05 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/14566/24 пров. № А/857/982/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,
представника відповідача Поліщука О. О.,
представників третіх осіб Коперсака М. С., Палій М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року (прийняту в м. Луцьку суддею Шепелюком В. Л.; дата складення повного судового рішення не вказана) про забезпечення позову в адміністративній справі № 140/14566/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» (далі - ТОВ «Агро Фонд», Товариство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:
- визнати протиправним і скасувати наказ ДПС України від 22 жовтня 2024 № 753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» в частині закріплення ТОВ «Агро Фонд» за Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (в додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік із закріпленням за міжрегіональними управліннями ДПС по роботі з великими платниками податків»);
- зобов'язати внести зміни до наказу від 22 жовтня 2024 № 753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» шляхом заміни Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (в додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік із закріпленням за міжрегіональними управліннями ДПС по роботі з великими платниками податків»).
Одночасно із пред'явленням позову позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію наказу ДПС України від 22 жовтня 2024 № 753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» в частині закріплення ТОВ «Агро Фонд» за Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (в додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік із закріпленням за міжрегіональними управліннями ДПС по роботі з великими платниками податків»);
- заборонити ДПС України вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо зміни місця обліку ТОВ «Агро Фонд» (код ЄДРПОУ 39137820) і переведення на облік в Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків;
- заборонити Південному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо взяття на облік ТОВ «Агро Фонд» (код ЄДРПОУ 39137820);
- заборонити Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо зняття з податкового обліку ТОВ «Агро Фонд» (код ЄДРПОУ 39137820).
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 2 оскаржуваного наказу відповідач зобов'язав керівників відповідних органів податкової служби забезпечити взяття на облік/зняття з обліку платників, включених до Реєстру великих платників податків на 2025 рік у термін по 06 січня 2025 року. До набрання чинності рішення у цій справі на підставі оскаржуваного наказу відповідачем очевидно буде прийнято рішення про зміну місця обліку позивача і переведення його в інше місце обліку. Західне міжрегіональне управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків зніме позивача з обліку, а Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків візьме позивача на свій облік без жодного волевиявлення останнього.
Як наслідок, навіть у випадку задоволення позову, вже буде унеможливлено захист та поновлення прав і інтересів позивача в силу того, що негативні для нього наслідки вже настануть. Так, скасування оскаржуваного в частині, що стосується позивача, прямо запобігає неправомірному переведенню позивача до іншого органу обліку. Водночас, скасування такого наказу після здійснення такого неправомірного переведення не призведе до відновлення прав та інтересів позивача в силу того, що позивач вже потерпатиме від негативних наслідків та не існує нормативного механізму їх припинення, тобто повернення платника податків до органу обліку з якого, його було переведено на підставі неправомірного наказу. Так, до набранням чинності рішенням у справі, відповідачем вже будуть реалізовані неправомірно нав'язані інші правила податкового обліку і звітності, які встановлені для великих платників податку та змінено регіон місцезнаходження контролюючого органу, що в умовах воєнного стану ускладнює або унеможливлює нормальну комунікацію між платником та органом податкової служби, суттєво збільшує витрати позивача на транспорт, відрядження, оплату праці працівників для потреб такої комунікації.
Основним видом економічної діяльності підприємства є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), а зокрема на зовнішньоекономічному ринку. Так, на сьогоднішній день, значних відсоток доходу позивача складають доходи від експорту продукції в країни Європейського союзу, кордони якого знаходяться в декількох десятках кілометрів від виробничих потужностей позивача. Така діяльність потребує частого подання при вивезенні за кордон продукції, відповідних документів, виданих податковим органом в письмовій формі. Своєчасне отримання цих документів при такій великій географічній віддаленості та поганому сполученні у воєнний час, не вбачається можливим. З початком війни мають місце значні перебої в електронній комунікації з податковим органом, а це призводить до необхідності подання звітності особисто в письмовому вигляді, що передбачає необхідність прибуття безпосередньо до податкового органу. Подання звітності до податкового органу не за місцезнаходженням позивача утруднить ведення податкової звітності та податкового обліку для позивача, оскільки вимагатиме поїздок працівників позивача до м. Одеса.
Позивач вказує на явні ознаки протиправності оскаржуваного рішення, оскільки не змінював податкову адресу у 2024 році, місцезнаходження позивача є Волинська область.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року заяву ТОВ «Агро Фонд» про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію наказу Державної податкової служби України від 22 жовтня 2024 року № 753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» в частині включення ТОВ «Агро Фонд» до Реєстру великих платників податків до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/14566/24.
Заборонено Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо зміни місця податкового обліку ТОВ «Агро Фонд» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/14566/24.
Заборонено Південному міжрегіональному управлінню ДПС України по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо взяття на облік ТОВ «Агро Фонд» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/14566/24.
