13 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4692/24 пров. № А/857/22210/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 140/4692/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Мачульський В.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся у Волинський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також відповідач, податковий орган), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №8233/03-20-24-06 від 11.04.2024;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Волинській області нарахувати ОСОБА_1 податкову знижку згідно з підпунктом 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи (від 13.10.2023 зареєстровану в ДПС під №2804 від 19.10.2023) за 2022 рік.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки контролюючого органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положення чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 разом з декларацією були надані усі документи, підтверджуючі витрати для надання податкової знижки у відповідності до вимог положень пп.166.2.1 ст. 166 Податкового кодексу України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №8233/03-20-24-06 від 11.04.2024.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Волинській області нарахувати ОСОБА_1 податкову знижку згідно з підпунктом 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України відповідно до податкової декларації за №2804 від 19.10.2023 про майновий стан і доходи за 2022 рік.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,00 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що умовою для підтвердження декларантом понесених витрат для цілей здобуття освіти відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України для включення до складу податкової знижки має не лише документ, що засвідчує Факт сплати грошового зобов'язання (квитанція, платіжне доручення, фіскальний чек тощо), але і правову підставу понесення таким декларантом, зокрема його розмір, строки сплати тощо
Зазначає, що з метою використання права на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу, за наслідками звітного податкового року платник податку може включити фактично здійснені ним витрати у вигляді суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, підтверджені відповідними документами, зокрема, копією договору, що ідентифікує заклад освіти - надавача послуг і здобувала освіти - отримувача послуг (його законного представника) та/або юридичну чи фізичну особу, яка здійснює оплату.
Просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що твердження відповідача, про те, що податковим органом було відмовлено позивачу про включення до складу податкової знижки суму коштів через відсутність копії договору не відповідає дійсності. Вказує, що в акті перевірки податковим органом зазначено, що відвудування басейну не є одним з перелічених ним видів освіти, тому відшкодуванню не підлягає.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.10.2023 ОСОБА_1 з метою отримання податкової знижки, разом з податковою декларацією про майновий стан та доходи та додатком Ф3 звернувся до Ківерцівської ДПІ Головного управління ДПС у Волинській області із заявою до якої додано пакет документів (а.с.8-13).
ГУ ДПС у Волинській області проведена камеральна перевірка податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік (від 19.10.2023 № 2804), поданої ОСОБА_1 , за результатами якої, на підставі документів доданих до декларації, встановлено, що ОСОБА_1 до податкової знижки включено витрати понесені ним, зокрема, на оплату послуг з відвідування басейну дітей на загальну суму 5220,00 грн. про що зазначено в акті від 20.11.2023 № 19256/03-20-24-06 (а.с.58-60).
ГУ ДПС у Волинській області, складено та вручено ППР форма «ПС» від 18.12.2023 № 17902/03-20-24-06/2962104699, в якому визначена сума завищення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету у розмірі 939,60 грн. (а.с.61-62).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до ДПС України із скаргою, в якій просив визнати його протиправним та скасувати (а.с.63-67).
Рішенням про результати розгляду скарги №4504/6/99-00-06-01-03-06 від 20.02.2023 скаргу задоволено та зобов'язано ГУ ДПС у Волинській області винести нове податкове повідомлення-рішення згідно вимог законодавства (а.с.68-70).
На виконання рішення ДПС України, ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржуване ППР №8233/03-20-24-06 від 11.04.2024 (а.с.72).
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Волинській області №8233/03-20-24-06 від 11.04.2024 є необґрунтованим та прийнятим не у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України заначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п.п. «а» п. 30.9 ст. 30 ПК України податкова пільга надається шляхом податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору.
Порядок адміністрування податку на доходи фізичних осіб встановлений розділом ІV ПК України.
Статтею 162 ПК України передбачено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Згідно з п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Відповідно до п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України).
Згідно п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для отримання податкової знижки платник податків має понести витрати протягом звітного податкового року на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою.
Пунктом 166.4 ст. 166 ПК України встановлені обмеження права на нарахування податкової знижки.
Згідно з п. 166.4 ст.166 ПК України податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.
Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу.
Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Пунктами 179.1, 179.5 ст. 179 ПК України установлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.179.8 ст.179 ПК України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
З метою використання права на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року платник податку може включити фактично здійснені ним витрати у вигляді суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, підтверджені відповідними документами, зокрема, копією договору, що ідентифікує заклад освіти - надавача послуг і здобувача освіти - отримувача послуг (його законного представника) та/або юридичну чи фізичну особу, яка здійснює оплату.
Апеляційний суд звертає увагу, що за результатами камеральної перевірки податковим органом складено акт від 20 листопада 2023 року №19256/03-20-24-06, в якому останній зазначив, що ОСОБА_1 було подано податкову деклараціюпро майновий стан і доходи за 2022 рік № 2804 від 19.10.2023, як особи, що заявляє право на податкову знижку. Податковий орган зазначив, що фактично здійснені витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки такі не входять до переліку видів освіти, що передбачені положеннями пункту 164.6 статті 164 ПК України.
В контексті зазначеного, колегія судді звертає увагу, що як підтверджується матеріалами справи, діти позивача ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) відвідують позашкільні заклади освіти, а саме: Комунальний заклад «Луцька музична школа №3» та Комунальний заклад «Спеціалізована дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради».
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Комунальний заклад «Луцька музична школа №3» та Комунальний заклад «Спеціалізована дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради» є закладами позашкільної освіти та надають послуги з неформальної освіти згідно закону України «Про позашкільну освіту», засновниками вищевказаних закладів є Луцька міська рада.
Основним видом діяльності Комунального закладу «Луцька музична школа №3» згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД) є код: 85.52 «освіта у сфері культури» (основний) та видом діяльності Комунального закладу «Спеціалізована дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради» згідно КВЕД є код: 85.51 «освіта у сфері спорту та відпочинку» (основний), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-29).
Відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України «Про освіту», «Про позашкільну освіту» із змінами та доповненнями.
Згідно ст. 1 Закону України «Про позашкільну освіту» система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи; інші суб'єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наданих з Декларацією документів вищезгадані заклади надають послуги саме з позашкільної освіти та згідно з даними з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами їх економічної діяльності є саме освітня діяльність за класом КВЕД 85.51 та 85.52.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає безпідставними висновки, наведені податковим органом в акті про результати камеральної перевірки від 20 листопада 2023 року, щодо відсутність пістав для вішкодування фактично здійснених протягом звітного податкового року позивачем витрат.
Крім цього, скаржник мотивує вимоги апеляційної скарги тим, що позивачем не надано копії договорів укладених з Комунальним закладом «Луцька музична школа №3» та Комунальним закладом «Спеціалізована дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради», у зв'язку з чим, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до позовної заяви позивачем долучено копії платіжних документів та підтвердження оплати наданих ними послуг, виписки з ЄДР з відповідними видами діяльності, в той час як обов'язковість надання договорів не передбачена.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Волинській області №8233/03-20-24-06 від 11.04.2024 є необґрунтованим та прийнятим не у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню.
Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління ДПС у Волинській області нарахувати ОСОБА_1 податкову знижку згідно з підпунктом 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України відповідно до податкової декларації за №2804 від 19.10.2023 про майновий стан і доходи за 2022 рік.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 140/4692/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник