Апеляційне провадження № 22-ц/824/4948/2025
Справа № 755/6877/24
Іменем України
12 березня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Хромової О.О. в м. Київ 04 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У квітні 2024 року позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 7759272 від 11 вересня 2022 року в сумі 51350 грн., покласти на відповідача судові витрати в розмірі 2422,40 грн. судового збору.
Позов мотивував тим, що 11 вересня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7759272, згідно з умовами якого відповідач отримав 13000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (додаток № 1 до кредитного договору) платіж повернення кредиту та сплати комісії та процентів мав бути внесений відповідачем 26 вересня 2022 року. ТОВ «Мілоан» усі зобов'язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором.
27 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №87-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право вимоги до відповідача коштів за кредитним договором від 11 вересня 2022 року, право на одержання яких належить ТОВ «Мілоан», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
Суму та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 7759272 від 11 вересня 2022 було передано позивачу від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення права вимоги № 87-МЛ від 27 грудня 2022 року. Сума заборгованості відповідача становить 51350 грн. відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, з них прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 13000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 37050 грн., прострочена заборгованість за комісією 1300 грн.
Позивачем була направлена відповідачу письмова претензія про погашення заборгованості вих. № 22205176/17 від 06 березня 2024 року, яка ним задоволена не була.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит від 11 вересня 2022 року № 7759272, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту становить 13000 грн., заборгованості за сумою відсотків 37050 грн., заборгованості за комісією - 1300 грн., що разом складає 51350 грн., а також судовий збір 2422,40 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що не отримував копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви, і таким чином не був повідомлений належним чином про розгляд судової справи, про яку дізнався лише 11 листопада 2024 року, отримавши конверт з копією рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року, в зв'язку з чим був позбавлений можливості висловити своїх заперечення по суті позову, оскільки не був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Вказував, що при розгляді справи не було взято до уваги всі істотні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме період, протягом якого нараховувались відсотки за користування кредитом, що перевищують строк користування кредитом та нараховані безпідставно.
Пояснював, що не заперечує щодо підписання кредитного договору, відповідно до якого отримав кошти в розмірі 13000 грн., а також визнає свій обов'язок щодо повернення ТОВ «МІЛОАН», а в зв'язку з відступленням права вимоги - ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у розмірі 13000 грн., що відповідає тілу кредиту, а також 1300 грн. заборгованості по комісії. Однак суму нарахованих відсотків в розмірі 37050 грн. вважає безпідставною та завищеною.
Наводив зміст ст. 1046, 509 ЦК України, правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/22, від 04 липня 2018 року, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року, провадження № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року, провадження № 14-318цс18, згідно яких, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Посилався на правові висновки Верховного Суду в справі № 363/1834/17 в постанові від 13 липня 2022 року, згідно якої сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності. Домовленість сторін договору про врегулювання відносин всупереч існуючим в законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як його зміни та припинення. Тому обов'язковість договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Наводив зміст п. 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг, згідно якого, одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
В мотивувальній частині іншого Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 зазначено, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Від позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилався на те, що відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредит надається загальним строком на 105 днів з 11 вересня 2022 року і складається з пільгового та поточного періоду. Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору, пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26 вересня 2022 року (рекомендована дата платежу). Пільговим періодом є строк, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду, і закінчується у визначену п. 1.3.2 договору дату (дату остаточного погашення заборгованості). Протягом дії цього періоду проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. Позичальник має виконати зобов'язання в день завершення пільгового періоду, але не пізніше останнього дня поточного періоду. Дата повернення кредиту/дата остаточного погашення заборгованості - це визначена п. 1.3.2 договору календарна дата, з настанням якої завершується поточний період та строк кредитування за договором. З завершенням поточного періоду спливає строк кредитування за договором. З дня наступного за днем завершення поточного періоду, у випадку існування непогашеної заборгованості, строк виконання зобов'язання зі сплати платежів (заборгованості) вважається порушеним (простроченим) позичальником, що тягне настання наслідків, обумовлених розділом 4 цього договору, та надає кредитодавцю право розпочати процедуру врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнення її в примусовому порядку.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 26 вересня 2022 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 25 грудня 2022 року (останнього дня строку кредитування).
Пояснював, що всі умови кредитного договору в ньому чітко прописані та є підтвердженням того, що позичальник надає свою згоду на укладення кредитного договору, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною договору.
Зазначив, що після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.
Зазначив, що на час дії на території України воєнного стану законодавством України не передбачено скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а отже таке нарахування є правомірним і позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані відсотки.
Вказував, що відповідно до чинного законодавства всі дії позивача є правомірними, оскільки в своєму позові він не має наміру стягнути з відповідача штрафу, санкції чи пеню, що заборонено в період дії воєнного стану, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Дані вимоги заявлені в межах чинного законодавства і не є порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 11 вересня 2022 року № 7759272 ТОВ «Мілоан» 11 вересня 2022 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 13 000,00 грн., однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за договором від 11 вересня 2022 року № 7759272 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 27 грудня 2022 року дорівнює - 13 000,00 грн. за тілом кредиту, 37 050,00 - за відсотками, 1 300,00 грн. - за комісією, та яка підлягає стягненню з нього на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», якому було відступлено право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги від 27 грудня 2022 року № 87-МЛ.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Як встановлено судом, 11 вересня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит №7759272, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, рік народження, номер мобільного телефону та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід, надав згоду, щодо правил кредитування.
Анкета-заява на кредит № 7759272 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви № 7759272. Крім того, анкета-заява на кредит № 7759272 містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 13 000,00 грн.; замовлений строк - 15 днів (з 11 вересня 2022 року по 26 вересня 2022 року; погоджена сума - 13 000,00 грн.; погоджений строк - 15 днів; комісія за надання - 10,0 % одноразово; ставка процентів 1,00 % за кожен день користування, проценти за користування кредитом - 1 950,00 грн. (а. с. 17).
З договору про споживчий кредит від 11 вересня 2022 року № 7759272, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , судом встановлено, що сторони уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на наступних умовах.
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1 Договору).
Сума кредиту становить 13 000,00 грн. (пункт 1.2).
Кредит надається строком на 105 днів з 11 вересня 2022 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (пункт 1.3). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26 вересня 2022 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 25 грудня 2022 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Згідно пункту 1.4 Договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу - 26 вересня 2022 року, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості - 25 грудня 2022 року.
Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 3 250,00 грн. (22,711 % річних), загальні витрати позичальника за весь строк кредитування складають 38 350,00 грн. (1025,00 % річних) (пункт 1.5. Договору).
Комісія за надання кредиту - 1 300,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1 950,00 грн. (за ставкою 1,00 % за день.)
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 35 100,00 грн. (за стандартною ставкою 3,00 % за день).
Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору (пункт 1.6. Договору).
Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1 - 1.5.3 договору в термін (дату), вказаний у п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2, в сумі та на умовах, визначених в п. 2.3 договору (пункт 2.2.1).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2.).
Згідно п. 2.4.1 договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п. 1.4 договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов'язань позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5, 3.2.6 договору.
Згідно п. 2.4.2 договору у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати остаточного погашення заборгованості) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, у тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитора,встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту. Сплата заборгованості в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості) не тягне настання негативних наслідків для позичальника, якщо кредитодавець в цей день отримає кошти або інформаційне повідомлення про зарахування платежу. Сплата заборгованості після спливу строку кредитування є підставою виникнення у позичальника додаткових обов'язків щодо сплати пені та/або процентів, згідно розділу 4 договору.
Відповідно до додатків № 1 та № 2 до договору про споживчий кредит від 11 вересня 2022 року № 7759272 (графік платежів, паспорт споживчого кредиту) встановлено дату платежу 25 грудня 2022 року, до сплати: кредит в сумі 13 000,00 грн., комісія за надання кредиту в сумі 1 300,00 грн., проценти в сумі 37 050,00 грн., разом 51 350,00 грн. (а. с. 13 зворот, а. с. 14).
На підтвердження підписання відповідачем договору про споживчий кредит від 11 вересня 2022 року № 7759272 до матеріалів позовної заяви додано довідку про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 акцепт договору здійснив шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора «L12871» 11 вересня 2022 року о 16:57, який відправлено на номер телефону НОМЕР_1 (а. с. 15).
Згідно платіжного доручення від 11 вересня 2022 року № 82404886, 11 вересня 2022 року ТОВ «Мілоан» здійснено перерахування на картковий рахунок відповідача коштів в сумі 13 000,00 грн. (а. с. 16).
Згідно договору відступлення прав вимоги від 27 грудня 2022 року № 87-МЛ, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та витягу з реєстру боржників до цього договору ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 11 вересня 2022 року № 7759272 (а. с. 20 - 26).
Згідно з випискою з особового рахунку за Кредитним договором від 11 вересня 2022 року № 7759272 та відомістю про щоденні нарахування та погашення, тіло кредиту становить 13 000, 00 грн., проценти - 37 050,00 грн., комісія за кредит - 1 300,00 грн., разом - 51 350,00 грн. (а. с. 18 - 19).
06 березня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило на поштову адресу відповідача претензію про погашення заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2022 року № 7759272 протягом 3 (трьох) днів, в якій також повідомило про відступлення йому прав вимоги за вказаним кредитним договором первісним кредитором (а. с. 27).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено і відповідачем в апеляційній скарзі визнається, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний договір від 11 вересня 2022 року № 7759272, на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 11 вересня 2022 року № 7759272 ТОВ «Мілоан» 11 вересня 2022 року надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 13 000,00 грн., обов'язок з повернення яких, а також заборгованості по комісії в розмірі 1300 грн. на користь нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», також визнається ОСОБА_1 (аркуш 3 апеляційної скарги).
Як вбачається з аналізу апеляційної скарги, її доводи зосереджені на запереченні суми нарахованих відсотків в розмірі 37050 грн., який відповідач вважав безпідставною та значно завищеною.
Оцінюючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що зі змісту укладеного кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про комісію за надання кредиту.
Підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати комісії, розмір якої визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору.
ОСОБА_1 не скористався правом, наданим йому ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», щодо права споживача протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Натомість ОСОБА_1 погодився зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Договір про споживчий кредит № 7759272 від 11 вересня 2022 року або його окремі положення недійсними не визнано, отже умови договору, в тому числі і щодо сплати відсотків, є обов'язковими для виконання позичальником.
З огляду на те, що позивачем нарахування процентів здійснювалося в межах строку кредитування, апеляційний суд відхиляє як нерелевантні посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/22, від 04 липня 2018 року, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року, провадження № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року, провадження № 14-318цс18, згідно яких, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит № 7759272 від 11 вересня 2022 року, який є додатком до даного договору, датою платежу є 25 грудня 2022 року, кількість днів у розрахунковому періоді - 105 днів, проценти за користування кредитом - 37050 грн., загальна вартість кредиту - 51350 грн. (а. с. 22), а з відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що проценти за кредитним договором № 7759272 у період з 27 вересня 2022 року по 25 грудня 2022 року нараховувалися згідно положень договору про поточний період кредитування. Пункт 4.2 кредитного договору стосується нарахування процентів з наступного дня за датою спливу строку кредитування, тобто після завершення поточного періоду, і є правом кредитодавця. Таких нарахувань кредитодавцем не здійснювалося (а. с. 18).
Оскільки відповідачем не зазначено конкретних фактів суперечності положень договору публічному порядку, порушення положення Конституції України, невідповідності передбаченим ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, а апеляційним судом таких обставин не встановлено, не приймаються як безпідставні посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду в справі № 363/1834/17 в постанові від 13 липня 2022 року, згідно якої сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності, і обов'язковість договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Апеляційний суд не може погодитись з доводами ОСОБА_1 щодо врахування Рішень Конституційного Суду України в справах від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг, згідно якого межі дії принципу свободи договору визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, та від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 зазначено, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Апеляційний суд зауважує, що в даному випадку ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не нараховувало будь-яких штрафних санкцій у вигляді неустойки (штрафу, пені) і не зазначало її в складових заборгованості, заявленої до стягнення, і відповідно судом першої інстанції штрафні санкції стягнуті не були. Предметом даного позову є стягнення заборгованості за тілом кредиту, простроченою заборгованістю за сумою відсотків та комісією.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 не отримував копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви, а отже був позбавлений можливості висловити своїх заперечення по суті позову, оскільки не був повідомлений про час та місце розгляду справи, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду лише у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим. Однак в даному випадку апеляційним судом таких обставин не встановлено, оскільки розгляд справи судом першої інстанції відбувся в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції 25 квітня 2024 року на адресу відповідача була направлена копія ухвали про відкриття провадження (а. с. 35), на а. с. 38 міститься повідомлення про вручення поштового відправлення без відмітки про вручення, відтак докази про належне виконання судом першої інстанції вимог ЦПК України щодо направлення відповідачу копії ухвали та позовної заяви матеріали справи не містять.
Разом із тим процесуальні права ОСОБА_2 були в повній мірі поновлені апеляційним судом, яким розглянуто апеляційну скаргу відповідача та оцінено його доводи щодо підстав скасування рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.