Заборонено Західному міжрегіональному управлінню ДПС України по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо зняття з податкового обліку ТОВ «Агро Фонд» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/14566/24.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржили Державна податкова служба України, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Південне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, які вважають, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без урахування судової практику з питань розгляду заяв про забезпечення позову. Тому просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Агро фонд» про забезпечення позову.
Вимоги апеляційних скарги обґрунтовують зокрема тим, що сама лише незгода Товариства з діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. А суд першої інстанції не навів достатніх підстав доводів на обґрунтування поданої заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову. Також суд не навів мотивів, за яких від дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказує на ознаки, які свідчать про очевидність протиправної рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Крім того, суд першої інстанції під час вирішення питання про забезпечення позову не врахував співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб. Також суд першої інстанції проігнорував чинну судову практику із цього питання.
ТОВ «Агро фонд» подало відзив на вказані апеляційні скарги, та, з покликаннями на фактичні обставини справи, ухвалу суду першої інстанції, норми законодавства та судову практику, вказало, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Тому просило залишити апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову - без змін.
Вимоги відзиву обґрунтовувало загалом тими ж доводами, що й вимоги позовної заяви, зокрема тим, що навіть у випадку задоволення позову вже буде унеможливлено захист та поновлення прав та інтересів позивача в силу того, що негативні наслідки для нього уже настануть. У разі прийняття рішення про переведення Товариства на облік у Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подання звітності до податкового органу не за місцезнаходженням позивача утруднить ведення податкової звітності та податкового обліку для позивача, оскільки вимагатиме поїздок працівників позивача до м. Одеси, при тому, що основним видом економічної діяльності підприємства є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), а зокрема на зовнішньоекономічному ринку. Відсутність прямого автомобільного та залізничного сполучення унеможливлює своєчасне отримання документів податкового органу, що необхідні в господарській діяльності Товариства, фактично нівелює право особистого прийому платника податків. Також є ознаки протиправності оскаржуваного рішення, оскільки позивач не змінював податкову адресу у 2024 році, а місцезнаходженням позивача є Волинська область. Крім того, зазначена в апеляційних скаргах судова практика не є релевантною щодо спірних правовідносин.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представники апелянтів підтримали вимоги апеляційних скарг з аналогічних підстав; просять апеляційні скарги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частин першої - другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позову та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових (немайнових) наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом доказування під час розгляду судом справи по суті, який завершується правовою оцінкою судом встановлених обставин справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у контексті певних обставин та чи призведе невжиття таких заходів до негативних і незворотних наслідків для позивача.
Задовольняючи заву про забезпечення позову, Волинський окружний адміністративний суд мотивував рішення тим, що невжиття заходів забезпечення позову може як істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду так і ускладнити безпосередньо ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Тобто, навіть у випадку задоволення позову, вже буде унеможливлено захист та поновлення прав і інтересів позивача в силу того, що негативні для нього наслідки вже настануть.
Отже, навіть у разі прийняття судом позитивного для позивача рішення, позивач все одно продовжить протягом 2025 року сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації (за місцем обліку, на яке його буде переведено на виконання спірного наказу) до закінчення поточного бюджетного періоду та щодо таких податків подавати податкові декларації та виконувати інші обов'язки платника податків саме до цього контролюючого органу, а останній стосовно платника податків - позивача буде здійснювати адміністрування цих податків, зборів. Наведене свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат без вжиття заходів забезпечення позову. За таких обставин суд вважає, що реалізація спірного наказу неможлива до надання судом оцінки на предмет його правомірності, оскільки в іншому разі, при задоволенні цього позову, поновити порушені права та інтереси позивача буде неможливим або істотно ускладненим.
Суд також зазначив, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті, а також не порушить прав та законних інтересів контролюючого органу (відповідача) чи інших осіб.
При цьому вжиті заходи забезпечення позову є своєчасними, відповідають предмету позову, а також є співмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав позивача, призвести до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.
Проте, такий висновок суд першої інстанції зробив без встановлення конкретних обставин, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення для поновлення порушених прав позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Також суд першої інстанції покликався на те, що навіть у випадку задоволення позову, вже буде унеможливлено захист та поновлення прав і інтересів позивача в силу того, що негативні для нього наслідки вже настануть, при тому, що стаття 150 КАС України пов'язує підстави забезпечення позову не з негативними наслідками, які настали або можливо настануть для позивача, який оскаржує рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а з реальною можливістю виникнення таких обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року в справі № 600/4383/22-а виснував, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно.
Разом з тим, позивач не навів будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, а також не навів ознак очевидної протиправності оскаржуваного наказу та дій відповідача, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.
Указане в повній мірі стосується спірних правовідносин щодо забезпечення позову, які є аналогічними до правовідносин, які були досліджені Верховним Судом, а відтак, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, через що ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову необхідно скасувати з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року про забезпечення позову в адміністративній справі № 140/14566/24 скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» про забезпечення позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 13.03.25