про повернення заяви про забезпечення позову
12 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/8564/24 пров. № А/857/2427/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.М.
розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №260/8564/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив поновити його конституційні права та свободи.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії. Роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства. Роз'яснено позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
07.03.2025 (зареєстрована судом 10.03.2025) ОСОБА_1 звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд вчинити дії по забезпеченню позову всебічного розгляду порушених прав, норм законодавства:
1. Зупинити дію індивідуального акта ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобілізаційного розпорядження від 20 грудня 2024 року у частині яка стосується позивача, яке було вчинено у наслідок попередніх оспорюваних дії відповідача і має наслідками порушення прав позивача. Обґрунтуванням його необхідності є забезпечення права позивача на суд та забезпечення можливості позивача здійснювати його обов'язки щодо здійснення постійного догляду за інвалідом другої групи (дядьком позивача);
2. Зупинити дію індивідуального акта ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме наказу по особовому складу про зарахування позивача в команду на відправку № (наразі не відомо) до військової частини НОМЕР_1 від 20 грудня 2024 року у частині яка стосується позивача, яке було вчинено у наслідок попередніх оспорюваних дії відповідача і має наслідками порушення прав позивача. Обґрунтуванням його необхідності є забезпечення права позивача на суд та забезпечення можливості позивача здійснювати його обов'язки що до здійснення постійного догляду за інвалідом другої групи (дядьком позивача);
3. Зупинити дію індивідуального акта ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме повістки на відправку із зарахуванням до військової частини НОМЕР_1 від 20 грудня 2024 року у частині яка стосується позивача, яке було вчинено у наслідок попередніх оспорюваних дії відповідача і має наслідками порушення прав позивача. Обґрунтуванням його необхідності є забезпечення права позивача на суд та забезпечення можливості позивача здійснювати його обов'язки що до здійснення постійного догляду за інвалідом другої групи (дядьком позивача);
4. Заборонити Національній поліції України вчиняти бездіяльність стосовно поданих позивачем заяв про порушення його прав (доказ відправки додано). Обґрунтуванням його необхідності є забезпечення прав позивача закріплених Конституцією України та забезпечення можливості позивача здійснювати його обов'язки що до здійснення постійного догляду за інвалідом другої групи (дядьком позивача);
5. Заборонити Державному бюро розслідувань вчиняти бездіяльність стосовно поданих позивачем заяв про порушення його прав. Обґрунтуванням його необхідності є забезпечення прав позивача закріплених Конституцією України та забезпечення можливості позивача здійснювати його обов'язки що до здійснення постійного догляду за інвалідом другої групи (дядьком позивача);
6. Заборонити Державному бюро розслідувань вчиняти дії по позбавленню волі позивача до розгляду у суді справи. Обґрунтуванням його необхідності є забезпечення прав позивача закріплених Конституцією України та забезпечення можливості позивача здійснювати його обов'язки що до здійснення постійного догляду за інвалідом другої групи (дядьком позивача).
Позивач вважає зазначені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами і забезпечать права позивача на суд, а також не порушують права інших осіб.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом спору є незаконне затримання і незаконне утримання під час прийняття позивача на публічну службу і вжиття заходів забезпечення позову є наслідки їх невжиття, а саме незаконна мобілізація із втратою здоров'я або життя, неможливість здійснювати постійний догляд за інвалідом другої групи (дядьком позивача - докази догляду додаю), можливе необґрунтоване кримінальне переслідування позивача, невжиття заходів по поновленню порушених прав позивача правоохоронними органами виконавчої гілки влади України.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про забезпечення позову, суд вважає, що така підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав.
Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову унормовано статтею 152 КАС України, відповідно до частини першої якої визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (ч.3 ст.152 КАС України)
Як видно із змісту поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову, така містить зазначення відповідачами у справі Кам'янське районне управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Державне бюро розслідувань. Однак, відповідно до поданого позову відповідачем зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, у заяві про забезпечення позову на виконання пункту 2 частини 1 статті 152 КАС України не зазначено сторону - відповідача згідно поданої позовної заяви.
Таким чином колегія суддів констатує, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.152 КАС України.
Відповідно до частини 7 статті 154 КАС України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне вказати, що статтею 153 КАС України визначено порядок подання заяви про забезпечення позову.
Так, згідно частини першої статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Аналіз наведених правових норм дає суду підстави вважати, що заява про забезпечення позову подається до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, як до суду першої інстанції до подання позовної заяви або одночасно з пред'явленням позову. Також може бути подана відповідна заява до до суду, у провадженні якого перебуває справа, після відкриття провадження у справі.
У цій же справі суд не постановляв ухвалу про відкриття провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Протиправність рішення дій чи бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів. Сам же по собі факт прийняття відповідачем рішення чи вчинення дій, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення/дія є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Тобто, наведені вище питання можуть бути розглянуті судом, як судом першої інстанції, до подання позовної заяви або під час подання такої до суду.
Разом з тим, у вказаній справі судом першої інстанції постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, яка є предметом апеляційного розгляду.
Колегія суддів доходить висновку, що наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті позовних вимог, а тому на даній стадії розгляду справи не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції для формування висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими ст. 150-151 КАС України.
За наведеного заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не може бути розглянута судом апеляційної інстанції по суті її вимог, відтак підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись ст.ст. 150, 152, 153, 154, 243, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 від 07.03.2025 про забезпечення позову в адміністративній справі №260/8564/24 - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль