13 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 461/57/25 пров. № А/857/4703/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року, головуючий суддя - Мироненко Л.Д., ухвалене у м. Львів, повний текст якого складено 17.01.2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про зміну стягнення за постановою у справі про порушення митних правил,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просив змінити захід стягнення накладений на нього постановою заступника Львівської митниці Хомутянського В.В. у справі про порушення митних правил №1446/20900/24 від 19.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за ознаками ч. 2 ст. 471 Митного Кодексу України.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що оспорювана постанова є незаконною в частині обґрунтованості розміру накладеного стягнення, оскільки ґрунтується на неналежних та доказах. Вказав, що необхідна для проведення експертизи (якою була визначена вартість переміщуваних товарів) процедура відбору зразків, фактично, не була проведена. З огляду на це, основою для експертизи були відомості, отримані не у встановленому законом шляхом. Експертиза не містить відомостей про фактурну вартість товару, що його ввозив позивач на митну територію України 17.11.2024 року, а тому, цей висновок СЛЕД Держмитслужби не може вважатися допустимим доказом.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; змінено захід стягнення накладеного на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, постановою заступника начальника Львівської митниці Державної митної служби України Хомутянського Віталія Володимировича від 19.12.2024 року із штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 33 189,84 грн. на штраф в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 8 721 (вісім тисяч сімсот двадцять одна) грн. 81 коп.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Львівською митницею правомірно винесено постанову про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладено стягнення в розмірі передбаченому законодавством.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича від 19.12.2024 року у справі про порушення митних правил № 1446/20900/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст. 471 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30% відсотків вартості переміщуваних товарів, в сумі 33189,84 грн.
Відповідно до вказаної постанови 17 листопада 2024 року близько 09 годин 46 хвилин в зону митного контролю в напрямку руху «в'їзд в Україну», смугою руху «зелений коридор» пункту пропуску «Краковець-Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «RENAULT MASTER», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » під керуванням громадянина ОСОБА_1 . При здійсненні митного контролю транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню.
Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів. де під час проведення митного огляду автомобіля було виявлено товар, а саме:
1) Шини з дисками із ознаками використання ТМ «Pireli P Zero Winer» розміром 295/30 R 21 у кількості 2 шт., рік випуску 10 місяць 2022 код УКТЗЕД:4011;
2) Шини з дисками із ознаками використання ТМ «Pireli P Zero Winer» розміром 265/35 R 21 у кількості 2 шт., рік випуску 11 місяць 2022 код УКТЗЕД:4011. Товар переміщувався без приховування в багажному відділенні автомобіля.
ОСОБА_1 у письмовому пояснені зазначив, що даний товар придбав для себе. Документів, що підтверджують факт придбання та вартість товару не надав. Товари, що не перевищували неоподатковувану норму для громадян та особисті речі були пропущені на митну територію України.
Висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 13.12.2024 року №1446/20900/24 загальну вартість товару визначено на рівні 110 632,80 грн.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до рахунку-фактури №16/11/24 від 16.11.2024 року, наданого компанією Тесла Сервіс (переклад міститься в матеріалах справи) загальна вартість придбаного ОСОБА_1 товару (який згодом останній перемістив через кордон) становить 2902,80 польських злотих, що станом на день ввезення товару на митну територію України (17.11.2024 року) становило 29 072,70 грн.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вартість переміщуваного ОСОБА_1 через митний кордон товару становила 29 072,70 грн., а відтак розмір стягнення у виді штрафу повинен становити 8 721,81 грн. (29072,7 грн х 30%), який не буде надмірним тягарем для позивача та буде справедливим балансом між публічним інтересом і ступенем втручання у право мирного володіння майном і відповідатиме фактично встановленим обставинам справи.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 7 КУпАП закріплена гарантія, відповідно до якої, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною першою статті 489 МК України визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Згідно дефініції, наведеної у п.8 ч.1 ст.4 МК України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).
З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч.8 ст.264 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.266 МК України, декларант зобов'язаний :
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант (ч.4 ст.266 МК України).
Згідно ч.8 ст.374 МК України, товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, а також товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що зібраними у справі доказами підтверджуються, що позивач вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений МК України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України, чим порушив встановлений ст.ст.257-258 цього Кодексу порядок декларування переміщуваних через митний кордон товарів.
Відповідно до ч.2 ст.471 МК України, недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.357 МК України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.515 МК України, експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
Відповідно до ч.2 ст.515 МК України, експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Згідно ст.516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.
Матеріалами справи підтверджується, що в день вчинення порушення митних правил посадовій особі митниці не було надано будь-яких документів щодо вартості на переміщуваний товар, то в порядку ст.516 МК України в справі було призначено експертизу та в межах ст.515 МК України експертом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України було встановлено вартість предметів правопорушення.
Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби №18 від 23.10.2019 року, у редакції наказу №29 від 12.11.2019 року (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.
З огляду на вищевказане, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи з визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» №2658-ІІІ від 12.07.2001 року.
Відтак, колегія суддів зазначає, що висновок експерта проведений уповноваженим органом, відповідає вимогам закону, є належним та допустимим доказом у справі про порушення митних правил.
Експерти СЛЕД Держмитслужби здійснюють товарознавчу експертизу із визначенням вартості товарів, оформлення експертних висновків відповідно до вимог МК України, підзаконних нормативно-правових актів, з урахуванням особливостей щодо методичного регулювання оцінки майна, визначених Законом №2658, Національним стандартом №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.03.2009 року, методиками та методичними рекомендаціями, затвердженими Міністерством юстиції України тощо.
В основу визначення розміру штрафних санкцій відповідачем покладено висновок №142000-3400-0483 від 13.12.2024 року Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, відповідно до якого загальна вартість вилучених предметів в справі про порушення митних правил № 1446/20900/24 становить 110632,80 грн.
Також у висновку СЛЕД Держмитслужби зазначено, що огляд товарів проводився за місцем його зберігання на складі Львівської митниці.
Із наведених норм апеляційний суд встановив, що експертиза для визначення вартості незадекларованих товарів проводиться в межах справи про адміністративне правопорушення і є доказом по справі. Така експертиза не є судовою експертизою, а тому на неї не поширюються вимоги, зокрема, про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Водночас, згідно із цими нормами, особа, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил вправі провести незалежну експертизу за власний рахунок.
Тому, апеляційний суд відхиляє доводи позивача про те, що висновок експерта №142000-3400-0483 від 13.12.2024 року є неналежним доказом у справі.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно письмових пояснень, позивач підтвердив факт відсутності у нього документів на підтвердження вартості товару.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування методу визначення товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до ст. 49, 368 МК України, в даному випадку вірно відповідачем не застосовувалась.
Відтак, доданий до адміністративного позову інвойс є неналежним доказом у справі, оскільки такий не надавався під час здійснення митного контролю товарів.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач правомірно прийняв постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити, рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року у справі №461/57/25 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич
Повний текст постанови складено 13.03.2025 року.