13 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2167/24 пров. № А/857/17739/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, прийняте суддею Сорокою Ю.Ю. у місті Луцьку, у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Луцької міської ради (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виділення коштів та незабезпечення внутрішньо переміщених осіб тимчасовим житлом, у тому числі соціальним; зобов'язання внести зміни до бюджету на 2024, в частині виділення коштів на забезпечення потреб внутрішньо переміщених осіб; вжиття заходів щодо забезпечення позивача та його сім'ї тимчасовим придатним житлом.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 відмовлено в позові.
Суд виходив з того, що позивач та його сім'я, перебувають на квартирному обліку при виконавчому комітеті Луцької міської ради з 12.08.2020 в черзі на отримання соціального житла.
Суд зазначив, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
На думку суду, відповідачем не порушено ні норм чинного законодавства України, ні Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, в частині черговості надання житла позивачу, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач з жовтня 2014 не використовує надані йому чинним законодавством права та можливості, спрямовані на забезпечення лучан - внутрішньо переміщених осіб тимчасовим житлом, як цього передбачають Постанова КМУ №582 від 26.06.2019 та Постанова КМУ №-495 від 29.04.2022.
Звертає увагу, що Луцька міська рада не виділяє кошти на дані цілі, не забезпечує належний рух черги як на тимчасове житло внутрішнє переміщеним особам (черга позивача - №18) так і на соціальне житло (черга - №94). Як одна, так і друга черга не рухаються від самого початку виникнення права на таке житло у місті Луцьку, відповідно до чинного законодавства України.
В даній справі, як відповідачем у своєму відзиві, так і судом при винесенні рішення
було проігноровано факт бездіяльності.
На думку апелянта, рішення суду підлягає скасуванню, оскільки при вирішенні справи Волинський окружний адміністративний суд належним чином врахував позицію лише відповідача.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
Луцька міська рада у відзиві зазначає, що не заперечує право апелянта на отримання державного житла, але в порядку черговості.
Однак, надання апелянту та членам його сім'ї упорядкованого житла повинно здійснюватися у визначеному законодавством порядку, та не тягти за собою звуження прав та законних інтересів інших сімей, які також як і позивач перебувають на квартирному обліку і мають право на отримання житла.
Поліпшення житлових умов позивача можливе тільки за умови, коли будуть поліпшені житлові умови сімей, які включені в даний список раніше, що підтверджуються порядковим номером включення. Кожна особа має право на захист свого права, якщо воно не порушує інтереси інших осіб, які мають такі ж права.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 26.08.2014 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №764000084.
З 12.08.2020 позивач разом зі своєю сім'єю перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луцької міської ради в списку осіб для отримання соціального житла, як внутрішньо переміщені особи.
На неодноразові звернення позивача до відповідача щодо отримання соціального житла, як внутрішньо переміщена особа, Луцька міська рада повідомляла позивача про те, що у зв'язку з відсутністю вільних житлових приміщень та фінансування житлового будівництва для внутрішньо переміщених осіб, вирішити питання стосовно забезпечення позивача та його сім'ї житлом не має можливості, зокрема, в бюджеті Луцької територіальної громади на 2024 не передбачено видатки на забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Згідно статті 31 Житлового кодексу України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Статтею 60 Житлового кодексу України визначено, що правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Кабінетом Міністрів України і Українською республіканською радою професійних спілок.
Відповідно до частини 3 розділу І Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470 (далі - Правила) установлено, що квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності.
Пунктом 8 розділу II Правил перебачено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради. Дана норма також регламентується нормою статті 39 Житлового кодексу України.
Відповідно до пункту 15 Правил на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті.
Згідно статті 34 Житлового кодексу України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
На квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, зокрема, внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Частиною 2 статті 10 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» від 12.01.2006 №3334-IV визначено, що правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України:
- для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону;
- середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;
- внутрішньо переміщені особи, які не мають іншого житла для проживання на підконтрольній українській владі території або житло яких зруйновано (знищене) або пошкоджене до стану, непридатного для проживання, внаслідок проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.
Внутрішньо переміщеною особою у розумінні статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.1, 2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 8 цих Правил, - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об'єднанню (організації) за місцем їх роботи (п. 18 Правил).
Відповідно до пункту 18 Правил заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 8 цих Правил, - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об'єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік. До заяви додаються: довідки про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім'ї, видані виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, сільським головою (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації), за формою, встановленою в додатку 13 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 №207; довідки про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради).
Відповідно до частини третьої статті 46 ЖК України громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Судом із матеріалів справи встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач та його сім'я в складі 3 осіб, перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Луцької міської ради з 12.08.2020 в черзі на отримання соціального житла, станом на 15.03.2024 під №94, а з числа внутрішньо переміщених осіб - №18.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відзиві на позовну заяву та на апеляційну скаргу, представник відповідача стверджує, що Луцька міська рада та її виконавчий комітет не заперечує право позивача на отримання державного житла, але в порядку черговості.
Відповідно до ст.43 Житлового кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надання позивачеві та членам його сім'ї упорядкованого житла повинно здійснюватися у визначеному законодавством порядку, та не тягти за собою звуження прав та законних інтересів інших сімей, які також як і позивач перебувають на квартирному обліку і мають право на отримання житла.
Поліпшення житлових умов позивача можливе тільки за умови, коли будуть поліпшені житлові умови сімей, які включені в даний список раніше, що підтверджуються порядковим номером включення.
Кожна особа має право на захист свого права, якщо воно не порушує інтереси інших осіб, які мають такі ж права.
Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що в даному випадку, відповідачем не порушено ні норм чинного законодавства України, ні Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, в частині черговості надання житла позивачу, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання внести зміни до бюджету на 2024, в частині виділення коштів на забезпечення потреб внутрішньо переміщених осіб, колегія суддів зазначає, що така не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11 грудня 1984 № 470, відповідно до пункту 23 яких громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. З числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Відповідно до підпункту 1 пункту 39 зазначених Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.
Підпунктом 3 пункту 38 Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Отже, забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.
Іншого порядку, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень діючим законодавством не встановлено.
До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 12 березня 2018 у справі № 676/1707/17-ц (провадження № 61-3775 св 18), від 30 січня 2020 у справі № 335/3599/18 (провадження № 61-11670 св 19), від 24 лютого 2020 у справі № 725/3605/19 (провадження № 61-575 св 20) від 03 квітня 2020 у справі № 344/8248/17-ц (провадження № 61-40928 св 18); від 22 травня 2020 у справі № 522/16805/17 (провадження № 61-37786 св 18) від 16 листопада 2020 у справі № 344/16215/17 (провадження № 61-6434 св 19); від 28 січня 2021 у справі № 328/1568/19 (провадження № 61-9805 св 20); від 22 квітня 2021 у справі № 750/2087/19 (провадження № 61-19007 св 19); 29 березня 2022 у справі № 279/931/21 (провадження № 61-790 св 22); від 20 січня 2023 у справі № 761/1724/21 (провадження № 61-8225 св 22).
Вирішуючи спір, суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на позачергове отримання житла, проте забезпечення його житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. При цьому, позивачем не надано доказів наявності переважного права на отримання житла, відмінного від інших осіб, які за часом взяття на облік у цьому списку передують його черзі.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 лютого 2023 у справі № 344/6565/19.
Враховуючи наведене вище, підстав для задоволення заявленої позовної вимоги немає.
Окрім наведеного, позивач не навів які чітко визначені дії має вчинити відповідач з метою спростування переконань першого щодо протиправної бездіяльності останнього з покликанням на норми матеріального права.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №140/2167/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар