Справа № 607/5183/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/123/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.4 ст.186 КК України
12 березня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
перекладача - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2025 року,-
Вказаною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу і задоволено клопотання прокурора і раніше обраний обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 2 місяців, тобто, до 00 год. 00 хв. 04 квітня 2025 року.
Суд мотивував своє рішення тим, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою не зникли та з плином часу не змінилися, оскільки є підстави вважати, що вона може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що вона обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину і раніше порушувала умови більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить застосувати до неї більш м'який запобіжний захід, мотивуючи тим, що вона може виконувати покладені на неї обов'язки за місцем реєстрації. Також, стверджує, що оскільки стадія слідства завершена, докази відкриті матеріалів в порядку ст.290 КПК України, вони вже зібрані та перебувають в органів слідства, то передбачених ст.177 КПК ризиків (спотворення доказів, тиск на свідків і потерпілу) вже не існує. Вказує, що постійне застосування ризику важкості покарання суперечить ст.62 Конституції України. Також зазначає, що у Державній установі УВП №26 вона перебуває вже 1 рік 3 місяці її стан здоров'я погіршився, потребує хірургічного втручання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і вважає ухвалу законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з'ясував наступне.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що на розгляді Тернопільського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №12022211040000345 від 14 березня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.4 ст.186 КК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 було застосовано під час досудового розслідування цього кримінального провадження, який надалі неодноразово продовжувався, востаннє до 13 лютого 2025 року
Однак, до спливу вказаного строку судове провадження завершити не вдалося і ухвалою від 06 лютого 2025 року суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 до 04 квітня 2025 року.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутні обставини, які би вказували на зменшення чи відсутність на даний час ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені при застосуванні відносно ОСОБА_7 цього запобіжного заходу.
При цьому, як видно зі змісту ухвали суду, було враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а тому усвідомлюючи міру покарання за вчинений нею злочин, вона може:
переховуватись від суду, оскільки не має постійного місця проживання та близьких родичів на території Тернопільської області та таким чином може створити передумови для уникнення від кримінальної відповідальності. Перебувала у розшуку в рамках даного кримінального провадження;
вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки неодноразово раніше судима, востаннє вироком Приморського районного суду від 02.05.2023 за ч.ч.2,3 ст.190 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік. Крім того, в провадженні судів перебуває кілька обвинувальних актів про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні умисних корисливих злочинів.
Наведені обставини в сукупності підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про те, що сукупність наявних ризиків, які є підставою для застосування запобіжних заходів, продовжують існувати і не зменшились, а тому на даний час відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Посилання обвинуваченої в апеляційній скарзі на те, що не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.1,5 ст.177 КПК України, а саме можливості обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи обвинуваченої про те, що її стан здоров'я погіршився і вона потребує хірургічного втручання колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не підтверджені жодними доказами. Також, відхиляючи ці твердження обвинуваченої колегія суддів враховує, що вони не можуть нівелювати наявність встановлених ризиків, а відповідно до ст.ст.7,11 Закону України “Про попереднє ув'язнення» в місцях попереднього ув'язнення відповідно до законодавства про охорону здоров'я організуються і проводяться медичний огляд осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, їх медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична робота.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 відповідає конкретним обставинам цього провадження та відомостям про особу обвинуваченої, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, в даному конкретному випадку переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, з урахуванням викладеного та інших встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою.
Порушень вимог КПК України, які могли би стати підставою для скасування ухвали суду, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст.404,419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2025 року про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді