Справа № 715/2565/24
Провадження № 2/724/40/25
? Р І Ш Е Н Н Я
? І М Е Н Е М ? У К Р А Ї Н И
04 березня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Ковальчук Т.М.
за участі:
секретаря судових засідань: Семенюк В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хотин Чернівецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутаці,-
Короткий виклад позовних вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач опублікував в інтернет мережі "Фейсбук" та «Тік Ток» відео яке містить інформацію, що порушує право на повагу честі, гідності та недоторканість ділової репутації позивачки.
Відповідачем на своїй сторінці у мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , «Тік Ток» під логіном: ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 та «Instagгаm» під логіном: ІНФОРМАЦІЯ_9 було розміщено пости та короткочасні відео, які містить інформацію наступного змісту: «Будем знати хто і як їздив за кордон», «Як син в 20 років виїхав? Цього року. Як? Прикордониця!», «Жінка яка працює і відправляє людей за кордон. Чекаю дбр і сбу. Готовий пройти поліграф». Також в зазначених постах та відео було розміщено фотографії позивача.
Відповідач обставину розміщення вказаної інформації у соціальних мережах не спростував. Будь-яких доказів на підтвердження відповідності дійсності розміщеної інформації також не представив.
Позивач зазначає, що висловлювання та твердження відповідача на її адресу не відповідають дійсності, є для неї образливими та такими, що принижують її авторитет, честь, гідність перед колегами, родичами та суспільством. Відповідачем було здійснено поширення вказаної інформації через власну сторінку у соціальних мережах, що мало наслідком доведення останньої до відома невстановленого широкого кола осіб, спрямовану на свідоме нанесення їй моральної шкоди. Образи з боку відповідача змусили її нервувати та отримати нервовий стрес, що негативно відобразилось на її моральному стані та стані здоров'я, який значно погіршився. Усе це змусило її відволіктись від основної роботи та сконцентруватись на захисті своєї честі та гідності, ділової репутації, витрачати свій час на консультації з юристами для отримання правничої допомоги.
З урахуванням викладених обставин, позивач просить суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 видалити з інтернет - мережі «Fасеbоок», «Instagгаm» та «Тік Ток» пости та відео, яке містить інформацію, що порушує право на повагу честі, гідності та недоторканість ділової репутації позивача ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 публічно вибачитися в мережі «Fасеbоок», «Instagгаm» та «Тік Ток» перед ОСОБА_1 за розповсюдження недостовірної інформації в мережі «Fасеbоок», «Instagгаm» та «Тік Ток»;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень та сплачний судовий збір в розмірі 3633,60 грн.
Процесуальні дії по справі
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 05.09.2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.22).
Ухвалою суду від 22.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.36).
Аргументи учасників справи. Подані заяви (клопотання) сторін
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, в матералах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.43).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленному законодавством порядку за зареєстрованим місцем проживання (а.с.26,37,39,49), відзив на позов не подавав.
Суд вважає можливим провести розгляд справи по суті без участі сторін, оскільки в матеріалах справи достатньо даних про права і взаємостосунки сторін.
Фактичні обставини встановлені судом та застосовані норми права
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, встановивши наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на веб-сторінці «Анатолій Лоточинський» ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , «Тік Ток» під логіном: ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 та «Instagгаm» під логіном: ІНФОРМАЦІЯ_9 було розміщено пости та короткочасні відео, які містить інформацію наступного змісту: «Будем знати хто і як їздив за кордон», «Як син в 20 років виїхав? Цього року. Як? Прикордониця!», «Жінка яка працює і відправляє людей за кордон. Чекаю дбр і сбу. Готовий пройти поліграф». Також в зазначених постах та відео було розміщено фотографії позивача (а.с.13).
Позивач в позовній заяві вказала, що саме ці висловлювання, на її думку відповідача, відносно неї є неправдивими та такими, що принижують її честь, гідність і ділову репутацію.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
В постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 910/12415/21 зазначено, що, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
У рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.
Таким чином, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.
Із змісту поширеної інформації відносно позивача, убачається, що ці висловлювання за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб'єктивної думки особи щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією.
Аналіз змісту оспорюваних позивачем висловлювань та публікацій свідчить про відсутність твердження про конкретні факти і вказує на те, що по суті в них викладені оціночні судження особи. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо, а оціночні судження спростуванню не підлягають.
Крім того, з долучених позивачем на диску файлів неможливо встановити, що дані сторінки належать саме відповідачу ОСОБА_4 .
На підставі вищенаведеного, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 259, 265, 268 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутаці- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місуе проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 13.03.2025 року.
Суддя: Т.М.Ковальчук