12 березня 2025 року
м. Київ
справа №320/16699/23
адміністративне провадження № К/990/3608/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 320/16699/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
28.01.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі № 320/16699/23.
Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2025 касаційну скаргу скаржника залишено без руху та надано йому строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліку шляхом коректного зазначення судових рішень, які є предметом касаційного оскарження та вимог до суду касаційної інстанції.
У строк встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху скаржник усунув недолік, якій був у ній зазначений.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1
Головне управління ДФС у Київській області, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, подало апеляційну скаргу на нього.
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху і надано йому строк для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання до суду документа про сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків його апеляційної скарги на десять днів з дня отримання ним зазначеної ухвали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу, з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржник повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Встановивши, що апеляційна скарга подана з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і скаржник не порушував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також оформлена з порушення вимог, встановлених статтею 296 КАС України, суддя Шостого апеляційного адміністративний суд ухвалою від 14.11.2024 залишив без руху цю апеляційну скаргу і надав строк для усунення її недоліків шляхом надання апеляційної скарги із зазначенням належних учасників, які беруть участь у справі, документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення й доказів для їх підтвердження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.12.2024 визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені Головним управлінням ДФС у Київській області; відмовив йому у задоволенні клопотань про поновлення строку апеляційного оскарження та про звільнення від сплати судового збору; відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі № 320/16699/23.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Наведене вище правове регулювання свідчить про відсутність у Головного управління ДФС у Київській області права на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, оскільки скаржник просить переглянути в касаційному провадженні рішення суду першої інстанції, яке не було предметом апеляційного розгляду по суті спору.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у цій справі.
Стосовно оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Скаржник просив суд апеляційної інстанції звільнити його від сплати судового збору посилаючись на відсутність в нього коштів, призначених для сплати судового збору.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не зазначено належного обґрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору та не надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору.
Верховний Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки зазначені апелянтом доводи не підтверджені належними доказами та не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для сплати судового збору.
Також, оскаржуваною ухвалою від 23.12.2024 суд апеляційної інстанції визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені скаржником та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/16699/23.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та не надано доказів, які перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно, а обставини, на які посилається скаржник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не є непереборними чи такими, що унеможливлювали своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження.
Верховний Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Доводи скаржника не вказують на існувння поважних причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, оскільки недотримання вимог КАС України при поданні апеляційної скарги, що мало наслідком її повернення, не підтверджує наявності об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі.
Суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги, що в свою чергу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 320/16699/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
........................
........................
........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Т.Г. Стрелець,
Судді Верховного Суду