Провадження № 22-ц/803/2015/25 Справа № 180/271/24 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
11 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кругман А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 08 квітня 2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №572954, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 50000 гривень. Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплаті відсотків належним чином не виконав, станом на 09 січня 2024 року має заборгованість у розмірі 152885,05 гривень, яка складається з: 48905,82 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 62523,18 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 41456,05 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками згідно договору кредиту.
26 листопада 2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №26-11/2021, відповідно до якого ТОВ «Слон кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договорами кредиту, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту №572954 від 08 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ «Слон кредит» та позичальником ОСОБА_1
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту №572954 від 08 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 .
Просив стягнути з відповідачки на їх користь заборгованість за кредитним договором № 572954 від 08 квітня 2021 року в розмірі 152885,05 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн., понесені витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Коллект Центр» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати стягнути з відповідача та витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що із платіжної інструкції №763 від 08.04.2021 року вбачається,що кредитні кошти були перераховані на транзитний рахунок, визначений сторонами у кредитному договорі з призначенням платежу: «кредитний договір №572954 від 08.04.2021 року, ОСОБА_1 (3384800963), що є достатнім та допустимим доказом перерахування грошових коштів відповідачу у відповідності до умов кредитного договору, проте, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не було надано оцінки такому доказу в сукупності з умовами укладеного кредитного договору, що додатково свідчить про порушення судом норм процесуального права в частині надання оцінки наявним у справі фактичним доказам та обставинам, які підтверджують факт існування договірних відносин між сторонами кредитного договору та фактичне його визнання відповідачем, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів отримання відповідачем коштів за кредитним договором.
Матеріали справи містять інформацію про часткове виконання відповідачкою умов кредитного договору щодо перерахування грошових коштів кредитодавцю - ТОВ «Слон Кредит», а саме: 07.05.2021 року погашення на суму 378,85 грн., 08.06.2021 року сплачено 289,77 грн., 07.07.2021 року сплачено 425,56 грн., що не заперечується сторонами, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та повністю спростовує висновки, зроблені судом в оскаржуваному рішенні.
Також, повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між відповідачкою та ТОВ «Слон Кредит» було покладено саме на попереднього кредитора, а не позивача.
Крім того, станом на теперішній час кредитний договір, на підставі якого у відповідача виникла заборгованість, є чинним. Протилежного відповідачем не доведено.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідка про отримання повістки в електронному суді (а.с.95 зв.). Конверт з повісткою на адресу відповідача повернувся з написом Укрпошти « адресат відсутній за вказаною адресою» також відповідач повідомлений через оголошення про виклик у судове засідання на сайті судової влади України.
Пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
До апеляційної скарги представником позивача додано клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, а саме копію відповіді ТОВ «Слон Кредит» від 22.11.2024 року із копією конверту.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд враховує як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених нормами ЦПК України, для прийняття до уваги та надання відповідної оцінки такому новому доказу у вигляді копії відповіді ТОВ «Слон Кредит» від 22.11.2024 року, докази повинні бути поданні до суду першої інстанції, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу відповідно до ст.84 ЦПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за договором про надання споживчого кредиту № 572954 від 08 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит», відповідачка отримала кредит у загальному розмірі 50000 грн., з кінцевим терміном повернення 08 квітня 2024 року. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 127,32% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 139785,86 гривень.
26 листопада 2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №26-11/2021, згідно якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги за договором № 572954 від 08 квітня 2021 року.
В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, згідно якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 572954 від 08 квітня 2021 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, відповідач має заборгованість у розмірі 111429,00 гривень, яка складається з: 48905,82 гривень - заборгованість за кредитом; 62523,18 гривень - заборгованість за відсотками;відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦПК України.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданої ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 січня 2023 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальному розмірі 111429,00 гривень, яка складається з: 48905,82 гривень - заборгованість по основній сумі кредиту; 15828,18 гривень - заборгованість по відсоткам на дату відступлення права вимоги; 46695,00 гривень - нараховані відсотки згідно кредитного договору;
За розрахунком ТОВ «Коллект Центр» заборгованість ОСОБА_1 станом на 09.01.2024 року становить: 48905,82 грн. - за тілом кредиту, 62523,16 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 41456,05 грн. - заборгованість за відсотками на дату розрахунку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявність заборгованості за договором кредиту та її розмір.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідност.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно дост.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії цивільного процесу.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Саме такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
Встановлено, що позивачем не представлено суду виписки з особового рахунку, а наданий розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за цим договором.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції) виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки банківської установи за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Аналогійний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 78/2177/15-ц.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів (в розумінні процесуального закону), що наявності заборгованості відповідача перед позивачем на момент звернення до суду з позовом.
Позивач, обґрунтовуючи позов, в підтвердження наявності заборгованості надав лише розрахунок.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у зв'язку із недоведеністю.
Посилання про підтвердження розміру заборгованості є безпідставними, оскільки позивачем не надано виписку з особового рахунку за кредитним договором, яка є первинним бухгалтерським документом на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості.
Твердження про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку про відмову у позові, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Вказівка на те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку про відмову у позові, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі на підставі наданих позивачем доказів встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 152885,05 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11 березня 2025 року.
Судді: