Іменем України
13 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/23216/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/23216/21 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.06.2021 про перерахунок пенсії, викладеного у листі від 07.05.2021 за № 12354-10814-02/8-2600/21 за підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві О. Бойко щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним (граничним) розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу, пенсії за вислугу років без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром, на підставі довідки прокуратури м. Києва № 18/123 від 02.03.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, починаючи з 13.12.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням суду від 16.10.2020 у справі № 640/13329/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури міста Києва № 18/123 від 02.03.2020 з урахуванням раніше проведених виплат.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 640/13329/20 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 змінено частково в мотивувальній частині. Абзац третій резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 змінено, доповнивши словами такого змісту: «виходячи з розрахунку 90 відсотків від місячної заробітної плати».
Позивач звернулась до відповідача щодо виконання рішення суду.
Листом від 07.05.2021 за № 12354-10814-02/8-2600/21 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2022 у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадженні у справі відмовлено.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 справу прийнято до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає.
На момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Статтею 86 Закону визначено, що працівникам прокуратури пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а з 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
В березні 2021 року позивач звернулася до Головного управління із зверненням, яке зареєстроване в управлінні 08.04.2021 № 10814/К-2600/21, щодо свого пенсійного забезпечення.
Листом № 12354-10814/К-02/8- 2600/21 від 07.05.2021 Управління надало позивачеві роз'яснення щодо її пенсійного забезпечення із зазначенням, що розмір пенсії після перерахунку згідно рішення суду з 13.12.2019 становить 16380,00 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690,00 грн. Виплата заборгованості за рішенням суду за період з 13.12.2019 по 30.04.2021 у сумі 17269,19 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Позивачка подала відповідь на відзив в якій просить задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позові.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши у змішаній формі справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 2010 року у відповідності до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» отримувала пенсію за вислугу років.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 у справі № 640/13329/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі № 2600-0311-8/65366 від 22 травня 2020 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку зі змінами розміру заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури міста Києва № 18/123 від 02 березня 2020 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури міста Києва № 18/123 від 02 березня 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 640/13329/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року змінено частково в мотивувальній частині; абзац третій резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року змінено, доповнивши словами такого змісту: «виходячи з розрахунку 90 відсотків від місячної заробітної плати»; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року залишено без змін.
Позивачка звернулась до відповідача із заявою від 05.05.2021 про надання відповіді на заяв від 03.03.2021, 05.05.2021, якими просила здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.
Листом від 07.05.2021 за №12354-10814-02/8-2600/21 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Предметом спору у цій справі є наявність правових підстав для перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (в редакції Законів України № 911-VІІІ від 24.12.2015 та № 1774-VIII від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Встановлення тимчасового обмеження на періоди з 01.01.2016 до 31.12.2016 та з 01.01.2017 до 31.12.2017 максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн визначено Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Пунктами 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України № 911-VІІІ від 24.12.2015 встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01.01.2016 та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, що призначаються, починаючи з 01.01.2016.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закону від 06.12.2016 № 1774-VIII) внесено зміни в статтю 86 Закону № 1697-VII щодо періоду.
Згідно з пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набирає чинності з 01.01.2017.
Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІ внесено зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а саме в частині 15 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ (набрав чинності з 01.10.2011 крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2012) до статті 50-1 Закону № 1789-XII внесено норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір під час призначення пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Пунктом 5 прикінцевих положень Закону № 213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру».
Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI, що набрав чинності 01.10.2011 (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.10.2020) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема відповідно до Закону № 1789-XII не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою, якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Відповідач діяв правомірно, позаяк стосовно осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів у статті 2 Закону № 3668, зокрема Закону України «Про прокуратуру» на час здійснення такого перерахунку застосовуються обмеження у разі перевищення максимального розміру.
У постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20 Верховний Суд сформував такий висновок:
«…колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
…внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний… на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, позовні вимоги Особа-1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.»
Враховуючи викладене, на позивача поширюються положення законодавства щодо обмеження пенсії максимальним розміром.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 24.05.2021 у справі № 140/3802/21, від 12.01.2022 у справі № 140/24264/21, від 14.09.2022 у справі № 380/7330/21, від 17.11.2022 у справі № 140/1022/21, від 29.06.2022 у справі № 500/5077/21, від 22.08.2023 у справі № 140/7066/21 та від 24.06.2024 у справі № 580/4286/20.
Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу, пенсії за вислугу років без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром, на підставі довідки прокуратури м. Києва № 18/123 від 02.03.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, починаючи з 13.12.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження, що викладене у листі від 07.05.2021 за № 12354-10814-02/8-2600/21, суд зазначає, що у розумінні адміністративного судочинства індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
Тобто, індивідуальний акт - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; регулює конкретну життєву ситуацію; його дія закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Зміст листа за результатами розгляду заяви позивача щодо роз'яснення, вказує, що цей лист є відповіддю на звернення позивача та не є управлінськім рішенням, яке породжує для позивача юридичні наслідки та не впливає на обсяг прав та обов'язків позивача, а є лише фізичним носієм інформації. Жодного рішення, яке б вплинуло на права або інтереси позивача, відповідачем 2 не приймалось. Відповідь надана в межах Закону України "Про звернення громадян".
За таких обставин правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині також немає.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач не довів суду правомірність заявлених вимог, в той час як відповідач надав належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження своїх доводів.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
У відповідності до частини п'ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то у суду відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судового збору.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива