13 березня 2025 рокусправа № 380/1565/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб Виконавчого комітету Львівської міської ради, викладене у протоколі засідання Комісії від 06 серпня 2024 року № 13, пункт 1.7, в частині відмови ОСОБА_1 , внутрішньо переміщеній особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, учаснику бойових дій, в призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у відповідності до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);
- зобов'язати комісію щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб Виконавчого комітету Львівської міської ради прийняти рішення про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 , внутрішньо переміщеній особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, учаснику бойових дій, у відповідності до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі заяви ОСОБА_1 від 29 липня 2024 року №2603/192.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є внутрішньо переміщеної особою, військовослужбовцем, учасником антитерористичної операції та операції Об'єднаних Сил в Донецькій та Луганській областях. 29.07.2024 звернувся у встановленому порядку з заявою до Виконавчого комітету Львівської міської ради щодо призначення позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилих приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, у відповідності з вимогами Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280. 06.08.2024 заява щодо призначення позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилих приміщення була розглянута на засіданні комісії щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилих приміщень деяких категорій осіб Виконавчого комітету Львівської міської ради. За результатами її розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні грошової компенсації, викладене у протоколі засідання Комісії від 06.08.2024 № 13, пункт 1.7. Проте в задоволенні заяви було відмовлено через те, що у позивача відсутні підтверджуючи документи щодо обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24 лютого 2022 року. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішення, а тому звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою суду від 03.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, 26.02.2025 за вх.№16612 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 року №280 визначено, що право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 року заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи або учасниками бойових дій, які перебувають на квартирному обліку і не менше як один рік на обліку в базі даних та які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24 лютого 2022 року. Приймаючи до уваги, що в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутні відомості про реєстрацію ОСОБА_1 в базі 24 лютого 2022 року, аналізуючи надані заявником листи (інформацію) департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та Міністерства соціальної політики України, комісія щодо розгляду заяв про призначення та виплату грошової компенсації (адресної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення (у тому числі на умовах співфінансування) деяких категорій осіб рекомендували ОСОБА_1 встановити реєстрацію в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24 лютого 2022 року у судовому порядку. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.11.2024 встановлено факт перебування на обліку ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи з 14.11.2014 для встановлення його реєстрації у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. ОСОБА_1 19.12.2024 подав заяву про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення. Приймаючи до уваги рекомендації комісії від 06.08.2024, заявник 19.12.2024 подав разом із заявою рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18.11.2024. Оскільки, за матеріалами особової справи заявник взятий на квартирний облік 31.05.2024, звернувся за призначенням грошової компенсації 19.12.2024, що перевищує місячний строк після взяття на квартирний облік. Враховуючи вищевикладене, вважає позов безпідставним і просить суд відмовити в задоволенні такого позову в повному обсязі.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
Позивач, ОСОБА_1 , з 30.01.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 21.08.2015.
Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 20.12.2023, за результатами аналізу архівної бази даних, позивача (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), з 14.11.2014 по 23.08.2016 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа (довідка №1411002627) в управлінні соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради (нині - департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради) за адресою: АДРЕСА_4 . Довідку внутрішньо переміщеної особи закрито та перенесено до архіву причиною «скасування довідок».
У вказаному управлінні позивачу було призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у періоди з 14.11.2014 по 13.01.2015 та з 14.01.2015 по 13.03.2015. Особовий рахунок закрито та перенесено до архіву з 14.03.2015 причина - «закінчення строку виплати».
З 30.02.2022 позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа в департаменті соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Відповідно до довідки від 25.04.2024 №1308-5003256590 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Шевченківським відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_5 .
Згідно з витягом з наказу №200 від 31.05.2024 «Про зарахування громадян на квартирний облік, включення у пільговий списком та у список внутрішньо переміщених осіб, які захищали суверенітет та територіальну цілісність України» Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік згідно пп. 8 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень в Україні, та в список внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
29.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до начальника управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280.
Листом від 07.08.2024 №2603-102/7, Виконавчий комітет Львівської міської ради надіслав витяг з протоколу №13 засідання комісії щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб від 06.08.2024.
Відповідно до витягу з протоколу №13 від 06.08.2024, з огляду на те, що в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, відсутні дані про реєстрацію ОСОБА_1 в базі до 24.02.2022, аналізуючи надані заявником листи (інформацію) департаменту соціального захисту населення Донецької ОДА та Міністерства соціальної політики України, комісія рекомендувала ОСОБА_1 встановити реєстрацію в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24.02.2022 у судовому порядку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.11.2024 у справі №466/10050/24 встановлено факт перебування на обліку ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи з 14.11.2014 (вперше до 24.02.2022).
Вважаючи протиправним рішення комісії щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб Виконавчого комітету Львівської міської ради, викладене у протоколі засідання Комісії від 06 серпня 2024 року № 13, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Частиною 1 ст. 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Відповідно ч. 2 ст. 1 Закону № 1706-VII, адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Частинами 1-4 ст. 4 Закону № 1706-VII визначено що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну. Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник). Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.
Відповідно ст. 4(1) Закону № 1706-VII Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб. Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до п. 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509), цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка). Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п. 6 Порядку № 509, у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком 2, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.
Аналізуючи положення вищевказаного законодавства суд зауважує, що довідка про взяття на облік ВПО видається в день надання заяви особою, яка має намір її отримати. Проте положення Закону № 1706-VII вказують, що особа стає внутрішньо-переміщеною через низку обставин, які примусили цю особу залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру; довідка про взяття на облік лише підтверджує цей факт.
Відповідно п. 1 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280 (далі - Порядок № 280), цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 року заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов, включені у списки осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пункті 2 цього Порядку (далі - квартирний облік), які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних) до 24 лютого 2022 року і перебувають не менш як один рік на обліку в базі даних.
Аналізуючи вказаний пункт Порядку № 280 суд зауважує, що умовою виплати компенсації є у тому числі перебування на обліку особи як внутрішньо переміщеної в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24 лютого 2022 року не менш як один рік.
Тобто законодавцем закріплено, перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24 лютого 2022 року.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутній, на час призначення грошової компенсації, перебування ОСОБА_1 на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб вперше до 24 лютого 2022 року.
В той же час, суд зазначає наступне.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини перша, друга статті 4 Закону № 1706-VII)
Так, судом встановлено, що відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 20.12.2023, за результатами аналізу архівної бази даних, позивач (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), з 14.11.2014 по 23.08.2016 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа (довідка №1411002627) в управлінні соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради (нині - департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради) за адресою: АДРЕСА_4 . Довідку внутрішньо переміщеної особи закрито та перенесено до архіву причиною «скасування довідок».
У вказаному управлінні позивачу було призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у періоди з 14.11.2014 по 13.01.2015 та з 14.01.2015 по 13.03.2015. Особовий рахунок закрито та перенесено до архіву з 14.03.2015 причиною «закінчення строку виплати».
Вказаний лист був поданий разом із заявою позивача на розгляд комісії
Більше того, суд зауважує, що комісія щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб рекомендувала ОСОБА_1 встановити реєстрацію в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24.02.2022 у судовому порядку.
Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.11.2024 у справі №466/10050/24 встановлено факт перебування на обліку ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи з 14.11.2014 (вперше до 24.02.2022).
В мотивувальній частині рішення, судом було зазначено, що незважаючи на наявний факт реєстрації позивача ВПО та пов'язані юридичні наслідки - виплати УСЗН на оплату житлово-комунальних послуг до 2022 року, до Єдиної Інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб дані не було перенесено, а саме тому, відомості про взяття та перебування позивача на обліку, як внутрішньо переміщеної особи у період з 14.11.2014 по 23.08.2018 та відомості про виплачені позивачу в цей період грошові кошти відсутні.
Суд не погоджується з позицією відповідача, що саме перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24 лютого 2022 року, а не наявність у позивача самого статусу внутрішньо переміщеної особи, є визначальним для призначення йому грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, з огляду на наступне.
Позивач, як фізична особа не може контролювати внесення інформації щодо нього до будь-яких державних реєстрів, це обов'язок саме посадових осіб державних органів, та за їх некомпетентність або бездіяльність він не може нести страждання або бути позбавлений будь-яких пільг або благ.
