23 серпня 2024 рокуСправа №160/15641/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (далі - ТОВ “АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ», позивач) через свого представника звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110150/2023/000069/2 від 17.11.2023 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із вказаним рішенням вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та після усунення недоліків прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» з метою митного оформлення товарів «тканини полотняного переплетення, неворсові, вибілені, невибивні, повністю (100%) виготовлені з комплексних текстурованих синтетичних (поліефірних) ниток; тканина без покриття, просочення, дублювання, які сприймаються неозброєним оком подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №23UA110150016642U6.002 від 17.11.2023.
Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення вартості товару - зі ціною договору та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України, зокрема: контракт №13/07 від 13.07.2023року; специфікацію №8 від 07.09.2023 року; додаткову угоду №1 від 01.08.2023 року до контракту; комерційну пропозицію б/н від 07.09.2023 року; комерційний інвойс MD20230907 від 07.09.2023 року; пакувальний лист б/н від 07.09.2023р; договір перевезення від 09.11.2023 року №024; договір перевезення від 20.06.2023 року №20/06/2023; договір перевезення від 01.02.2021 року №377336; договір перевезення від 03.05.2023 №823; ЦМР 417030-1 від 10.11.2023 року; Коносамент NGB83254A від 13.09.2023 року; рахунок-фактура №575 від 13.11.2023р; рахунок-фактура №576 від 13.11.2023р; Довідку про транспортні витрати від 13.11.2023 року; сертифікат якості від 07.09.2023р б/н; Сертифікат про походження товару C23MA1WHUBY00015 від 07.11.2023 року; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД 23UA11000000076-KT від 19.09.2023 року; Копія митної декларації країни відправлення 223120230003212915 від 17.11.2023 року.
17.11.2023 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000069/2 та відмовлено у прийнятті митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000426 від 17.11.2023 року.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування, а саме: відповідно до пункту 2.2 контракту від 13.07.2023 №13/07 ціна та умови оплати товару, що постачається, узгоджуються Сторонами у додаткових угодах (специфікаціях). Згідно пункту 2.3 сторони погоджуються, що форма оплати по цьому контракту для здійснення поставок товарів - передоплата шляхом банківського переказу на рахунок Продавця. У специфікації від 07.09.2023 №8 відсутні відомості щодо умов оплати товару. Додатковою угодою від 01.08.2023 №l до контракту Сторони погодились, що умови оплати по інвойсу - 100% оплата на розрахунковий рахунок Продавця впродовж 120 днів з дня замитнення і відвантаження товару. Згідно пункту 2.1 дана Угода вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і є невід?ємною частиною основного Контракту. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (частина 2 статті 53 МКУ). Відповідно до відомостей документів, наданих до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB SHANGHAI, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів, за терміном FOB продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Покупець зобов?язаний за свій рахунок укласти договір на перевезення товару. Згідно відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування - 196130 грн. Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», при заповненні графи 20 декларації митної вартості зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту Відповідно до відомостей рахунку від 13.11.2023 №576, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: Морське перевезення за маршрутом: Shanghai, КИТАЙ - Gdansk, ПОЛЬЩА - 46846,80 грн.; Транспортно-експедиційні послуги за межами державного кордону України - 41420,20 грн; експедиторська винагорода на митній території України - 1 719,00 грн. Загальна сума витрат (з ПДВ) - 90329,80 грн. У рахунку від 13.11.2023 №576 відсутні відомості щодо території надання транспортно-експедиційних послуг у розмірі 41420,20 грн. Відповідно до відомостей рахунку від 13.11.2023 №575, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: міжнародне автоперевезення за маршругом м.Гданськ (Польща) - м/п Шегині - 107863,00 грн; міжнародне автоперевезення за маршрутом - м/п Шегині - м.Дніпро - 52340,00 грн; транспортно-експедиційне обслуговування на митній теригорії України - 2833,33 грн. Загальна сума витрат (з ПДВ) - 163603,00 грн.
Відповідно до відомостей графи 25 ЕМД вид транспорту на кордоні - Автомобільний транспортний засіб. При цьому, згідно відомостей коносаменту від 13.09.2023 №NGB83254А оцінювана партія товару переміщувалась у 40-футовому контейнері MSKU1085672. У вищезазначених рахунках відсутні відомості щодо вартості витрат на розвантаження контейнеру та завантаження в автомобільний транспортний засіб. Вказані витрати не відображені у декларації митної вартості при здійсненні розрахунку числового значення митної вартості товарів. У рахунках від 13.11.2023 №575, від 13.11.2023 №576 визначена вартість експедиційних послуг як складова транспортних витрат лише на території України. Враховуючи визначений маршрут перевезення, відсутні відомості щодо вартості транспортно-експедиторського обслуговування на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, а саме за межами митної території України, що викликає обґрунтовані сумніви щодо включення експедиторської винагороди до витрат на транспортування оцінюваної партії товару, які є складовими митної вартості. Згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов?язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі - Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов?язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов?язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п. 4, 10 статті 58 МКУ), Податкового кодексу України (п. 190.1 статті 190) є обов?язковою для включення до бази оподаткування таких товарів.
Враховуючи виявлені невідповідності, неможливо здійснити перевірку числового значення транспортної складової митної вартості товару. Документальне підтвердження транспортних витрат - не надано.
Відповідно до відомостей копії митної декларації країн відправлення від 08.09.2023 №223120230003212915 з Китаю експортовано товар у контейнері MSKU1085672, кількістю вага бругто - 21700 кг, вага нетто - 21200 кг, 742 місця. У вказаній експортній відсутні реквізити контракту та/або рахунку-інвойсу, реквізити транспортного документу (273431813) не відповідають наданому коносаменту від 13.09.2023 №NGB83254A. Загальна вартість товарів - 53881,21 дол.США, що не відповідає задекларованій фактурній вартості - 59027,83 дол.США. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано».
З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари випущено у вільний обіг за митною декларацією №23UA110150016925U6 від 23.11.2023 року зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Таким чином, фінансові гарантії склали 385743,83 грн. з ПДВ та мита у розмірі 19 096,23 грн.
Не погодившись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу, встановлені ч.1 ст.7 Митного кодексу України.
Згідно із п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Пунктами 23, 24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів ст.ст.49, 50 Митного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України. документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин 1, 2 ст.54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу.
Приписами ст.337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.24 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За змістом вищенаведених норм митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті (ч.3 ст.54 МК України).
Згідноіз ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цьогоКодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст.55 Митного кодексу Українивизначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу(ч.3 ст.57 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 Митного кодексу України).
Відповідно до п.4 ст.57 Митного кодексу Україниу разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1ст.57Митного кодексу України.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно із ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.58 МК Українипередбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідачем митна вартість товарів була визначена за другорядним -резервним методом згідно з положеннями ст.64 МК України.
В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 5407510000 (товар №1 за ЕМД) «Тканини вибілені, полотняного переплетення, виготовлена з комплексних текстурованих ниток поліефіру, без просочення, дублювання та покриття, для виготовлення постільної білизни Мікрофайбер поліестровий, склад: поліестер розмір ширина рулону 220см, white color (80г/м2, поверхнева щільність 82+/-7г/м2) - Всього 15053м.розмір ширина рулону 220см, white color (90г/м2, поверхнева щільність 93+/-7г/м2», імпортованого за угодою з виробником, країна походження та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - CIF Gdynia, митне оформлення якого здійснено за самостійно заявленим резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 21.08.2023 № 23UA209230088391U8 (UA209230/2023/088391) за ціною - 5,53 дол.США/кг, що розраховується як 0,494381 дол.США/м2.
В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 5407540000 (товар №2 за ЕМД) «Тканина вибивна з 100% комплексних текстурованих поліефірних ниток, полотняного переплетення, без покриття та просочення», імпортованого за угодою з виробником, країна походження та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - СРТ Semenivka, митне оформлення якого здійснено за самостійно заявленим резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 18.07.2023 №23UA102020005618U4 (UA102020/2023/005618) за ціною - 5,54 дол. США/кг, що розраховується як 0,4937 дол.США/м2.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Таким чином, Дніпровська митниця не навела жодного доводу, з якого декларант не міг застосувати визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості придбаного позивачем оминувши інші другорядні (попередні) методи, які один за одним повинні застосовуватися при визначенні ціни ввезеного товару на митну територію України, які передують резервному.
Стосовно інших посилань відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд виходить з наступного.
ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 17.11.2023 №23UA110150016642U6 (№UA110150/2023/016642) заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код 4104 в гр.44) від 13.07.2023 №13/07 з «JANGSU HUATUO TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD.»
Пунктом 1.2. Контракту сторони погодили, що товар постачається в кількості (партіями) та на умовах узгоджених Сторонами в додаткових угодах (специфікаціях) до цього контракту, що є невід?ємною частиною цього контракту.
Відповідно до пункту 2.2 Контракту ціна та умови оплати товару, що постачається, узгоджуються Сторонами у додаткових угодах (специфікаціях).
На виконання умов Контракту Продавцем було виставлено Специфікацію №8 від 07.09.2023 року та рахунок-інвойс від 07.09.2023 №МD20230907 на суму 51'027,83 доларів США.
Специфікацією №8 від 07.09.2023 року не погоджено умови оплати, однак, вони були погоджені у Додаткові угоді №1 від 01.08.2023 року до Контракту, відповідно до умов якої оплати по інвойсу -100% оплата на розрахунковий рахунок Продавця впродовж 120 днів з дня замитнення і відвантаження товару.
Відповідно до консаменту №NGB83254А товар відвантажено 13.09.2023 року, тобто на момент митного оформлення в України, а саме 17.11.2023 року термін оплати за товар ще не настав.
Відповідно до п.3.3. Контракту поставка товару здійснювалася на умовах FOB Shanghai, Китай (Інкотермс 2011).
Згідно відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування -196 130 грн.
На підтвердження транспортних витрат надано наступні документи: договір перевезення від 09.11.2023 року №024; договір перевезення від 20.06.2023 року №20/06/2023; договір перевезення від договір перевезення від 01.02.2021 №377336; договір перевезення від договір перевезення від 03.05.2023 №823; рахунок-фактуру від 13.11.2023 року №575; рахунок-фактуру від 13.11.2023 року №576; довідку про транспортні витрати від 13.11.2023 року; коносамент від 13.09.2023 року №NGB83254А; ЦМР від 10.11.2023 року №417030-1.
Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 Nє599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, що підтверджують митну вартість можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідно до відомостей рахунку від 13.11.2023 №576, визначені наступні витрати транспортування оцінюваної партії товарів: Морське перевезення за маршрутом: Shanghai, КИТАЙ - Gdansk, ПОЛЬЩА - 46846,80 грн; Транспортно-експедиційні послуги за межами державного кордону України - 41420,20 грн; експедиторська винагорода на митній території України - 1 719,00 грн.
Рахунок-фактура від 13.11.2023 №576 містить інформацію про маршрут «Шанхай, Китай - Гданск, Польша) та має посилання на контейнер MSKU 1085672, який також міститься в ЦМР та Коносаменті, які надавалися до митного оформлення. Отже ці данні у повній мірі дають можливість визначити за яким маршрутом здійснювалося перевезення.
Відповідно до відомостей рахунку від 13.11.2023 №575, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: міжнародне автоперевезення за маршрутом м.Гданськ (Польща) - м/п Шегині - 107863,00 грн; міжнародне автоперевезення за маршрутом - м/п Шегині - м.Дніпро - 52340,00 грн; транспортно-експедиційне обслуговування на митній території України - 2833,33 грн.
Відповідно до Інкотермс 2010 умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту.
Тобто за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать б фактурна вартість товару, фрахт судна. При цьому, термін FOB не покладає на покупця обов'язку здійснювати обов'язкове страхування товару, це його право.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 зробив висновок, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Транспортно- експедиторське обслуговування погоджене тільки по території України, що жодним чином не протирічить діючому законодавству України та не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.
Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, виписка з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги фірми - виробника відповідно до положень ч.3 ст. 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані митним органом документи.
