13 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/238/24 пров. № А/857/4311/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року, головуючий суддя - Шумей М.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДКС України, в якому просив встановити бездіяльність Державної казначейської служби України з питань виконання рішення від 25.08.2022 року в справі № 343/387/22 протиправною; зобов'язати Державну казначейську службу України виконати судове рішення від 25.08.2022 року в справі №343/387/22; достягнути на користь ОСОБА_1 невиконаного до 22.02.2023 року грошового зобов'язання держави в розмірі 34 328,91 грн. - інфляційних витрат та 32 081,00 грн. - 3% річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що бездіяльність Державної казначейської служби України з питань виконання рішення від 25.08.2022 року в справі №343/387/22 є протиправною.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано бездіяльність Державної казначейської служби України з питань виконання рішення від 25.08.2022 року в справі №343/387/22 протиправною; зобов'язати Державну казначейську службу України виконати судове рішення від 25.08.2022 року в справі № 343/387/22; достягнуто на користь ОСОБА_1 невиконаного до 22.02.2023 року грошового зобов'язання держави в розмірі 34 328,91 грн - інфляційних витрат та 32 081,00 грн - 3% річних.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ДКС України оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що казначейство на виконання пункту 39 Порядку № 845, у межах одного місяця з дня надходження виконавчого документа у справі №300/238/24 подало до Мінфіну пропозиції щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504030 (у зв'язку із неможливістю здійснення безспірного списання коштів через недостатність асигнувань у Законі про Державний бюджет України на поточний рік).
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Долинським районним судом Івано-Франківської області прийнято рішення від 25.08.2022 року, яким стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування втраченого заробітку 101626 (сто одну тисячу шістсот двадцять шість) гривень 88 коп.; стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 22000 (двадцять дві тисячі)гривень 00коп. суми, сплачені ним у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.; стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1100000 (один мільйон сто тисяч) гривень моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп. витрат за надання правової допомоги при розгляді даної справи.; в решті позовних вимог відмовлено.
01 листопада 2022 Івано-Франківський апеляційний суд наведене вище рішення залишив без змін, тобто з цього моменту розпочалася стадія його виконання.
22 листопада 2022 Державна казначейська служба України через Івано-Франківське головне управління отримала від ОСОБА_1 відповідну заяву, копії паспорта та довідки про РНОКПП, а також банківські реквізити на які судове рішення слід виконати.
Отже, позивач на свій банківський рахунок мав отримати з Державного бюджету 101626, 88 + 22000 + 1100000 + 6000 = 1 223 632,88 грн., проте дані виплати так і не отримав.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не отримав кошти, які за вищезазначеним рішенням суду стягнуті на його користь з Державного бюджету України, через що дії відповідача є протиправними.
Такі висновки суду першої інстанції частково відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі та по тексту - Порядок №845).
Відповідно до пункту 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Зміст зазначеного пункту кореспондується із положеннями абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.
Пунктом 35 Порядку №845 визначено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.
У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п'яти робочих днів після надходження документів про їх надходження. (пункт 36 Порядку №845).
Відповідно до пункту 38 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
Згідно з пунктом 39 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.
Судом встановлено, що 22 листопада 2022 року Державна казначейська служба України через Івано-Франківське головне управління отримала від ОСОБА_1 відповідну заяву, копії паспорта та довідки про РНОКПП, а також банківські реквізити на які судове рішення слід виконати.
До матеріалів справи долучена копія листа Казначейства на адресу Міністерства фінансів України від 01.12.2022 року №5-05-1-05/17241 із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030.
Тобто, Казначейство на виконання пункту 39 Порядку № 845, у межах одного місяця з дня надходження виконавчого документа у справі № 300/238/24 подало до Мінфіну пропозиції щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504030 (у зв'язку із неможливістю здійснення безспірного списання коштів через недостатність асигнувань у Законі про Державний бюджет України на поточний рік).
Таким чином, відповідачем направлявся до Міністерства фінансів України лист із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 у строк, передбачений пунктом 39 Порядку №845, що свідчить про відсутність бездіяльності з боку відповідача.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 17.11.2021 року у справі №120/4766/21-а, від 24 жовтня 2024 року у справі №120/4764/21-а.
В матеріалах справи також наявні й інші листи (пропозиції) Казначейства на адресу Мінфіну, надіслані згідно з пунктом 39 Порядку № 845 за період грудень 2022 - червень 2024 року (тобто актуальні безпосередньо на час розгляду справи місцевим судом).
Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності дій відповідача в частині невиконання рішення від 25.08.2022 року в справі № 343/387/22, та зобов'язання вчинити дії щодо його виконання, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині достягнути на користь ОСОБА_1 невиконаного до 22.02.2023 року грошового зобов'язання держави в розмірі 34 328,91 грн. - інфляційних витрат та 32 081,00 грн. - 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 4 ст. Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 зазначає, що ЦК України, прийнятий 16 січня 2003 року, набрав чинності 1 січня 2004 року, тоді як Закон № 4901-VI був прийнятий 5 червня 2012 року та набрав чинності 1 січня 2013 року. Стаття 625 ЦК України діє у незмінній редакції з часу набрання чинності цим кодексом. Так само незмінним залишається припис частини першої статті 5 Закону № 4901-VI, який не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів.
Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроєкт розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проєктом закону про внесення змін до ЦК України (частини перша та друга статті 4 ЦК України).
Оскільки парламент прийняв Закон № 4901-VI після ЦК України, то його приписи не мають суперечити приписам зазначеного кодексу. Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 року у справі №160/1004/22 дійшов висновків, що у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відтак, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав.
Таким чином, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми ст. 625 ЦК України.
З огляду на те, що позивач не отримав кошти, які за рішенням суду стягнуті на його користь з Державного бюджету України, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України.
Відтак правильним є висновок суду попередньої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції частково відповідають обставинам справи, через що судове рішення в частині позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового в цій частині, яким в задоволенні позовних слід відмовити, в решті рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року у справі №300/238/24 в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Державної казначейської служби України з питань виконання рішення від 25.08.2022 року в справі № 343/387/22 протиправною та зобов'язання Державну казначейську службу України виконати судове рішення від 25.08.2022 року в справі № 343/387/22 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич