з питань забезпечення адміністративного позову
13 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3934/24 пров. № А/857/9925/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Ніколіна В. В.
суддів -Матковської З. М.
Заверухи О. Б.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №260/3934/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 у червні 2024 року звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов'язаний з визнанням придатності ОСОБА_1 до військової служби; скасувати протокол від 07.05.2024 року військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , в частині, що стосується визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров'я до військової служби; скасувати Довідку Військово-лікарської комісії від 07.05.2024 р., яка видана ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами медичного огляду, який був здійснений щодо ОСОБА_1 , Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , в частині, що стосується визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров'я до військової служби; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; скасувати мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.05.2024 р., відповідно до якого проведено призов ОСОБА_1 під час дії мобілізації, як придатного до військової служби; скасувати Наказ командира військової часини НОМЕР_1 № 129 від 08.05.2024 р., в частині, що стосується призначення та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 .
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року відмовлено у задоволення позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 витребувано з Закарпатського окружного адміністративного суду матеріали справи №260/3934/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Станом на момент винесення даної ухвали матеріали справи № 260/3934/24 до суду апеляційної інстанції не надійшли.
12.03.2025 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом:
зупинення дії Наказу №129 від 08.05.2024 виданого командиром військової частини НОМЕР_1 , а саме в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
заборонити командуванню військової частини НОМЕР_1 видавати накази про переміщення, направлення чи відрядження ОСОБА_1 з постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , до набрання чинності рішенням суду.
В обґрунтування заяви зазначає, що є всі підстави вважати, що найближчим часом командування Військової частини НОМЕР_1 направить позивача до східних областей України для участі у бойових діях, а вказане унеможливить ефективний захист порушених прав. Вказує на очевидно протиправні дії відповідачів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС України).
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
Разом з цим сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними, як і те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Слід вказати, що суд з огляду на докази, надані позивачем, для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Апеляційним судом встановлено, що предметом спору у цій справі є перевірка законності призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Як слідує із заяви про забезпечення позову, представник заявника вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову та ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане згодом не можливим, без вжиття таких заходів забезпечення позову.
Разом з тим, суд зазначає, що протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідачів може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
При цьому, суд відзначає, що заява позивача про забезпечення позову не містить посилань на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Окрім того, також суд зазначає, що частину 3 статті 151 КАС України доповнено пунктом 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у точу числі, на момент розгляду даної заяви.
Як зазначено вище, позивач просить забезпечити позов шляхом: зупинення дії Наказу №129 від 08.05.2024 виданого командиром військової частини НОМЕР_1 , а саме в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; та заборони іншій особі - Військовій частині НОМЕР_1 видавати накази про переміщення, направлення чи відрядження ОСОБА_1 з постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову, за своїм змістом є проханням про зупинення наказу відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану, а також є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командувачем військової частини в майбутньому, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
За таких обставин, зважаючи на те, що пунктом 10 частини 3 статті 151 КАС України передбачена пряма заборона у забезпеченні позову щодо заборони зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, суд не вбачає наявності обставин для застосування заходів забезпечення позову, а тому суд дійшов переконання, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 248, 311, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №260/3934/24.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Ніколін
судді З. М. Матковська
О. Б. Заверуха