Ухвала від 12.03.2025 по справі 753/22108/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/3631/2025 Категорія: ст. 75 КПК України

ЄУН 753/22108/20 Суддя в І інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам КПК України апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185 КК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву-клопотання про відвід судді ОСОБА_4 .

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, доходжу висновку про відмову у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою, з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

У відповідності до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується у порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі № 494/6/18).

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 червня 2012 року № 13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Отже, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак, воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

Законом, який конкретизує положення Конституції України, виступає КПК України.

Згідно з вимогами КПК України ухвала суду за результатами розгляду заяви про відвід судді апеляційному оскарженню не підлягає, про що зазначено і в самій оскаржуваній ухвалі.

З огляду на викладене, обвинуваченим ОСОБА_3 подана апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Зважаючи на те, що обвинуваченим ОСОБА_3 подана апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, апелянту слід відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, а апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. ст. 392, 399 КПК України, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року.

Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами, повернути особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Суддя

Київського апеляційного суду ОСОБА_2