03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-з/824/21/2025
19 лютого 2025 року м. Київ
Справа № 756/219/22
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Диби О.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 386 985, 84 грн. та судовий збір у розмірі 3 869, 87 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року заочне рішення суду від 02 лютого 2023 року залишено без змін.
06 листопада 2023 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просить стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 19000 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено у справі додаткову постанову, якою стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року - залишено без змін.
Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн. - скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, просила задовольнити заяву в повному обсязі.
Приймаючи участь в судовому засіданні 27 листопада 2024 року в режимі відеоконференцзв'язку, відповідач ОСОБА_3 заявив клопотання про оголошення перерви для надання йому можливості ознайомитись із матеріалами справи, яке було задоволено апеляційним судом та оголошено перерву до 19 лютого 2025 року, про що відповідач був повідомлений.
В дане судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, на зв'язок в режимі відеоконференції не вийшов, свого представника в судове засідання не направив, будучи належно повідомленими про день та час розгляду справи, тому колегія суддів вважала можливим розглянути заяву відповідно до вимог ч.4 ст. 270 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин 3- 6 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 зазначено, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Скасовуючи додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 9000 грн., Верховний Суд у постанові від 06 березня 2024 року у даній справі зазначив, що
- апеляційний суд не врахував, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони;
- поза увагою апеляційного суду залишилось те, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності;
- суд апеляційної інстанції не з'ясував, чи отримував відповідач заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи необхідність виконання приписів ч. 1 ст. 417 ЦПК України, судом апеляційної інстанції розгляд даної справи був неодноразово відкладений для можливості забезпечення участі у судовому засіданні відповідача ОСОБА_3 чи його представника, подання заперечень, у разі їх наявності, щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявленого представником позивача.
В судові засідання 03 липня 2024 року, 25 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_3 або його представник Сороковий Д.А. не з'явились.
В судовому засіданні 27 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_5 заявив клопотання про оголошення перерви для ознайомлення з матеріалами справи. Зазначене клопотання було задоволено, оголошено перерву до 19 лютого 2025 року.
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - Музичко Р.В. копію заяви про ухвалення додаткового судового рішення від 06 листопада 2023 року вона надіслала на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи ( АДРЕСА_1 ), листом з описом вкладення, що також підтверджується матеріалами справи ( а.с. 81, т. 2).
Однак, від відповідача ОСОБА_5 будь-яких заяв не надходило, заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач не подавав.
Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога позивачу ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення суду першої інстанції від 02 лютого 2023 року надавалась адвокатом Музичко Р.В. на підставі договору № 44/23 про надання правничої допомоги від 21 вересня 2023 року.
Повноваження адвоката Музичко Р.В. підтверджується ордером про надання правової допомоги серії ВА № 1062606 від 26 вересня 2023 року.
Пунктом 5.1 договору про надання правничих послуг від 21 вересня 2023 рокувизначено, що гонорар за надану правову допомогу складає 19 000 грн.
Відповідно до звіту (акту) виконаних робіт від 03 листопада 2023 року до договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2023 року, адвокатом Музичко Р.В. було виконано наступні роботи, а саме: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень, з питань, що стосувались судового розгляду в суді апеляційної інстанції; прийняття участі в переговорах, що стосувались судового розгляду в суді апеляційної інстанції; складення, підписання та подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції; представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції. Всього виконано робіт на 19 000 грн.
Згідно з платіжною інструкцією від 06 листопада 2023 року ОСОБА_1 на рахунок адвокатського бюро «Руслана Музичко» було сплачено суму в розмірі 19 000 грн. як оплата за правничу допомогу згідно з договором № 44/23 ( а.с. 76, т. 2).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи вищевказані документи є достатньою підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі, адже цей розмір відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України та критерію розумної необхідності таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 386 985, 84 грн. та судовий збір у розмірі 3 869, 87 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва - залишено без змін.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн. - скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Враховуючи відсутність заперечення сторони відповідача щодо співмірності заявленого розміру витрат на оплату правничої допомоги позивача із обсягом наданих послуг та складністю виконаних адвокатом робіт, суд вважає, що сума витрат на правову допомогу в розмірі 19 000 грн. є обґрунтованою, співмірною з реальним обсягом такої допомоги, предметом спору та складністю справи, витрати відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9000 грн., що не були стягнуті додатковою постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.
Крім того, 29 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подавала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 756/219/22, щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви, оскільки постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року справу в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 9 000 грн. передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відтак, розподіл судових витрат, у тому числі й понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалив остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
У даному судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала заяву про стягнення витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції, просила задовольнити в повному обсязі.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що сума судових витрат позивача у зв'язку з переглядом судом касаційної інстанції додаткової постанови суду апеляційної інстанції від 05 грудня 2023 року у справі № 756/219/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 становить 5000 грн.
Розмір витрат на правничу допомогу підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 05/24 від 17 січня 2024 року; актом про надання правничої допомоги від 27 березня 2024 року до договору № 05/24 про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року.
Згідно з п. 5.1 договору про надання правничої допомоги вартість правничої допомоги складає 5000 грн.
Відповідно до акту про надання правничої допомоги від 27 березня 2024 року до договору № 05/24 від 17 січня 2024 року, адвокатом Музичко Р.В. було виконано наступні роботи, а саме: складена та подана до суду касаційної інстанції касаційна скарга на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 05 грудня 2023 року у справі № 756/219/22; вивчення судової практики; складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з переглядом судом касаційної інстанції додаткової постанови суду апеляційної інстанції від 05 грудня 2023 року у справі № 756/219/22; виконання інших робіт згідно з актом про надання правничої допомоги.
Приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій представником позивача, обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, розумність розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що розмір заявлений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) на суму 5000 грн. є співмірними з реальним обсягом такої допомоги, предметом спору та складністю справи.
Враховуючи відсутність заперечення сторони відповідача щодо співмірності заявленого розміру витрат на оплату правничої допомоги позивача із обсягом наданих послуг та складністю виконаних адвокатом робіт, суд вважає, що сума витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. є обґрунтованою.
За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9000 гривень та витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 5000 гривень.
Керуючись ст. ст. 268, 270, 367, 368, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву представника ОСОБА_1 - Музичко Руслани Василівни про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9000 (дев'ять тисяч) гривень та витрати на правову допомогу в суді касаційної інстанції - 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.