Провадження № 22-ц/803/2394/25 Справа № 175/7736/23 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
13 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2024 року, головуючий у суді першої інстанції Білоусова О.М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023року ОСОБА_1 подала позов в суд проти ОСОБА_2 з вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі половини від загальної суми витрат - 27600,00 грн.
Існування таких вимог ОСОБА_1 пов'язувала із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , на утримання якої з відповідача, Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020року, стягнуто аліменти. Позивачка вказала, що у 2022році ОСОБА_3 вступила до Львівського медичного фахового коледжу «Монада», що призвело до вимушених додаткових витрат на дитину, а саме: оплата за навчання 2022-2023 рік - 28 800 грн, оплата за навчання перше півріччя 2023-2024 рік - 18 400 грн та вартість страхування - 8 000,00грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2024року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що навчання особи для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
02 грудня 2024року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв'язку апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2024року.
В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявниці полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що насправді витрати на навчання дитини для здобуття професійної освіти відносяться до додаткових витрат на утримання дитини.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2024року апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
30 січня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
07 червня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Від шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.
02 жовтня 2019року шлюб між сторонами було розірвано рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
За рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020року з відповідача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повноліття, в подальшому стягнути аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, в подальшому стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повноліття, починаючи стягнення з 21 серпня 2019року.
У 2022році донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступила до Львівського медичного фахового коледжу «Монада», що підтверджується копією договору про навчання від 15 липня 2022року.
Відповідно до умов договору про навчання плата за перший навчальний рік 2022-2023 становить 25 800 грн + 3 000 грн індексація вартості навчання та 30 800 грн. + 6 000 грн. індексації вартості навчання за другий 2023-2024 навчальний рік, сплата яких підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями, оплата за навчання за 2023-2024 рік здійснена лише за перше півріччя у розмірі 18 400 грн.
Також було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків №HB152241 від 15 липня 2022року, згідно якого позивач сплатила 8 000,00грн.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що навчання особи для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Як правову підставу для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції виснував, що витрати понесені позивачкою не є додатковими витратами відповідно до статті 185 СК України.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Визначальним для правильного вирішення даної справи є з'ясування питання про те, чи є витрати на оплату навчання для здобуття професійної освіти додатковими витратами на утримання дитини, в розумінні статті 185 СК України.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв'язку із навчанням дитини у медичному фаховому коледжі нею сплачено кошти за навчання.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Крім того, позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання дочки. Навчальний заклад було обрано позивачкою на власний розсуд, без погодження із відповідачем.
Зважаючи на зазначене, правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилалась на те, що насправді витрати на навчання дитини для здобуття професійної освіти відносяться до додаткових витрат на утримання дитини, однак такі доводи не є обґрунтованими з огляду на вищевикладене.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись статтями 259 ,268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 13 березня 2025року.
Судді: