Провадження № 22-ц/803/1673/25 Справа № 212/9301/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
11 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУХА БАЛКА»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Чайкіним І.Б. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 10 жовтня 2024 року,
Адвокат Яводчак Олександр Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди.
Мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Звільнений з підприємства 02.01.2024 року відповідно до ст.38 КУпП у зв'язку з виходом на пенсію.
Висновком МСЕК від 03.09.2024 року позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності - БЕЗСТРОКОВО.
Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров'я. У зв'язку з отриманням хронічних професійних захворювань - порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває біль в шийному і п/кр від. хребта, з іррадіацією в праву ногу, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, кашель, задишку при фіз.. навантаженні, біль за грудиною, запаморочення, втому. Наявність даних негативних явищ в житті Позивача свідчить про постійне перенесення Позивачем больових відчуттів та про необхідність проходження лікування, а також вказує на відсутність у Позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які Позивач мав до моменту професійного захворювання та втрати професійної працездатності. Тривалий процес лікування позбавляв Позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічних професійних захворювань, Позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач, внаслідок отриманого хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначилося та позначається сьогодні на душевному та фізичному станах Позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належну увагу своїй родині. Крім того соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, Позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини в Державі, що також завдає моральних страждань Позивачу.
Перелічені вище негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес. Отже факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 390 500 гривень 00 копійок.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого РогуДніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна втратою працездатності внаслідок професійного захворювання задоволені частково.
Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь держави судовий збір у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Представник відповідача ПрАТ «Суха Балка» Заклецький В.В. в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду і новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об'єктивним явищем, позивач свідомо обрав свою професію, знаючи про шкідливі фактори на виробництві, добровільно пропрацював на підприємстві 13 років 6 місяців, відповідач не вчиняв відносно позивача жодних порушень чинного законодавства, тому у відповідача відсутній обов'язок відшкодовувати позивачу моральну шкоду.
Також відповідач вважає, що визначений судом до стягнення розмір моральної шкоди 300 000 грн. не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та критеріям ст.23 ЦК України. Представник відповідача вважає, що судом надано більшу перевагу доказам сторони позивача, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо покладення на ПрАТ «СУХА БАЛКА» обов'язку з відшкодування моральної шкоди, та як наслідок винесення незаконного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
15 січня 2025 року від представника позивача, адвоката Яводчака О.В. надійшла заява про проведення апеляційного перегляду справи за відсутності позивача та його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» - адвоката Заклецького В.В., який підтримав апеляційну скаргу ПрАТ «Суха Балка» та просив її задовольнити з викладених у скарзі підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА», займав різні посади. Звільнений з підприємства 02.01.2024 року відповідно до ст.38 КУпП у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 10-12).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10.07.2024 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: згідно до п.18 Акту форми П-4 причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у Позивача є наступні фактори. Важкість праці: періодичне перебування в незручній позі 40-52,3 % часу зміни при нормі до 25%; маса вантажу, що постійно підіймається та перемішується вручну, кг:30- 40 при гранично допустимих до 51-100. Вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1,9-5 дБ перевищував допустимий рівень та складав 77,9-81 дБ при гранично допустимому 76 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». Хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 1,8-3,2 рази (3,6-6,4 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3) відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони». затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.2020 N?1596. Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму на 17-23,8 дБА перевищував гранично допустимий рівень (97-103,8 дБА при ГДР 80 дБА) згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: враховуючи роботу ОСОБА_1 в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва підприємства, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи встановити неможливо (а.с. 14-17).
Відповідно до висновку МСЕК від 03.09.2024 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності (з яких: 30% радикулопатія, 20% вібраційна хвороба, 10% ХОЗЛ, 5% по туговухості) з 26.08.2024 року - БЕЗСТРОКОВО, третя група інвалідності, з 26.08.2024 року у зв'язку з професійним захворюванням, інвалідність встановлена БЕЗСТРОКОВО (а.с. 18-18 зворотній)
ОСОБА_1 періодично проходить лікування, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого та медичними висновками лікарської експертної комісії (а.с. 19-22).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на підставі досліджених доказів наданих сторонами по справі, виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійних захворювань у позивача слугувало, виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачені ст.ст.153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та не може погодитись з доводами сторони відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частинами 1,3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до змісту п.1 ч.2 ст.23 ЦК України (в редакції 2004 року) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі №1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року №20-рп/2008 роз'яснив право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст.237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган та, як встановлено судом за Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 13 лютого 2024 року втрата працездатності позивача настала внаслідок професійних захворювань, спричинених негативними виробничими факторами та пов'язаними із виконанням безпосередніх трудових обов'язків позивачем, а роботодавець, у свою чергу, не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність провини відповідача у заподіянні моральної шкоди ОСОБА_1 ушкодженням його здоров'я, внаслідок чого існує необхідність відшкодування позивачу завданої моральної шкоди за рахунок саме ПрАТ «СУХА БАЛКА».
Так, невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у нього професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Доводи відповідача щодо вини самого позивача у виникненні у нього професійних захворювань, колегія суддів відхиляє, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз'яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.
Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
З оскаржуваного судового рішення видно, що суд першої інстанції при визначені розмірі моральної шкоди, виходив із встановлених обставин справи, меж позовних вимог, суд врахував відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тривалість роботи позивача в шкідливих умовах праці, стан здоров'я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив до стягнення компенсацію моральної шкоди в сумі 300 000 гривень.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховані конкретні обставини справи, моральні страждання позивача, які останній переность у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, тому відхиляє доводи відповідача щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v.BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації позивачеві моральної шкоди буде 300 000 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: