05 березня 2025 року
м. Харків
Справа № 638/3532/25
Провадження № 1-кс/638/871/25
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі слідчого судді - ОСОБА_1 , вивчивши матеріали клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_2 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222060000228 від 13.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
01 березня 2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова засобами поштового зв'язку направлено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222060000228 від 13.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали надійшли в провадження слідчого судді ОСОБА_1 04 березня 2025 року.
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024222060000228 від 13.12.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді начальника відділу з питань містобудування, архітектури та держархбудконтролю виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_4 за вирішення питання щодо оформлення право власності на житловий будинок для подальшої приватизації земельної ділянки.
Так, ОСОБА_3 призначений на посаду начальника відділу з питань містобудування, архітектури та держархбудконтролю виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області Розпорядженням виконавчого комітету Люботинської міської ради № 139-к від 11.07.2023 із присвоєнням 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до розділу 2 Посадової інструкції начальника відділу містобудування, архітектури та держархбудконтролю виконкому Люботинської міської ради начальник відділу містобудування, архітектури та держархбудконтролю начальник видає у межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання.
Забезпечує у межах наданої компетенції в установленому порядку своєчасного розгляду заяв, звернень і скарг громадян, інших суб'єктів містобудування з питань та вживає відповідних заходів.
Відповідно до п. 2.2.1 Посадової інструкції начальника відділу з питань містобудування, архітектури та держархбудконтролю виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області начальник надає пропозицій щодо присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна.
Згідно з п. 4.3 Посадової інструкції за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Згідно примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Таким чином, ОСОБА_3 , будучи начальником начальником відділу з питань містобудування, архітектури та держархбудконтролю виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, є службовою особою.
Так, ОСОБА_3 , під час виконання своїх посадових обов'язків начальника відділу з питань містобудування, архітектури та держархбудконтролю виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, приблизно у грудні 2024 року в місті Люботин, більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, зустрівся із громадянином ОСОБА_5 для обговорення процедури оформлення документів на право власності на житловий будинок та оформлення документів на земельну ділянку .
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_3 дізнався, що у ОСОБА_5 є необхідність у оформленні права власності на будинок та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 який будували його родичі та у ході вказаної зустрічі у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на власне незаконне збагачення, а саме на одержання від ОСОБА_5 грошових коштів в якості неправомірної вигоди за можливість останнім отримати право на власність будинку, оскільки усвідомлюючи, що виключно до повноважень начальника відділу з питань містобудування, архітектури та держархбудконтролю виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області належить розгляд заяв громадян, присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна.
На підтвердження свого злочинного наміру, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 , що зможе виготовити проектну та технічну документацію на житловий будинок, з метою подальшої реєстрації права власності без законних на це підстав.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання грошових коштів в якості неправомірної вигоди, ОСОБА_3 , виконуючи свої службові обов'язки, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, при цьому достовірно знаючи, що виключно до його повноважень, як начальника належить розгляд заяв, під час особистої зустрічі із ОСОБА_5 , яка відбулась 18.02.2025 близько 13 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 запевнив ОСОБА_5 про необхідність надання грошових коштів у розмірі 3 700 доларів США.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди для себе ОСОБА_3 , під час зустрічі 03 лютого 2025 року, на своєму мобільному телефоні ввів комбінацію цифр 3 700, тим самим вказавши, яку суму грошових коштів ОСОБА_5 має надати для вирішення питання із оформленням документів на житловий будинок, тим самим дав зрозуміти ОСОБА_5 , що в інший спосіб, без надання такої неправомірної вигоди, останній не зможе отримати документи про право власності на будинок, та виготовленням документації на земельну ділянку, з подальшою її приватизацією.
Надалі, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди для себе, використовуючи своє службове становище начальника відділу з питань містобудування, архітектури та держархбудконтролю виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, 21.02.2025 приблизно о 13 год. 00 хв.. зустрівся з ОСОБА_5 у приміщенні Люботинської міської ради Харківської області та запропонував проїхати на автомобілі до вул. 8-го Березня у м. Люботин де ОСОБА_3 у своєму автомобілі отримав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 2 700 доларів США.
В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій раніше сформований злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_3 , використовуючи своє службове становище начальника відділу з питань містобудування, архітектури та держархбудконтролю виконавчого комітету Люботинської міської ради, усвідомлюючи протиправність своїх дій, під час особистої зустрічі з ОСОБА_5 , яка відбулась 28.02.20245 близько 13:30 години у приміщенні Люботинської міської ради та ОСОБА_3 повідомив про необхідність проїхати на автомобілі до вул. 8-го Березня, м. Люботин.
Після чого, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 про те, що необхідно пересісти до його автомобіля, в салоні якого показав покласти до речового ящику автомобіля грошові кошти. ОСОБА_5 на вимогу ОСОБА_3 поклав до речового ящику автомобіля грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, в якості неправомірної вигоди та ОСОБА_3 надав ОСОБА_5 документи, які підтверджують право власності ОСОБА_5 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 повідомивши, що вказані документи є підставою для подальшого оформлення земельної ділянки.
28.02.2025 в період часу з 16 год. 56 хв. по 19 год. 36 хв. на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/3532/25, провадження № 1-кс/638/816/25 проведено обшуку транспортного засобу марки Porshe cayenne, днз. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Під час обшуку було виявлено та вилучено, а саме:
1. Грошові кошти номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 10 (десять) одиниць із серійними номерами: QB 09941414 B, QB 09941390 B, QB 09941391 B, QB 09941388 B, QB 09941432 B, QB 09941394 B, QB 09941415 B, QB 09941413 B, QB 09941412 B, QB 09941411 B, яка поміщена до сейф пакету НПУ PSP 1186953;
2. Транспортний засіб марки Porshe cayenne, днз. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , чорного кольору, який поміщено на штраф-майданчик за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська 107;
3. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ключ від транспортного засобу у кількості 1 шт., які поміщена до сейф пакету НПУ CRI 1087410.
Вилучені в ході обшуку транспортного засобу марки Porshe cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , за адресою: м. Люботин, вул. 8-го березня, 2 від 28.02.2025, транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від транспортного засобу належать ОСОБА_7 на праві спільної власності з ОСОБА_3 .
Виходячи з цього, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також подальшого проведення необхідних слідчих дій під час досудового розслідування на теперішній час виникла необхідність у накладенні арешту на вилучені в ході обшуку транспортного засобу марки Porshe cayenne, днз. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 за адресою: м. Люботин, вул. 8го березня 2 від 28.02.2025, а саме:
1. Грошові кошти номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 10 (десять) одиниць із серійними номерами: QB 09941414 B, QB 09941390 B, QB 09941391 B, QB 09941388 B, QB 09941432 B, QB 09941394 B, QB 09941415 B, QB 09941413 B, QB 09941412 B, QB 09941411 B, яка поміщена до сейф пакету НПУ PSP 1186953;
2. Транспортний засіб марки Porshe cayenne, днз. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , чорного кольору, який поміщено на штраф-майданчик за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська 107;
3. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ключ від транспортного засобу у кількості 1 шт., які поміщена до сейф пакету НПУ CRI 1087410.
Вилучені в ході обшуку транспортного засобу марки Porshe Сayenne, днз. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , за адресою: м. Люботин, вул. 8го березня 2 від 28.02.2025, транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від транспортного засобу належать ОСОБА_7 на праві спільної власності з ОСОБА_3 .
28.02.2025 постановою слідчого СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 , вищевказані вилучені речі в ході обшуку транспортного засобу марки Porshe cayenne, днз. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , за адресою: м. Люботин, вул. 8го березня 2, визнано речовими доказами по кримінальному провадженню 42024222060000228 від 13.12.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч .3 ст. 368 КК України.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (частини друга статті 131 КПК України).
Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини другої статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Лемуан проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).
Суд також зауважує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Частиною другою статті 171 КПК України встановлено, що до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В обгрунтування клопотання прокурор посилається на те, що незастосування цього заходу перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути відчужене чи пошкоджене шляхом знищення, або реконструювання, а крім того вищезазначене майно є предметом та доказом злочину, оскільки у разі неприйняття вищезазначеного заходу можуть бути вжиті заходи та вчинені дії, направленні на його знищення, що істотно може ускладнити або взагалі унеможливити встановлення об'єктивної істини у кримінальному проваджені, призначення та проведення необхідних судових експертиз, зумовить труднощі чи неможливість виконання рішень суду в частині забезпечення цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути відчужене чи пошкоджене шляхом знищення, розібрання або реконструювання, а крім того вищезазначене майно є предметом та доказом злочину.
Так, орган досудового розслідування просить накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку транспортного засобу марки Porshe cayenne, днз. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , за адресою: м. Люботин, вул. 8го березня 2 від 28.02.2025, а саме:
- грошові кошти номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 10 (десять) одиниць із серійними номерами: QB 09941414 B, QB 09941390 B, QB 09941391 B, QB 09941388 B, QB 09941432 B, QB 09941394 B, QB 09941415 B, QB 09941413 B, QB 09941412 B, QB 09941411 B, які поміщено до сейф пакету НПУ PSP 1186953;
- транспортний засіб марки Porshe cayenne, днз. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , чорного кольору, який поміщено на штраф-майданчик за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська 107; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ключ від транспортного засобу у кількості 1 шт., які поміщена до сейф пакету НПУ CRI 1087410.
Визнати місце зберігання вилученого транспортного в ході обшуку засобу марки Porshe cayenne, днз. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 на штраф-майданчику за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська 107, з метою збереження як речового доказу вчинення кримінального правопорушення-злочину та з подальшою конфіскацією.
Вилучені в ході обшуку транспортного засобу марки Porshe cayenne, днз. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , за адресою: м. Люботин, вул. 8-го березня 2 від 28.02.2025, транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від транспортного засобу належать ОСОБА_7 на праві спільної власності з ОСОБА_3 .
Однак, у порушення пункту 3 частини другої статті 171 КПК України в клопотанні не вказано, хто саме є власником або законним володільцем вилучених грошових коштів, які належить арештувати, або конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Також, до клопотання не додано оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Як зазначив прокурор, в ході обшуку транспортного засобу марки Porshe cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , за адресою: м. Люботин, вул. 8-го березня, 2 від 28.02.2025, вилучені: транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від транспортного засобу належать ОСОБА_7 на праві спільної власності з ОСОБА_3 .
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ключ від транспортного засобу у кількості 1 шт. поміщено до сейф пакету НПУ CRI 1087410.
Як зазначено, транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від транспортного засобу належать ОСОБА_7 на праві спільної власності з ОСОБА_3 .
Додана до клопотання інформація вказує на те, що власником транспортного засобу марки Porshe cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , є ОСОБА_7 (а. с. 91). Водночас, матеріали справи не місять жодних відомостей про те, що ОСОБА_7 має процесуальний статус учасника чи причетність до даного кримінального провадження.
При цьому прокурором не надано документів на підтвердження того, що даний автомобіль, як ним зазначено, належить ОСОБА_7 саме на праві спільної власності з ОСОБА_3 .
Прокурором не обгрунтовано необхідність, не зазначено обгрунтування та не надано доказів на підтвердження підстав накладення арешту на це майно.
Більше того, додана до клопотання інформація не містить реквізитів офіційного документа (а.с. 91).
Документом, який підтверджує право власності на автомобіль є саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , яке знаходиться у володінні органу досудового розслідування, оскільки, як вбачається зі змісту клопотання, воно було вилучено, яке до клопотання не додано.
Так, в обгрунтування клопотання прокурор посилається на те, що відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, є речовими доказами по справі.
Виходячи з цього, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, які підтверджують наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, та для забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також подальшого проведення необхідних слідчих дій під час досудового розслідування на теперішній час виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані вилучену в ході обшуку речі та документи.
Таким чином, повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, та встановлення усього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення зазначеного майна, можуть бути вжиті заходи та вчинені дії, направленні на його знищення, що може значно ускладнити або взагалі унеможливити встановлення об'єктивної істини у кримінальному проваджені, а також проведення необхідних слідчих дій.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на яке було спрямоване кримінальне правопорушення.
Однак, клопотання не містить належного конкретного обгрунтування та доказів на підтвердження того, що вищезазначене майно є предметами та доказами злочину, тобто зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час даного кримінального провадження, в тому числі є предметом, що були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, та/чи є речовими доказами по справі.
ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Суд звертає увагу, що, відповідно до норм КПК України, правові підстави, з яких накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.
Проте, як вже зазначено вище, прокурором в клопотанні не зазначено жодних правових підстав необхідності накладення арешту, а саме, ні про те, що майно, як зазначає прокурор, є предметом та доказом злочину, ані про те, що воно підлягає спеціальній конфіскації, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, чи відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Зважаючи на мотиви клопотання та обґрунтування його прокурором, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, враховуючи наслідки арешту майна для особи, виходячи з розумності та співмірності обмеження права особи на володіння та користування своїм майном, слідчий суддя вважає, що прокурором у даному клопотанні не обгрунтовано такого втручання у право особи володіння майном.
Таким чином, суд враховує незазначення підстав для арешту, його обгрунтування, і те, що прокурором до клопотання не додані оригінали або копії документів та інші матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Суду також не зазначено можливий розмір шкоди, завданої правопорушенням, відомостей щодо пред'явлення цивільного позову, що може бути підставою для арешту майна.
В клопотанні не зазначено про наслідки арешту майна для інших осіб, інтереси, яких можливо будуть порушені при вказаному арешті майна. Суд акцентує увагу на відсутності в даному випадку критеріїв розумності.
Також суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Крім того, відповідно до частини одинадцятої статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Однак, клопотання не містить конкретний спосіб забезпечення кримінального провадження, а саме спосіб арешту майна, який орган досудового розслідування вважає необхідним застосувати.
На підставі вищевикладеного слідчий суддя доходить висновку, що клопотання прокурора не відповідає вимогам статті 171 КПК України.
Згідно з частиною третьою статті 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні підлягає поверненню прокурору для усунення вказаних в ухвалі недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання копії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170-172, 369 - 372 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_2 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222060000228 від 13.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, що зазначені у цій ухвалі, для усунення недоліків та приведення у відповідність з вимогами КПК України, протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
У зв'язку із перебуванням судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні з розгляду обвинувального акту у період з 13 год. 00 хв. 06 березня 2025 року по 11 год. 48 хв. 13 березня 2025 року, повний текст ухвали надіслано до ЄДРСР 13 березня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1