Провадження № 22-ц/803/544/25 Справа № 243/5071/23 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
12 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
за участю секретаря Черняєвої С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/5071/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Раков Артем Валентинович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,
за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2024 року,
встановив:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Раков А.В., звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту ГУ ПФУ в Донецькій області) стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті на рахунку ГУ ПФУ в Донецькій області залишилася недоотримана пенсія, яка не була ним отримана за життя. У встановлений законом строк позивач звернулася до приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Бєлявцевої А.В. із заявою про прийняття спадщини. На запит нотаріуса відповідачем було повідомлено, що недоотримана пенсія, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 за період з 01.11.2017 року по 31.08.2020 року і складає 205 656,88 гривень.
17 травня 2021 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з недоотриманої пенсії у сумі 205 656,88 гривень, які належали ОСОБА_2 . Вказане свідоцтво видане на підставі довідки відповідача від 16.03.2021 року №0567-04-8/6847.
На запит нотаріуса до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо наявності сум недоотриманих страхових виплат після смерті ОСОБА_2 останнім було повідомлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримував щомісячні страхові виплати по 31.12.2015 року в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01.01.2016 року ОСОБА_2 припинено нарахування та виплата щомісячних страхових виплат. Надалі з 01.01.2016 року по день смерті ОСОБА_2 із заявою для продовження щомісячних страхових виплат до будь-яких органів Фонду не звертався, тобто не скористався своїм правом на отримання страхових виплат за життя. У зв'язку з цим нарахування щомісячних страхових виплат йому не проводилось, а отже недоотримані суми страхових виплат відсутні. Дані відомості були повідомлені нотаріусом представнику позивача усно, оскільки письмову відповідь вона не могла надати за вимогами своєї інструкції та діяльності.
06 жовтня 2021 року представником позивача було надано відповідачу заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з усіма необхідними документами. Однак, позивачем до теперішнього часу не була отримана недоотримана пенсія, тому вона була вимушена звернутися за правовою допомогою.
На адвокатський запит до відповідача від 15.07.2023 року щодо надання відомостей відносно нарахованих та виплачених пенсійних виплат за період з 01 січня 2016 року по 15 серпня 2020 року ОСОБА_2 ; надання роз'яснень щодо нарахування невиплаченої пенсії, що входить до складу спадщини в неповному обсязі ОСОБА_2 спадкоємцю ОСОБА_1 ; повідомлення, на якій підставі не сплачується недоотримана пенсія ОСОБА_2 спадкоємцю ОСОБА_1 ; надання відомостей щодо нарахованих та виплачених щомісячних страхових виплат за період з 01 січня 2016 року по 15 серпня 2020 року ОСОБА_2 , відповідачем було повідомлено, що ОСОБА_2 отримував пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1. Виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.11.2017 року згідно зі ст. 12 Закону № 1706. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України не звертався. Пенсія за період з 01.11.2017 року по 31.08.2020 року не нараховувалась та не виплачувалась. При наданні відповіді на запит приватного нотаріуса Бєлявцевої А.В. суму недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 визначено за період з 01.11.2017 року по 31.08.2020 року, яка склала 205 656,88 гривень. Недоотримана пенсія померлого була розрахована відповідно до вимог ст. 46 Закону № 1058 (не більше, ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії) за період з 05.10.2018 року по 31.08.2020 року та склала 145 414,87 гривень. Також відповідач повідомив, що виплата недоотриманої пенсії позивачу буде здійснюватися відповідно умов постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165, якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі Постанова КМУ № 1165). Станом на 21.07.2023 року залишок боргу складає 144 882,69 гривень. Щодо нарахування та виплати страхових виплат ОСОБА_2 відповідачем не було надано взагалі ніякої відповіді.
Зазначає, що відповідач, неправомірно зменшив суму, вказану у свідоцтві про право на спадщину за законом, яке було видано на підставі відомостей, наданих самим відповідачем на 60 242,01 гривень з розрахунку: 205 656,88 грн (сума за свідоцтвом про право на спадщину) - 532,18 грн (виплачена частина недоотриманої пенсії) = 144882,69 грн (залишок нарахованої та невиплаченої суми недоотриманої пенсії станом на 21.07.2023 року).
Вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу спадщини у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 205 124,70 гривень з урахуванням виплаченої суми у розмірі 532,18 гривень згідно свідоцтва про право на спадщину за законом протиправні.
Також зазначає, що, оскільки померлий ОСОБА_2 за життя мав право на нарахування та виплату страхових виплат за період з 01.01.2016 року по 31.08.2020 року, то спадкоємець позивача відповідно до положень ст.1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.
У зв'язку з викладеним просить стягнути з відповідача на користь позивача, недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 205 124,70 гривень в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 травня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1501. Визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на суми страхових виплат ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2020 року; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату спадкоємцю позивачу сум страхових виплат за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2020 року, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1641 гривень.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Раков А.В., до ГУ ПФУ в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, задоволені. Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 205 124,70 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум, (тобто 201 166,66 гривень) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 травня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1501. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на суми страхових виплат ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 15 серпня 2020 року. Зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області, здійснити нарахування та виплату спадкоємцю ОСОБА_1 суму страхових виплат за період з 01 січня 2016 року по 15 серпня 2020 року, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 641,00 гривень.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Донецькій області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м. Слов'янськ як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.10.2017 року. Пенсійна справа знята з обліку з 01.09.2020 року у зв'язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_2 . Особисто ОСОБА_2 за поновленням виплати пенсії не звертався. При наданні відповіді за запит приватного нотаріуса суму недоотриманої пенсії померлого пенсіонера було визначено за три роки від дня звернення нотаріуса по місяць смерті відповідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За наслідком розгляду пакету документів та наявних матеріалів ОСОБА_1 , недоотримана пенсія померлого була розрахована відповідно до вимог ст. 46 Закону № 1058 за період з 05.10.2018 року по 31.08.2020 року та склала 145 414,87 гривень. Станом на 01.01.2022 року недоотримана пенсія померлого була облікована Головним управлінням та буде виплачена після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік за умови виділення коштів та в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету Пенсійним фондом України. Відповідно порядку № 1165 і 2022 році проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень: в листопаді 2022 року - 530 гривень, в грудні 2022 року - 2,18 гривень. Протягом 2023 року проведено виплату коштів в липні 2023 року - 557,32 гривень, у вересні 2023 року - 2093 гривень. Залишок недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 станом на 12.10.2023 року складає 142 232,37 гривень. Пенсія за період з 01.10.2017 по 04.10.2018 року ОСОБА_2 за життя не нараховувалась, і не входить до складу спадщини.
Щодо нарахування та виплати щомісячних страхових виплат зазначив, що судом першої інстанції не було враховано положень частини 10 статті 47 Закону України № 1105-XIV, якою передбачено, що тільки належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб, виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності включаються до складу спадщини. Також вказує на те, що, відповідно до вимог цивільного законодавства, до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату, згідно зі ст.1219 ЦК України, до складу спадщини не входить. Припинення нарахування Костянтинівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 здійснено з червня 2015 року, тобто за життя ОСОБА_2 , але останній у встановленому законом порядку не оскаржив дії відповідача, тобто за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, а отже, указані суми йому за життя не нараховувались, а тому вони не можуть входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Посилається, що ГУ ПФУ в Донецькій області діяло відповідно до чинного законодавства, що не враховано судом першої інстанції, тому рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2024 року підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати в розмірі 201166,66 грн., нарахованої пенсіонеру ОСОБА_2 і не виплаченої йому за життя, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до позивача та посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом. Тим самим відповідач порушує право власності позивача на вказану суму грошей, яке підлягає судовому захисту.
Також суд першої інстанції врахувавши, що оскільки померлий ОСОБА_2 за життя мав право на нарахування та виплату страхових виплат за період з 01.01.2016 року по 15.08.2020 року, спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом, дійшов висновку, що за позивачем слід визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , на суми страхових виплат ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу сум страхових виплат за період з 01.01.2016 року по 15.08.2020 року (в межах позовних вимог).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04 грудня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Горлівка Донецької області у віці 81 року.
Відповідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 травня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Бєлявцевою А.В., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1939 року народження, є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з недоотриманої пенсії, у сумі 205 656, 88 грн. за період з 01.11.2017 року по 31.08.2020 року, які належали ОСОБА_2 .
З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64741607 від 17.05.2021 року слідує, що приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Бєлявцевою А.В. було зареєстровано спадкову справу, номер у Спадковому реєстрі 67091563, номер у нотаріуса 17/2021, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на адвокатський запит, який зареєстровано 17.07.2023 року №11257/8 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) та мав статус внутрішньо переміщеної особи з 2014 року. Виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.11.2017 відповідно до ст. 12 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України не зверталася. Пенсія за період з 01.11.2017 року по 31.08.2020 року не нараховувалась та не виплачувалась. При наданні відповіді на запит приватного нотаріуса Бєлявцевої А.В. суму недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 визначено за період з 01.11.2017 року по 31.08.2020 року, яка склала 205656,88 грн. 06.10.2021 року представник позивача звернувся до Головного управління та надав заяву про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого була розрахована відповідно до вимог ст. 46 Закону № 1058 (не більше, ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії) за період з 05.10.2018 року по 31.08.2020 року та склала 145 414,87 грн. Станом на 01.01.2022 року недоотримана пенсія померлого ОСОБА_2 облікована Головним управлінням та виплачується відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165. Відповідно до означеного Порядку №1165 в 2022 році проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень: в листопаді 2022 року 530 грн, в грудні 2022 року 2,18 грн. Залишок боргу складає 144882,69 грн.
Також відповідачем не заперечується факт припинення нарахування Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 з 01 листопада 2017 року.
Таким чином, спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця та права на отримання спадкового майна у вигляді невиплачених страхових сум спадкодавцю.
Конституцією України (ст. 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав є визнання права.
Відповідно положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Згідно ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов'язки, суб'єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім'ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст.1227 ЦК України.
Згідно ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.
Зміст ч. 3 ст. 52 Закону України №1058-ІУ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Окрім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Під час судового розгляду справи суд першої інстанції встановив, що сума невиплаченої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з урахуванням виплачених сум складає 201 166,66 гривень.
Відповідач, на підтвердження правомірності своїх дій посилається на положення ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Відповідно пп.2.26 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України, для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається Свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, Свідоцтво про смерть, Свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, діючим законодавством, в залежності від моменту звернення, визначено два шляхи для отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, а саме: в межах шестимісячного строку з моменту смерті пенсіонера, у разі звернення членів сім'ї та зі спливом зазначеного строку спадкоємцями померлого пенсіонера.
При оформленні прав на недоотриману пенсію після померлого пенсіонера, спадкоємцям з-поміж інших документів необхідно подати до органу, що призначає пенсію, Свідоцтво про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набула всіх прав і обов'язків спадкоємця, а отже право власності якого вона набула є правом спадкоємця на успадковане майно, й має відмінний за характером від процедури отримання членами сім'ї померлого пенсіонера сум недоодержаної пенсії.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повністю узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача, які ґрунтуються на частині 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Окрім того, зміст ч.3 ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.1227 ЦК України також узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Норми ЦК України не визначають строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч.ч.2 та 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без урахування положень ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) вказано, що «тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини, їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №225/804/22.
Отже, припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємиця ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неотриману суму пенсії померлого ОСОБА_2 , яка, з урахуванням виплачених сум, становить 201 166,66 гривень на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 травня 2021 року, а також визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на суми страхових виплат ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 15 серпня 2020 року та зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити нарахування та виплату спадкоємцю ОСОБА_1 суми страхових виплат за період з 01 січня 2016 року по 15 серпня 2020 року, належних спадкоємцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п.п «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повне судове рішення складено 12 березня 2025 року.
Головуючий О.І. Корчиста