Справа № 686/2827/25
Головуючий у 1-й інстанції: Павловська А.А.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
13 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Литвин Д. С.,
представника позивача: Гладія В.С.
представника відповідача: Крупінської Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України,
В січні 2025 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом до відповідача, в якому просить продовжити строк затримання відповідача у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, строком на шість місяців. Обґрунтовує позов тим, що відповідач перебуває у зазначеному пункті тимчасового перебування на підставі рішення суду від 08.08.2024 і 08.02.2025 закінчується термін його утримання. На теперішній час неможливо отримати будь-яку інформацію з країни громадянської належності відповідача, а також у відповідача відсутні документи, які б надавали право відповідачу на самостійний перетин кордону, водночас в разі наявності його згоди його може бути видворено з огляду на надання ДПС України позивачеві дозволу на одноразовий перетин відповідачем кордону, тому виникла потреба у даному позові.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2025 року позов задоволено частково:
-продовжено строк затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на три місяці.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08.08.2024 у справі № 686/21816/24, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданим відділом внутрішніх справ багратіонівського району, калінінградської області, російська федерація, 11.03.2004 року.
ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання не документований, із заявами про продовження строку перебування, оформлення дозволу на імміграцію, визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, а також набуття громадянства України не звертався.
28.07.2022 Чемеровецьким сектором УДМС у Хмельницькій області відносно ОСОБА_1 на підставі ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Відповідно до даного рішення ОСОБА_1 зобов'язано в строк до 26.08.2022 залишити територію України.
06.08.2024 УДМС у Хмельницькій області щодо відповідача було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Законних підстав для подальшого перебування ОСОБА_1 на території України немає.
Відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту.
Крім того, останній не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Доказів протилежного суду не надано.
З огляду на те, що відповідач незаконно перебуває в Україні та є всі обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від добровільного виїзду, суд вважав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, внаслідок чого ухвалив затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 для забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріали справи місять такі докази вжитих позивачем заходів впродовж вище вказаного шестимісячного строку.
07.11.2024 до УДМС у Хмельницькій області надійшов лист з Волинського ПТПІ, в якому зазначено, що адміністрацією було проведено бесіду із відповідачем, він співпраці не сприяє та не бажає повертатися до країни громадянської приналежності.
У зв'язку з актом відкритої військової агресії російської федерації проти України та запровадженням правового режиму воєнного стану, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, а діяльність посольства та консульських установа держави-агресора на території України припинена. В зв'язку з чим на даний час унеможливлено звернення до посольств та консульських установа країни громадянської належності відповідача для підтвердження його особи, а також оформлення йому офіційних документів, які надають право на виїзд з території України.
27.11.2024 Управлінням до Товариства Червоного Хреста України та Міжнародної організації з міграції (МОМ) було направлено листи з проханням сприяння в ідентифікації та документуванні свідоцтвом на повернення відповідача до країни громадянської приналежності.
Згідно з відповіддю Товариства Червоного Хреста від 20.12.2024 рекомендовано з зазначеним питанням звернутися до МКЧХ в Україні, яке на думку Товариство Червоного Хреста може посприяти в даному питанні.
03.01.2025 Управління звернулося з листом до Міжнародного Комітету Червоного Хреста з проханням у сприянні документування свідоцтвом на повернення відповідача. Відповідь на даний час не надійшла.
Крім того, 10.12.2024 УДМС у Хмельницькій області звернулося листом до Державної прикордонної служби України про надання дозволу відповідачу на виїзд з території України під час примусового видворення.
Згідно з відповіддю від 11.12.2024 Державної прикордонної служби України позивача повідомлено, що відповідачу надано одноразовий дозвіл на виїзд з території України за паспортом громадянина російської федерації.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі по тексту - Закон України №3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в'їзду в Україну та виїзду з України таких осіб.
Згідно з ч.3 ст.3 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про припинення дії Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про безвізові поїздки громадян України і російської федерації та застосування деяких міжнародних договорів України з російською федерацією" від 17.06.2022 №692 на період до припинення дії Угоди, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, відповідно до статті 6 такої Угоди зупинено дію статей 1 і 2 Угоди в частині можливості громадян російської федерації в'їжджати, виїжджати, прямувати транзитом, перебувати і пересуватися територією України без віз на підставі документів, зазначених у пунктах 2, 3, 4, 6 і 8 переліку документів громадян російської федерації для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, наведеного в Додатку 1 до Угоди.
Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Згідно з ч.1 статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Частиною 11 ст.289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Відповідно до ч.12 ст.289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.04.2022 року у справі №522/17369/21 нормою ч.13 ст.289 КАС України регламентовано дві умови, наявність хоча б однієї з яких надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців), а саме: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Наведене вище також було викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №743/1046/20.
Отже, законодавством визначено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності.
Як видно з матеріалів справи, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08.08.2024 у справі № 686/21816/24, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданим відділом внутрішніх справ багратіонівського району, калінінградської області, російська федерація, 11.03.2004 року.
У матеріалах справи відсутні докази, що вказаний паспорт не був дійсний станом на момент затримання відповідача.
Тобто особа відповідача ідентифікована.
Отже, позивачем не доведено та не підтверджено неможливість ідентифікувати відповідача при наявності у останнього паспорта громадянина Російської Федерації.
Матеріалами справи не спростовується, що відповідач виявив своє бажання співпрацювати з органами міграційної служби під час процедури його ідентифікації.
Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи встановлено, що позивачем не долучено до матеріалів справи підтвердження, що ним вживалися заходи, направлені на проведення з відповідачем співбесіди та з'ясування намірів останнього співпрацювати з представниками міграційної служби щодо питання його видворення з України.
В даному випадку відсутність співпраці з боку іноземця (відповідача) під час процедури його ідентифікації не встановлено з матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції враховує, що положеннями ст.289 КАС України загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців. При цьому орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У кожному випадку позивач зобов'язаний довести наявність чи відсутність підстав для продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, також позивачем зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи те, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, можливе лише за наявності таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для продовження терміну тримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, установлених законом, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, рішення суду необхідно скасувати з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2025 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про продовження строку затримання ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.