Відповідно до п. 7 ч. 8 ст. 11 Закону № 1706-VII, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення відомостей про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у тому числі місце її фактичного перебування, та про надані такій особі послуги.
Відповідно до п. 3 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, інформація до бази даних вноситься структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - уповноважені органи) в електронній формі на підставі поданої внутрішньо переміщеною особою заяви, форму якої затверджує Мінсоцполітики.
Отже, зазначеними нормами саме на орган владних повноважень покладено обов'язок внесення інформації про внутрішньо переміщену особу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Верховний Суд в постанові від 15 травня 2018 року у справі № 428/1126/17 зазначив, що відповідно до статті 4 Закону України № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Такої саме правової позиції дотримується і Перший апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2300/24.
При цьому, підстави для відмови внутрішньо переміщеній особі у призначенні грошової компенсації перелічені в пункті 13 Порядку № 280. Такими підставами є:
1) невідповідність в документах, що посвідчують внутрішньо переміщену особу або законного представника чи уповноваженого представника, від імені якої подається заява;
2) подання недостовірних відомостей;
3) внутрішньо переміщена особа не брала безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, чи у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (відсутні документи, передбачені підпунктами 3-6 пункту 7 цього Порядку);
3-1) внутрішньо переміщена особа, зазначена в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, не брала участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (відсутні документи, передбачені підпунктом 5-1 пункту 7 цього Порядку);
4) внутрішньо переміщена особа не є особою, визначеною у пунктів 19-21 частини першої статті 6, пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
5) скасування дії довідки про облік (за винятком випадків, коли дію довідки, виданої до 24 лютого 2022 р., скасовано з підстав її переоформлення у зв'язку із зміною фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, яка перемістилася з території, на якій ведуться бойові дії);
6) внутрішньо переміщена особа та члени її сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об'єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім'ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації;
7) внутрішньо переміщена особа не перебуває на квартирному обліку або перебуває на такому обліку після 1 червня 2024 р.;
8) внутрішньо переміщеній особі або членам її сім'ї вже надавалося житло або виплачувалася грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб'єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством;
9) внутрішньо переміщена особа не перебуває на обліку в базі даних на час призначення грошової компенсації згідно з відомостями бази даних;
9-1) внутрішньо переміщена особа вперше облікована в базі даних після 24 лютого 2022р.;
10) наявність обвинувального вироку суду у зв'язку із вчиненням внутрішньо переміщеною особою злочину проти України.
З огляду на що, така підстава як відсутність в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 в базі до 24 лютого 2022 року відсутня в пункті 13 Порядку № 280.
Більше, того, як судом зазначалось раніше, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.11.2024 у справі №466/10050/24 встановлено факт перебування на обліку ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи з 14.11.2014 (вперше до 24.02.2022), так і листом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 20.12.2023, встановлено факт перебування позивача на обліку внутрішньо переміщених осіб.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що, рішення Комісії щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб, створеної при Виконавчому комітеті Львівської міської ради, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, а також членів їх сімей, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, оформлене протоколом від 06.08.2024 №13, є протиправним та підлягає скасуванню, адже прийняте без врахування обставин справи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 , внутрішньо переміщеній особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, учаснику бойових дій, у відповідності до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, суд зазначає наступне.
У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, призначення грошової допомоги є дискреційним повноваженням комісії
У такому випадку, суд може лише зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення грошової допомоги, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Отже, вимога позивача про призначення грошової допомоги не підлягає задоволенню.
Проте, суд вважає за необхідне зобов'язати Комісію щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб, створеної при Виконавчому комітеті Львівської міської ради, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2024 про надання йому грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл такого не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 26256622) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб, створеної при Виконавчому комітеті Львівської міської ради, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, а також членів їх сімей, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, оформлене протоколом від 06.08.2024 №13.
Зобов'язати Виконавчий комітет Львівської міської ради в особі Комісії щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації (матеріальної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення деяких категорій осіб повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2024 про надання йому грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна