коп., що є предметом спору.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року позов ТОВ «Євро-Реконструкція» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 25 802 грн 49 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 525 грн 57 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 525 грн 57 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про розстрочення виконання рішення суду залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що представником відповідача подано заяву про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача, предмет спору становить суму заборгованості, нараховану за період з жовтня 2016 року за отримані послуги з постачання централізованого опалення та з серпня 2017 року - за постачання гарячої води, позивач звернувся з позовом до суду лише 30 березня 2023 року та ним не заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, із зазначенням причини поважності його пропуску.
Судом першої інстанції застосовано наслідки спливу строку позовної давності та ухвалено солідарно стягнути з відповідачів нараховану позивачем станом на 23 лютого 2022 року заборгованість в межах періоду з 30 березня 2020 року по 30 березня 2023 року за послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води.
На території України з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року було запроваджено карантин, на період дії якого заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в період воєнного стану нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат - заборонено, тому судом першої інстанції відмовлено у стягненні за період з жовтня 2020 року по лютий 2022 року 3% річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Євро-Реконструкція» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення постачання теплової енергії та за послугу постачання гарячої води у межах позовної давності у розмірі 54 866 грн 19 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 10 251 грн 73 коп. та 3 % річних у розмірі 4 441 грн 29 коп., судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2 684 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги до суду у розмірі 4 026 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції застосовано наслідки спливу позовної давності відносно частини позовних вимог, однак клопотання відповідача про застосування таких наслідків від 20 листопада 2023 року надійшло до позивача лише 22 листопада 2023 року (вх. №10439) тобто в день ухвалення судового рішення. Позивач був позбавлений можливості надати свої заперечення відносно цієї заяви.
Вказує, що починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби. Таким чином пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії борг нараховується з жовтня 2016 року по 23 лютого 2022 року, за отримані послуги з постачання гарячої води борг нараховується з серпня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
Позивач був позбавлений свого права надати оновлений розрахунок боргу за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії в межах позовної давності з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
Вказує, що оскільки з 12 березня 2017 року строк позовної давності продовжений, відтак, борг у період з 12 березня 2017 року по 30 червня 2023 року нарахований позивачем в межах строку позовної давності, а відповідно подані відповідачами заяви про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності не можуть бути застосовані судом в повному обсязі.
Нараховані позивачем кошти за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року та за послуги з постачання гарячої води за період з 01 серпня 2017 року по 23 лютого 2022 року підлягають стягненню.
Зазначає, що заборона нарахування неустойки (штрафу, пені) у період дії карантину не застосовується відносно 3 % річних та інфляційних витрат, передбачених статтею 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання і мають компенсаційний характер.
Наголошує на тому, що позивачу постійно необхідні обігові кошти для закупівлі ресурсів з метою виробництва теплової енергії та належної роботи станції у опалювальному періоді, яких на даний час катастрофічно не вистачає. Позивач несе значні збитки у господарській діяльності підприємства, а особливо в період дії воєнного стану. При цьому, кошти позивачу терміново необхідні саме зараз, для продовження роботи, оскільки з урахуванням рівня інфляції гривні, який стрімко зростає, взагалі не зрозуміло, чи компенсуються для позивача через деякий час понесені ним витрати за надані послуги, які мали бути оплачені вже давно й на які розраховував позивач у веденні своєї господарської діяльності.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Предко В.О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту з розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-I, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав,встановлених цим Законом.
Вказує, що 20-денний строк з часу набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року №731-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» закінчився 06 серпня 2020 року.
Однак позивачем не подано заяву щодо поновлення процесуального строку на звернення до суду та пояснення щодо причин пропуску процесуального строку.
Від ТОВ «Євро-Реконструкція» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач посилається на те, що законодавцем чітко визначено, що загальний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, автоматично продовжується на строк дії карантину без будь-яких вказівок чи посилань на те, що цей строк може бути продовжений лише за клопотанням чи заявою позивача та за наявності відповідних обставин, які будуть визначені судом поважними.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України (у редакції станом на час надходження апеляційної скарги та призначення справи до розгляду) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Судом установлено, що ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198 є виконавцем послуг з постачання теплової енергії (а.с. 40).
За даними Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 29 грудня 2011 року по теперішній час (а.с. 53).
За даними Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 11 квітня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 29 грудня 2011 року по теперішній час (а.с. 54).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 березня 2023 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках (а.с. 12-13).
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила № 630).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частиною другою статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов'язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 20 Правил № 630 встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
За вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Звернувшись 31 березня 2023 року до суду з позовом, ТОВ «Євро-Реконструкція» просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2016 року по 23 лютого 2022 року та за послуги з постачання гарячої води за період з серпня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Предко В.О. під час розгляду справи судом першої інстанції подано відзив на позов, у якому він просив задовольнити позов частково, а також заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано наслідки спливу строку позовної давності та солідарно стягнуто з відповідачів заборгованість за період з 30 березня 2020 року по 30 березня 2023 року за послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води.
У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що строк позовної давності продовжений на час дії карантину, а тому пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині 1 статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини 1, 2 статті 264 ЦК України).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) пунктом 12 такого змісту:
«12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
З огляду на те, що указаний Закон набув чинності 02 квітня 2020 року, тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню з урахуванням зазначених положень, а заборгованість слід рахувати з 02 квітня 2017 року.
Виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогою позивача до відповідачів, що виникла до 02 квітня 2017 року, тобто, з жовтня 2016 року по 01 квітня 2017 рокуза надані послуги з постачання теплової енергії.
За заборгованістю за послуги з постачання гарячої води, яка нарахована позивачем за період з серпня 2017 року строк позовної давності не сплив.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за постачання теплової енергії за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 25 221 грн 90 коп. та за послуги з постачання гарячої води за період з серпня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 25 668 грн 84 коп.
Щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині 2 статті 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України.
Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Враховуючи викладене, а також те, що передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, і є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника, тому нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є законним та таким, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині скасуванню з прийняття нової постанови про їх часткове задоволення.
Так, у зв'язку знесвоєчасним здійсненням оплати відповідачами за послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року з них підлягає до стягнення 3 % річних у розмірі 2 972 грн 23 коп. та інфляційні втрати у розмірі 6 797 грн 36 коп.
У зв'язку знесвоєчасним здійсненням оплати відповідачами за послуги з постачання гарячої води за період із серпня 2017 року по 23 лютого 2022 року з них підлягає до стягнення 3 % річних у розмірі 1 553 грн 67 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 517 грн 60 коп.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Євро-Реконструкція» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Щодо судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволено на 80,63 % (65 731 грн 60 коп. х 100 / 81 519 грн 34 коп ціни позову), отже з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог за подання позовної заяви у розмірі 2 164 грн 20 коп., та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 246 грн 16 коп.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року змінити в частині розміру стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 50 890 грн 74 коп., 3 % річних у розмірі 4 525 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 314 грн 96 коп., а всього 65 731 грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 2 705 грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 2 705 грн 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська