Справа № 643/7668/23
Провадження № 2-з/643/21/25
13.03.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Новіченко Н.В., розглянувши
заяву ОСОБА_1
про забезпечення позову у справі № 643/7668/23
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання боргового зобов'язання спільним сумісним зобов'язанням
подружжя та стягнення частини сплаченого боргового зобов'язання
в порядку регресу,
У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває справа № 643/7668/23 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання боргового зобов'язання спільним сумісним зобов'язанням подружжя та стягнення частини сплаченого боргового зобов'язання в порядку регресу.
У ході розгляду справи позивач подав до суду заяву про забезпечення позову у справі № 643/7668/23 шляхом заборони ОСОБА_2 та державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , частка якої належить ОСОБА_2 згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/16378/19.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та державним реєстраторам прав на нерухоме майно відчужувати або здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо частки квартири відповідача є єдиним ефективним засобом реального виконання рішення у випадку задоволення позову у даній справі, з огляду на те, що:
-відповідач офіційно не має доходів, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань його господарська діяльність припинена з 31.12.2021 року, що унеможливить стягнення грошових коштів на користь позивача у майбутньому;
-відсутні будь-які відомості про реєстрацію, місце проживання, грошові кошти та інше цінне майно відповідача, які б могли бути використані для виконання рішення суду;
-єдиним ліквідним активом відповідача є квартира, частка якої належить ОСОБА_2 , реєстрація права власності та відчуження якої було унеможливлено через вжиття ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2021 у справі № 643/13062/21 заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження вказаного майна, однак 25.02.2025 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про скасування вжитих заходів забезпечення позову, що створює реальний ризик швидкого відчуження відповідачем належної йому частки квартири на користь третіх осіб внаслідок укладання договору дарування та використання отриманих за це коштів на свій розсуд, не для відшкодування частини сплаченого боргового зобов'язання в порядку регресу. Такі треті особи будуть вважатися належними набувачами і вже з ними позивач повинен буде мати справу у вирішенні придбання частки квартири, яка зараз перебуває у власності відповідача. Скасування забезпечення позову у справі № 643/7668/23 відкриє шлях до реєстрації та ймовірного відчуження (дарування) належної відповідачу частки у квартирі, що поставить під сумнів реальне виконання рішення у даній справі;
-позивач несе додаткові витрати на навчання свого сина у вищому навчальному закладі, яке оплачує за контрактною формою, а відсутність реального механізму стягнення коштів з відповідача поставить під загрозу право сина позивача на освіту;
-відчуження відповідачем належної йому частки у квартирі суттєво погіршить житлові умови позивача та його сина, при цьому вони не отримують жодної компенсації до моменту виконання рішення у цій справі;
-наразі в Україні триває воєнний стан, що значно ускладнює матеріальне становище громадян та зменшує можливості ефективного судового захисту. В умовах економічної нестабільності та зниження рівня доходів населення примусове стягнення коштів може бути значно ускладненим або навіть неможливим.
Відповідно до частини 1 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглянувши подану заявником заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Частинами 1 та 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У даному випадку предметом даного позову є визнання боргового зобов'язання спільним сумісним зобов'язанням подружжя та стягнення частини сплаченого боргового зобов'язання в порядку регресу.
З метою забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позову судом, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , частка якої належить ОСОБА_2 згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/16378/19.
Водночас, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2021 у справі № 643/13062/21 було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо спірної квартири АДРЕСА_1 .
Вказана ухвала суду є чинною, відомостей про те, що вказані заходи забезпечення позову наразі скасовані судом матеріали справи не містять.
Водночас, позивачем не обґрунтовано необхідності додаткової заборони відповідачу та державним реєстраторам здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо майна, яке вже є предметом забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони відповідачу та державним реєстраторам прав на нерухоме майно здійснювати відчуження та будь-які інші реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .
Сам по собі факт подання відповідачем заяви про скасування забезпечення позову, до моменту її розгляду судом, не є достатньою підставою для повторної заборони відповідачу та державним реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на відчуження належного відповідачу майна.
За таких обставин, позивачем наразі не доведено наявності реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним і що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у даній справі.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову у даній справі в загальному порядку.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149-154 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1.Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.
2.Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Суддя Н.В. Новіченко