Щодо аргументів відповідача про те, що відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Наведений висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 та від 02.03.2021 у справі №380/842/20.
Згідно із пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Необхідність дотримання наведеного правила неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі №826/13139/15, від 22.07.2021 у справі №540/1918/20.
Проте суд наголошує, що в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, за певною митною декларацію без посилання на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Стосовно вищевказаних розбіжностей, встановлених митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було обґрунтовано взаємозв'язок між такими розбіжностями із складовими митної вартості заявленого до митного оформлення ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ».
З урахуванням фактичних обставин справи, суд робить висновок, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Відповідно до положень ст.53 Митного кодексу України декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.
Приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
З урахуванням наведеного вбачається, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідач під час судового розгляду не надав жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.
Отже, враховуючи правові позиції Верховного Суд та обставини справи, суд вважає, що в заявленому до розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.
Судом також враховано, що в спірному рішенні митним органом не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.
Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2статті 55 Митного кодексу Українищодо обґрунтованості прийнятих рішень.
Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.
Таким чином, суд робить висновок, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.
З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2023/000069/2 від 17.11.2023 року та наявність підстав для його скасування.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 6' 072грн. 60коп., сплата яких підтверджується платіжною інструкцією №8731 від 16.05.2024.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу, суд виходить з наступного.
Приписами ч.1 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зазначає, що у відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 7' 000,00 грн, у зв'язку з неспівмірністю та необґрунтованістю.
Дослідивши клопотання позивача про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд виходить з наступного.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви позивачем долучено:
- копію договору про надання правничої допомоги №27 від 13.05.2024 року;
- копію додаткової угоди №1 від 13.05.2024 року до договору про надання правничої допомоги №27 від 13.05.2024 року;
- копію рахунку на оплату №61 від 16.05.2024;
- копію платіжної інструкції №8736 від 16.05.2024;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №2834 від 21.08.2014 року, видане на ім'я Сергєєвої Майї Шаукатівни;
- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1285509 від 13.05.2024 року.
Судом встановлено, що зі змісту наданої суду копії договору про надання правничої допомоги №27 від 13.05.2024 року вбачається, що між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» та Адвокатським бюро «Майя Сергєєва та Партнери», в особі керуючої Сергєєвої Майї Шаукатівни укладено договір предметом якого є оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: №UA110150/2023/000069/2 від 17.11.2023 року.
Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 13.05.2024 року до договору про надання правничої допомоги №27 від 13.05.2024 року, сторони дійшли згоди, що гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: №UA110150/2023/000069/2 від 17.11.2023 року в суді першої інстанції та складає 7000 (сім тисяч) гривень.
Згідно п.3 вказаної додаткової угоди, оплата вартості послуг (гонорару) здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату.
На підтвердження вартості наданих послуг складено рахунок на оплату №61 від 16.05.2024 року.
Вказані послуги оплачені позивачем у сумі 7' 000грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №8736 від 16.05.2024 року.
Таким чином, позивачем до суду надано підтвердження сплати витрат на правову допомогу в межах даної справи на суму 7'000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛу справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Тобто, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.
Суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що додатково вказує на її малозначність.
Відтак, беручи до уваги норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, а також і зміст наданих послуг за вищенаведеним актом з описом наданих послуг, суд приходить до висновку, що визначення їх обсягу і розміру у загальній сумі 7' 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним з урахуванням наявної сталої правової позиції Верховного Суду з даного питання, тому з урахуванням наявності заперечення відповідача із розміром витрат на правничу допомогу, викладеною у відзиві, що розцінюється судом як клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 3' 000,00 грн.
Враховуючи викладене, на користь позивача слід стягнути з бюджетних асигнувань Дніпровської митниці витрати на правову допомогу в розмірі 3'000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110150/2023/000069/2 від 17.11.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, 49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (код ЄДРПОУ 38524231, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, Звенигородське шосе, буд. 1) судовий збір у розмірі 6' 072грн. 60коп. (шість тисяч сімдесят дві грн. 60 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3' 000грн. 00коп. (три тисячі гривень)
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова