Справа № 638/23768/24
Провадження № 2-а/638/74/25
Іменем України
27 лютого 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря - Луценко Д. О.,
представника позивача - Романченка В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,-
Позивач ОСОБА_1 у грудні 2024 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вимоги позову обґрунтовує тим, що 16.11.2024 позивач у своїх особистих справах перебував у м. Львові. Приблизно у вечірній час на вулиці міста (назву позивач не пам'ятає), до нього під'їхав автомобіль, з якого вийшли три особи - один у військовій формі (представився представником ТЦК) та двоє у формі поліцейських. Документів вказані особи не пред'являли. Зазначені особи «наполегливо» запропонували надати їм для огляду військово-облікові документи позивача. Останній, без перешкод, надав для огляду свій військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданий Дзержинським райвійськкоматом м. Харкова, з відповідною вклейкою штрихкоду, який підтверджує своєчасне оновлення облікових даних, та оригінал повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 (за місцем фактичного проживання) на 26.11.2024 для проходження ВЛК. Зазначені особи, оглянули документи, здійснили невідомі маніпуляції в планшеті, після чого повідомили, що в розшуку позивач не перебуває, але в наказному порядку почали наполягати на тому, щоб позивач проїхав з ними до найближчого ІНФОРМАЦІЯ_4 (в подальшому з'ясувалось до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ). З метою уникнення ескалації конфлікту, позивач погодився. Після прибуття до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , позивача почали примушувати пройти ВЛК та в той же день мобілізуватись. На пояснення позивача, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (за місцем проживання та реєстрації) та вже викликаний офіційно для проходження комісії ВЛК, жодним чином ніхто не відреагував. Після цього невідомі йому особи в військовій формі, не складаючи будь-яких документів відвели його до приміщення (кабінету), розташованого в будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сказали, що до 18.11.2024 (понеділка) він буде в цьому кабінеті очікувати керівництво, яке має вирішити його долю, при цьому самостійно залишати приміщення останній не має права. Затримано позивача 16.11.2024 (субота). 18.11.2024, зранку, позивача відвели до керівництва - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 . Позивач знову надав пояснення аналогічні раніше зазначеним. ОСОБА_2 , після огляду документів, в телефонному режимі зв'язувався з представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , де було підтверджено надані позивачем пояснення. Тим не менше, після розмови з представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , підполковник ОСОБА_2 в категоричній формі вказав - якщо зараз позивач відмовляється проходити ВЛК та в цей же день мобілізуватись, відносно нього буде складено відповідний протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскільки позивач пояснював, що з метою проходження ВЛК, відповідно до чинного законодавства, він має надати комісії первинні медичні документи, з метою встановлення комісією наявних в нього хронічних чи інших захворювань, а фізично він зробити не може, оскільки проживає та зареєстрований в м. Харкові, прохав надати йому час для доставлення цих документів, вручити йому повістку з урахуванням часу на доставлення таких документів. Крім того прохав врахувати ту обставину, що його вже було викликано повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він перебуває на військовому обліку, на 26.11.2024, і у разі його не прибуття за вказаною вище повісткою, позивач міг бути оголошений в розшук. Ні повістки, ні будь якої офіційної реєстрації перебування позивача на протязі терміну часу з 16.11.2024 до 18.11.2024 працівниками ТЦК не здійснювалось. Саме за таких обставин 18.11.2024 відносно Позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, а в подальшому винесено оскаржувану постанову. Позивачу не було повідомлено про дату та час розгляду адміністративної справи, не було надано реалізувати своє право на захист як самостійно так і за участі професійного адвоката, з матеріалами справи не ознайомлювався, права і обов'язки не роз'яснювалися, пояснення не заслуховувалися, клопотання не розглядалися, докази при розгляді протоколу № 344 від 18.11.2024 належним чином не досліджувалися, не заслуховувалися особи, які беруть участь у розгляді справи, не вирішувалися клопотання, протокол № 344 від 18.11.2024 досліджувався односторонньо та не об'єктивно. Також слід зауважити, що в порушення вимог Закону під час складання протоколу відеозйомка не велась, а свідки не залучались. Просить суд скасувати постанову від 18 листопада 2024 року № 344 в справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
03.01.2025 року на виконання ухвали суду позивач надіслав заяву, відповідно до якої останній усунув всі недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.01.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 - Романченко В. В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з урахуванням доводів, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомив, заяви про відкладення судового засідання відповідач не надав. Відзив на позовну заяву, письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, від сторони відповідача до суду не надходили.
Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений наледним чином. Про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомив, заяви про відкладення судового засідання третя особа не надала.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Під час дослідження доказім судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 .
Матеріали справи містять протокол № 344 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 18.11.2024 року, в якому викладена наступна суть адміністративного правопорушення: 18.11.2024 року об 11 год 00 хв ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 АДРЕСА_1 , в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відмовився проходити мед. огляд для визначення придатності для військової служби, тобто порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. При цьому, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 18.11.2024 року о 15 год 00 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет № 21. Протокол також містить інформацію, що ОСОБА_1 відмовився від підпису та від пояснень.
Як вбачається із постанови № 344 від 18.11.2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. Суть адміністративного правопорушення аналогічна тій, що викладена у протоколі № 344 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 18.11.2024, зокрема вказано, що ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності для військової служби, тобто вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії особливого періоду, що введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 (зі змінами). Факт відмови від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією зафіксовано у відповідному акті від 18.11.2024 року.
Копію постанови ОСОБА_1 не отримав, зазначено, що останній відмовився від підпису.
Тобто, фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що 18.11.2024 ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності для військової служби, чим, як вказано у постанові № 344 від 18.11.2024, останній порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, згідно вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав і обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною другою ст. 235 КУпАП визначено право керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, в тому числі за статтею 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час вчинення розгляду справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до абзаців 1, 3-4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Згідно частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Вимоги, зазначені у частині шостій статті 22 щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації застосовуються з 17.07.2024 згідно із Законом №3633-IX від 11.04.2024.
Доказів проведення фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів позивача, яке мало місце 18.11.2024, із застосуванням технічних приладів в матеріалах справи не міститься.
За змістом абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 74 вказаного Порядку встановлено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Матеріали справи не містять направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду ОСОБА_1 , стороною відповідача також не надано доказів, що вказане направлення було зареєстровано в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.
Відповідно до п. 3.5 глави 3 розділу Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення) військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (далі - форма №025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Згідно пп. 2.8.6 п.2.8 глави 2 розділу I Положення, строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень не може перевищувати 14 днів.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний був видати позивачу за рішенням керівника направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за встановленою формою, при цьому позивачу працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_1 повинні були повідомити місце і строк проходження медичного огляду та під особистий підпис роз'яснити наслідки відмови від такого огляду, чого відповідачем не було зроблено і доказів, які б підтверджували вказані обставини, не надано.
За приписом пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 23 зазначеного Порядку визначені підстави для такого неприбуття, а саме: поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Згідно пункту 28 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пункт 40 вказаного Порядку закріплює, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Відповідно до пункту 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Факт того, що військовозобов'язаного ОСОБА_1 було належним чином поінформовано про вимогу з'явитися у строк та місце, зазначені в повістці, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, відповідачем не доведений, жодних відеозаписів доведення відмови від отримання повістки також не представлено. В той же час, позивач заперечує факт вручення йому повістки про виклик.
Однак, матеріали справи містять повістку про виклик, відповідно до якої на підставі п. 10 ч. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 26.11.2024 року о 10 год 00 хв (за місцем перебування на війському обліку).
Згідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачу ОСОБА_1 не було в належній формі запропоновано проходження медичного огляду з вказівкою місця і строку проходження такого огляду та роз'ясненням наслідків відмови від його проходження, адже матеріали справи не містять направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за встановленою формою, яке було б зареєстроване в журналі реєстрації направлень. Крім того, відповідач не спростував факт відсутності належного оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 , зокрема шляхом вручення останньому повістки, яка б містила вимогу з'явитися для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Сама ж відмова від проходження медичного огляду під час перебування 18.11.2024 об 11 год 00 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки не встановлено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для направлення для проходження медичного огляду з огляду на відсутність належного виклику та наявності направлення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідачем по справі 18.11.2024 року винесена постанова № 344, в якій вказано, що 18.11.2024 року об 11 год 00 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, тобто в той же день, коли ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду та в день складання протоколу відносно нього.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що постанову № 344 по справі про адміністративне правопорушення, винесену 18.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. необхідно скасувати, а провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 139 КАС України у зв'язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 605,60 гривень.
На підставі викладеного і керуючись ст. 5, 6, 9, 11, 19, 20, 70, 77, 78, 122, 139, 205, 241-246, 286 КАС України, ст. 8, 19, 61, 67 Конституції України, ст. 10, 14, 210-1 КУпАП, ст. 1 «Про оборону України», суд -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову № 344 по справі про адміністративне правопорушення, винесену 18.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Щепіхіна В. В.