Справа № 560/506/25
Провадження № 2-а/686/98/25
12 березня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Хараджі Н.В.,
за участю секретаря Польної Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Хмельницькому у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 серії №22706 від 06.12.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності останнього,-
встановив:
13.1.2025року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із вказаним позовом в якому просить:
- поновити строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) №22706 від 28.11.2024 р.про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) №22706 від 06.12.2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі судового збору.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 28.11.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач) був складений протокол про адміністративне правопорушення №622 за ст. 210 КУпАП (протокол не містить посилання про частину статті 210 яку було порушено), щодо ОСОБА_1 (далі - Позивач). Згідно позову позивач надіслав клопотання про закриття справи у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та проханням повідомити його про результати розгляду справи. 16.12.2024 р. відповідачем надано відповідь, що клопотання не містить підпису та дати, що не відповідає дійсності, на підтвердження додаю протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 06.12.2024. 06.12.2024 р. відбувся розгляд протоколу про адміністративне правопорушення та прийнято постанову №22706 (далі - Постанова) про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 статті 210 КУпАП. Відповідно до Постанови Позивачем порушено ч. 3 та п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів №1487, опис суті правопорушення у Постанові відсутній. Позивач отримав постанову від 06.12.2024 р. та повідомлення про відмову у долучені клопотання Позивача. Постанова містить інформацію, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних (офіцер запасу) від 01.10.2019 р., з чого Позивач приходить висновку, що у Відповідача є інформація про перебування Позивача на обліку військовозобов'язаних з 2019 р.Відповідно до ч. 1 статті 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 09.08.2019 р. - Взяттю на військовий облік призовників та військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу. Стаття 18 має положення про звільнення від призову на строкову військову службу особам яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу.Відповідно до положення абз. 10 п.2 ч.1 ст. 37 «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 05.01.2025 р. взяттю на військовий облік військовозобов'язаних які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
У позові зазначено, що відповідно до п. 1,2 Постанови №559 від 16 травня 2024 р. військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, утому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа». Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється) в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації). Відповідно до п. 9 Постанови №559 Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Від травня 2024 р. позивач подав та оновив дані засобами електронного кабінету військовозобов'язаного, що підтверджується відповідною відміткою: Дані уточнено вчасно. Відповідно до Примітки статті 210 КУпАП - Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2025 року вказаний адміністративний позов передано до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025 року адміністративний позов передано на розгляд судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Хараджі Н.В.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.02.2025 року даний адміністративний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін відкрито провадження по справі.
Позивач у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи не з'явився, однак на адресу суду надав заяву, в якій просив розгляд вказаного адміністративного позову проводити за його відсутності. Позовні вимоги підтримує.
Відповідач двічі викликався у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився. Своїм право на подачу відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що 28.11.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення №622 за ст. 210 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , на підставі якого 06.12.2024 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.
Згідно оскаржуваної постанови, вбачається, що 28.11.2024 року № 622 відносно військовозобов'язаного офіцера запасу ОСОБА_1 встановлено, що даний громадянин має при собі посвідчення про приписку до призовної дільниць з досягненням 25 років втратило свою чинність. П. 2 частини першої статті 37 3акону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на момент досягнення 27- річного віку позивачем) передбачено, що взяттю на військовий призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають громадяни України, які досягли граничного (річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників (з 04.04.2024 ця норма змінена і вік перебування на обліку призовників знижено з 27 років до 25 років), з інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перебував на військовому обліку військовозобов'язаних офіцер запасу ОСОБА_1 з 01.01.2019 р.
На облік військовозобов'язаних за місцем проживання/перебування в ІНФОРМАЦІЯ_3 своєчасно не став, тимчасове посвідчення військовозобов'язаних (посвідчення офіцера запасу) не отримував, чим порушив ч. 3 та п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 ч.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою від 30.12.2022 №1487.
При цьому вказані дії кваліфіковані за ч.2 ст. 210 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу у сумі 3400 грн.
Дослідивши вказану постанову суд прийшов до наступних висновків.
Згідно вимог ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідност.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Фактично ОСОБА_1 ставить у провину те, що він порушив ч. 3 та п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 ч.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: 1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років (далі згідно переліку), 2) на військовий облік військовозобов'язаних (далі згідно переліку).
Згідно ч. 3 вказаної статті призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік. Проте в оскаржуваній постанові не зазначено, що саме порушив ОСОБА_1 .
В оскаржуваній постанові міститься посилання на п.1 ч. 1 (не зрозуміло чого частини) Правил організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487. Проте вказаний нормативний акт взагалі відсутній, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 було затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, згідно оскаржуваної постанови позивач порушив правила військового обліку, проте постанова № 22706 від 06.12.2024 року не містить конкретизації порушень законодавства щодо військового обліку з боку позивач, що не вказує на чіткий склад порушення, що суд самостійно встановлювати не має права, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, оскаржувана постанова має посилання на порушення норм Закону України «Про військовий облік і військову службу», проте без вказівки що саме порушив позивач з цих норм. При цьому в постанові є посилання на Правила (мало бути Порядок) організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 та на абзацу 1 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком 2 до зазначеного Порядку. Проте дані норми місять порядок взяття на облік військовозобов'язаних громадян, а не норми які начебто порушив позивач та які є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Таким чином, відповідачем в оскаржуваній постанові не конкретизовано норми які порушені позивачем по справі.
Ст. 210 КУпАП передбачено порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а ч.2 цієї статті передбачає повторність вчинення такого правопорушення.
Однак, як вбачається із оскаржуваної постанови, позивачу повторність вчинення адміністративного правопорушення не інкримінується. Крім того санкцією ч.2 ст. 210 КУпАП передбачено покарання у вигляді штрафу у розмірі від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,тоді як до особи, яка притягається до відповідальності застосовано штраф у розмірі 3400 грн.,що складає двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскаржувана постанова не містить жодного посилання на постанову, відповідно до якої вказану особу протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Таким чином в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст. 210 КУпАП.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Оскільки у вітчизняному процесуальному законі відсутнє визначення розумного сумніву чи доведеності вини поза розумним сумнівом, то для належного розуміння сутності поняття поза розумним сумнівом в Україні насамперед слід керуватися практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), в якій Суд ілюструє європейський стандарт розуміння аналізованого принципу.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього, відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008р. у справі Кобець проти України. Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Частина 1ст. 9 КУпАПвизначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивач заперечує свою провину у вчиненні правопорушення, натомість відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вище викладене та зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, а суб'єкт владних повноважень належними, допустимими та достатніми доказами не довів протилежного, хоча обов'язок доказування покладається саме на нього, оцінюючи в сукупності наявні докази, суд прийшов висновку, що відповідач не довів суду, що при винесені оскаржуваної постанови щодо позивача діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто при винесенні оскаржуваної постанов по справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, провина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, а тому оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.210КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн., слід скасувати, а провадженні у справі закрити.
Керуючись ст.ст.7,9,19,90,139,243,245,250,286 КАС України, суд,
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 серії №22706 від 06.12.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності останнього - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковника ОСОБА_2 від 06.12.2024 року № 22706, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст.210 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Дата складення повного тексту рішення: 12.03.2025.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа